колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції, третя особа Головний державний санітарний лікар АРК ОСОБА_6 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АРК від 16 травня 2011 року,

07 грудня 2010 р. ОСОБА_5, посилаючись на статті 47, 149, 235, 237-1 КЗпП України, звернулась до суду із вище зазначеним позовом, просила поновити її на посаді головного бухгалтера Централізованої бухгалтерії Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу 30 743, 46 грн. та 38 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказала, що 08 листопада 2010 р. її незаконно було звільнено з посади головного бухгалтера Централізованої бухгалтерії Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції на підставі пункту 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки порушення виникло не з її вини, за 2009-2010 роки стягнень за порушення трудової дисципліни не було, відповідач порушив порядок звільнення.

Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя АРК від 16 травня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує на необґрунтованість та невідповідність висновку суду обставинам справи в частині кваліфікації її дії як "Грубе порушення трудової дисципліни", оскільки судом першої інстанції не взято до уваги її доводи про те, що вона як головний бухгалтер згідно посадової інструкції не мала повноважень укладати договори від імені Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції. Також судом необґрунтовано зроблено висновок про незаконність укладення договору про відповідальне зберігання від 26 січня 2005 року. Зазначає, що оскільки вона не входила до складу інвентаризаційної комісії їй не було відомо що цінності, які знаходилися на складі згідно договору про відповідальне зберігання з 2005 року лишалися на складі понад строк дії договору, а саме більш ніж 90 днів, вона не була зобов’язана перевіряти ці відомості, оскільки бухгалтерія веде виключно документальний облік.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_7 просили задовольнити апеляційну скаргу повністю за її доводами. Представники відповідача та третьої особи відповідно ОСОБА_8, ОСОБА_9, прокурор Ігнатенко І.О. просили апеляційну скаргу відхилити за її необгрунтованістю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам оскаржуване рішення відповідає.

Встановлено, що відповідно до наказу № 135 від 24 травня 1999 р. ОСОБА_5 була прийнята на посаду головного бухгалтера Централізованої бухгалтерії Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції.

Відповідно до пункту "б" статті 8 Посадової інструкції головного бухгалтера Централізованої бухгалтерії Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції ОСОБА_5, здійснюючи організацію бухгалтерського обліку на підставі встановлених правил його ведення, зобов’язана забезпечити повний облік грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, які надійшли, а також своєчасне відображення у бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з їх рухом (а.с.41-43).

Згідно з актами про виявлення неврахованих матеріальних цінностей у двох складських приміщеннях Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції від 15 жовтня 2010 р. та про уточнення кількості неврахованих матеріальних цінностей від 18-19 жовтня 2010 р. були виявлені матеріальні цінності, а саме запчастини на автомобілі марки УАЗ, Москвич в загальній кількості 3564 шт. (акти, а.с.30-32).

Відповідно до наказу Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції № 432-к від 29 жовтня 2010 р. звільнено головного бухгалтера Централізованої бухгалтерії Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції ОСОБА_5 за одноразове грубе порушення трудових обов’язків з 08 листопада 2010 р. на підставі порушення ОСОБА_5 пункту "б" статті 8 Посадової інструкції головного бухгалтера Централізованої бухгалтерії Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції (а.с.26).

Згідно статті 3 "Положення про головних бухгалтерів", затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР №59 від 24 січня 1980 року (v0059400-80) , "Про заходи вдосконалення організації бухгалтерського обліку та підвищення його ролі у раціональному та економічному використанні матеріальних, трудових та фінансових ресурсів" головні бухгалтери призначаються на посаду та звільняються з посади керівниками установ, об’єднань та організацій з подальшим затвердженням вищестоящим органом. Таким чином, Кримською республіканською санітарно-епідеміологічною станцією було отримано згоду Міністерства охорони здоров’я України від 29 жовтня 2010 р. №14.01-29/129 на звільнення ОСОБА_5 з посади головного бухгалтера Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції (а.с.29).

Пунктом 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Аналізуючи зміст п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , можна дійти висновку, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, судам необхідно з'ясовувати, чи мало місце порушення працівником своїх трудових обов'язків, перевіривши коло цих обов'язків та визначивши, які саме обов'язки з їх числа порушено працівником; у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору на підставах, визначених законом, та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 1471, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

За змістом ч. 2 п. 27 указаної постанови, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, оскільки винні дії ОСОБА_5 необхідно трактувати як грубе порушення трудових обов’язків головним бухгалтером підприємства, зберіганням на складах чужого майна (іншої особи) завдало державі в особі відповідача певних збитків та призвело до порушення фінансової дисципліни відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними, так як встановлено, що підставою звільнення ОСОБА_5 стало порушення пункту б статті 8 посадової інструкції головного бухгалтера Централізованої бухгалтерії Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції, а не дії по неукладання договору на зберігання майна іншої особи.

Таким чином, апелянт в порядку ст.ст. 27, 60 ЦПК України не надав належних доказів на спростування оскаржуваних висновків суду, тому в порядку ст. 308 ЦПК України колегія суддів рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АРК від 16 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.