Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючої судді П’єнти І.В.,

суддів: Талалай О.І., Корніюк А.П.,

при секретарі: Джафаровій Т.Б.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, представників відповідача Дунаєвецької ЦРЛ Баран В.П., Сухоухої Л.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22ц-2736 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду від 10 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької центральної районної лікарні про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дунаєвецької центральної районної лікарні про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначає, що з 09.01.2007 року вона працювала на посаді зубного лікаря Дунаєвецької ЦРЛ. Наказом головного лікаря Дунаєвецької ЦРЛ №60-к від 04 травня 2011 року її було звільнено з займаної посади у зв’язку із скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що скорочення штатів Дунаєвецької ЦРЛ проводилось з порушенням процедури, оскільки профспілковий комітет не дав своєї згоди на вивільнення працівників. Крім того, позивач зазначає, що в порушення ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення їй не було запропоновано іншої роботи на цьому підприємстві.

Головуючий у першій інстанції: Кучерява А.В. Справа № 22ц-2736

Доповідач: П'єнта І.В. Категорія №51

Позивач вважає звільнення з займаної посади незаконним, а тому просила поновити її на роботу в Дунаєвецьку ЦРЛ, скасувати наказ №60-к по КУ "Дунаєвецька ЦРЛ"від 04.05.2011 року як незаконний, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.05.2011 року по день поновлення на роботу та відшкодувати з відповідача на її користь 10000 грн. моральної шкоди.

В ході розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги, додатково просила стягнути з відповідача витрати н правову допомогу.

Рішенням Дунаєвецького районного суду від 10 червня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до КП "Дунаєвецька центральна рай лікарня"про поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, необ’єктивним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог в повному обсязі. Посилається на те, що при винесенні рішення по даній цивільній справі судом було порушено норми ст. 309 ЦПК України. Апелянт зазначає, що суд не прийняв до уваги той факт, що штатний розпис був затверджений Дунаєвецькою ЦРЛ тільки 28.04.2011 року, перед звільненням позивача, