Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Шевченка В. А., Маслова В. О.,

з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 травня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про відшкодування шкоди,

В квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який уточнила та просила стягнути з ОСОБА_2 завдані залиттям квартири матеріальні збитки в сумі 13277 грн., 10000 грн. моральної шкоди, компенсувати витрати на лікування в розмірі 18000 грн. та понесені нею судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з вини відповідача 14 листопада 2008 року сталося залиття її квартири. Вина ОСОБА_2 підтверджується актом ТОВ "Ремонтник", а вартість відновлювального ремонту квартири позивача становить 7435 грн. згідно з розрахунком ТОВ "Монтаінженірінг-АПП" за цінами станом на 20 лютого 2009 року. Відповідач добровільно не відшкодував спричинені збитки, внаслідок залиття їй завдано моральної шкоди, а нервові потрясіння у зв’язку з цим призвели до тривалого лікування.

рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 травня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог. Зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги акт про залиття її квартири від 17 листопада 2008 року та покази свідків.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала скаргу з мотивів в ній викладених, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 проживає за тією ж адресою поверхом вище в квартирі №14 (а.с.17).

14 листопада 2008 року сталось залиття квартири ОСОБА_1 (а.с.5).

Вартість відновлюваного ремонту згідно з кошторисом, складеним ТОВ "Монтаінженірінг-АПП" за цінами станом на 20 лютого 2009 року склала 7435 грн. (а.с.6-12).

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 319, ст. 322 ЦК України власність зобов’язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам та гідності громадян. Власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно до ч.ч.1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 2008 року комісією у складі працівників ТОВ "Ремонтник" майстрів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та сантехніка ОСОБА_5 складено акт про залиття 14 листопада 2008 року квартири позивача мешканцями квартири №14, яка знаходиться поверхом вище. При огляді виявлені пошкодження: в кімнаті – затікання та жовті плями на стелі, затікання та жовті полоси на стінах; в спальній кімнаті – жовті полоси на стелі. Також вказано, що причину затоплення квартири позивача не встановлено по причині відсутності мешканців квартири №14. Результати огляду оформлені актом (а.с.5). Факти викладені в цьому акті в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, які його склали та підписали.

За таких обставин ОСОБА_1 надано суду належні та допустимі докази у підтвердження своїх вимог по спричиненій відповідачем матеріальній шкоді в частині витрат на відновлювальний ремонт та доведено факт затоплення двох жилих кімнат її квартири, яке відбулося 14 листопада 2008 року з квартири №14, яка належить відповідачу ОСОБА_2

Висновки суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_2 у затопленні квартири не доведена та, що позивачем не надано суду безсумнівних доказів у підтвердження причинного зв’язку між діями відповідача та наслідками у формі спричиненої матеріальної шкоди, не відповідають встановленим у справі обставинам та доказам, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України (1618-15) кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Всупереч цим вимогам відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування факту залиття саме з його квартири, чим не доведено, що шкоду позивачу завдано не з його вини.

Розмір понесених позивачем витрат на ремонтні роботи відповідачем також не спростований.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на відновлювальний ремонт пошкоджених внаслідок залиття водою кімнат у сумі 7435 грн. підлягають задоволенню.

У результаті залиття квартири позивача, останній зазнав також і втрат немайнового характеру, які полягають у порушенні нормальних життєвих зв’язків, обмеженні життєдіяльності, необхідності вжиття додаткових заходів для організації свого життя.

Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, колегія суддів виходить з обсягу душевних страждань позивача, ступеня вини відповідача, і вважає, що при даних обставинах справи, з урахуванням вимог розумності та справедливості, достатнім буде стягнути з відповідача на користь позивачки 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування витрат, які вона понесла на прання та чистку килимів, килимових доріжок, чистку дивану, прання покривал та скатертей, завданої шкоди у зв’язку із втратою товарного вигляду цього майна, а також витрати на лікування, є недоведеними та жодними доказами не підтверджені, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в їх задоволенні.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, і зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що у відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, їй слід компенсувати за рахунок відповідача понесені нею та документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог у сумі 159 грн. 43 коп., а саме: 74,36 грн. судового збору та 9,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції, а також 37,17 грн. судового збору та 38,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 травня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7435 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 159 грн. 43 коп.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.