на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 6 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", про поділ спільного майна подружжя, -

У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи свої вимоги наступним. 6 вересня 2003 року вона уклала шлюб із ОСОБА_5, від якого мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб розірвано 27 липня 2010 року. На підставі рішення виконавчого комітету Агрономічної сільської ради від 26 жовтня 2007 року №255 на ім’я ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності № 426 від 29.11.2007 року на квартиру АДРЕСА_1 і області. 26.06.2006 року відповідач ОСОБА_5 уклав із ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"договір іпотеки, предметом якого являється дана квартира. Позивач вважає, що договір іпотеки укладений з порушенням її інтересів, оскільки її не повідомили про наявність такого договору, не дивлячись на те, що ремонтні і оздоблювальні роботи проводилися за спільні кошти подружжя. Позивач просила поділити дану квартиру, яка являється спільною сумісною власністю подружжя та врахувавши інтереси малолітньої дитини, яка проживає разом з нею, відступити від рівності часток у майні і визнати за нею право власності на 2/3 частки цієї квартири.

рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 6 червня 2011 року позов задоволено частково.

Поділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за ОСОБА_2 право власності на ? частині квартири за АДРЕСА_1. Іншу ? частку вказаного майна у вигляді квартири за АДРЕСА_1 залишено у власності ОСОБА_5.

В решті позову в задоволенні відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 171 гр.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, необґрунтованим і безпідставним через неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; через невідповідність висновків суду обставинам справи та через неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу і просить її задовольнити.

Позивач заперечила апеляційну скаргу, вважає її безпідставною, необґрунтованою, тому просить відхилити її, а законне рішення суду просить залишити без зміни.

Представник третьої особи апеляційну скаргу визнав, просить її задовольнити й скасувати рішення суду та новим рішенням в позові відмовити.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що позивач і відповідач з 6 вересня 2003 року по 27 липня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

10 січня 2006 року відповідачем по справі ОСОБА_5 в період шлюбу укладено інвестиційний договір № 21 із ВАТ "Управління будівництва Хмельницької АЕС"про пайову участь в будівництві житлового будинку на 48 квартир по АДРЕСА_1 За цим договором підприємство зобов’язалося за рахунок залучених від інвестора ОСОБА_5 коштів збудувати і передати йому для проживання трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 а ОСОБА_5 зобов’язався забезпечити відповідне фінансування об’єкту інвестування і прийняти у власність квартиру.

Додатковою угодою № 1 від 06.09.2007 року уточнено загальну площу квартири АДРЕСА_1 що становить 76,8 кв. м. і визначено її вартість 264960 гр. ( а. с. 43).

На виконання умов інвестиційного договору щодо фінансування об’єкту інвестування ОСОБА_5 позичив 21.12.2006 року у ОСОБА_8 23 000 доларів США (а. с. 58), які остання отримала від ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі укладеного нею із даним банком кредитного договору № 014/035-43/411181 від 21 грудня 2006 року, за умовами якого банк надав ОСОБА_8 кредит у розмірі 23 000 доларів США для використання на споживчі цілі, терміном на 240 місяців, тобто до 20.12.2026 року (а. с. 60-61).

З метою забезпечення виконання даного кредитного договору ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"уклав 26.12.2006 року із ОСОБА_5 договір іпотеки, у якому зазначено, що сторони у відповідності із даним кредитним договором № 014/035-43/411181 від 21.12.2006 року укладеного між іпотекодержателем та позичальником ОСОБА_8, прийшли до згоди і вирішили забезпечити виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором шляхом передачі в іпотеку іпотекодержателю майнових прав вимоги отримання у власність нерухомості у майбутньому за інвестиційним договором № 21 від 10 січня 2006 року і додаткової угоди до нього, укладених між ВАТ "Управління будівництва Хмельницької АЕС"і ОСОБА_5

Предметом іпотеки за цим договором є майнові права вимоги отримання у власність нерухомості за інвестиційним договором № 21 від 10 січня 2006 року і додаткової угоди до нього, якою є трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, плановий термін введення якої в експлуатацію –грудень 2006 року, та перейде у власність іпотекодавця після вводу будинку в експлуатацію (а. с. 11-13).

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріального засвідчена.

Судом встановлено, що 26 грудня 2006 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу засвідчено підпис ОСОБА_2 на її письмовій заяві, якою вона дає згоду на укладення її чоловіком ОСОБА_5, договору іпотеки з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"і передачу в іпотеку набутого ними в період зареєстрованого шлюбу предмету іпотеки, а саме: майнових прав вимоги отримання у власність нерухомості за інвестиційним договором № 21, якою є квартира АДРЕСА_1 (а. с. 142).

Всі ці встановлені судом обставини визнані сторонами по справі, тому згідно положення ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

На підставі рішення виконавчого комітету Агрономічної сільської ради від 26 жовтня 2007 року № 255 на ім’я ОСОБА_5 29 листопада 2007 року видано свідоцтво № 426 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ( а. с. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно із ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, право власності на спірну квартиру, яка придбана подружжям ОСОБА_5 за час шлюбу на підставі інвестиційного договору, оформлену на відповідача ОСОБА_5, виникло 29 листопада 2007 року.

Дане свідоцтво про право власності на квартиру не оспорили ні сторони по справі: позивач, відповідач чи третя особа чи інші особи, які не приймали участі у розгляді справи, але можуть вважати, що їх право порушено, про залучення яких до участі у справі третіми особами без самостійних вимог щодо предмета спору –ОСОБА_9 і ОСОБА_8, заявлялося клопотання відповідачем по справі та було судом відхилено ( а. с. 22, 34).

Сторонами визнано, що у спірній квартирі ніхто із них не проживає, оскільки квартира не придатна для проживання у зв’язку із необхідністю закінчення внутрішніх робіт.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Згідно роз’яснення Пленуму Верховного Суду України у пунктах 23, 24 постанови "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"№ 11 від 21 грудня 2007 року (v0011700-07) , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Таким чином, у даному випадку боргові зобов’язання згідно договору іпотеки перед іпотекодержателем –ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"і перед позикодавцем ОСОБА_8 повинні нести як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав договір іпотеки.

При поділі спільного майна подружжя і визнанні за дружиною права власності на частину квартири вважається, що за змістом права власності, визначеного ст. 317 ЦК України, їй належатиме право володіння, користування і розпорядження цим майном, тобто належною їй часткою спірної квартири.

Жодних боргових зобов’язань позивач ОСОБА_2 перед ОСОБА_8 і перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"немає і не набуває їх після розлучення та поділу спільного майна подружжя, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 65 СК України, оскільки зазначений закон передбачає створення обов’язків для другого подружжя, проте, ні законом, ні договором порядок покладення цих обов’язків на другого з подружжя після розлучення не визначено.

Після розірвання шлюбу сторони уже не являються подружжям і законом не визначено, що після розірвання шлюбу бувша дружина, являючись по своїй суті для бувшого чоловіка сторонньою особою, має відповідати по його боргам, які згідно кредитного договору і договору іпотеки діятимуть до 20 грудня 2026 року при тому, що договір іпотеки підписаний лише бувшим чоловіком ОСОБА_5

Після розірвання шлюбу припиняється шлюб, тобто припиняються в дії всі права і обов’язки подружжя між ними, в тому числі зникає спільний сімейний бюджет, із якого відповідно до діючих норм сімейного закону, зазначеного вище, підлягали б погашенню борги подружжя. Законом не визначено механізм забезпечення виконання у майбутньому умов іпотечного договору, кредитного договору, договору позики після розірвання шлюбу, у тому числі і у випадку, коли не будуть виконуватися умови цих договорів боржником ОСОБА_5 з урахуванням того, що після розірвання шлюбу зникає спільний сімейний бюджет, за рахунок якого має забезпечуватися виконання боргового зобов’язання подружжя.

Із наведеного слідує, що фактично погашення боргу по інвестиційному договору, а в послідуючому і по кредитному договору, і по договору позики і по договору іпотеки в повній сумі покладається лише на відповідача по справі ОСОБА_5 і при тому, що він буде являтися власником лише певної частки спірної квартири.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, закріплених статтею 3 ЦК України, зокрема із справедливості, добросовісності та розумності, колегія судів прийшла до висновку, що рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.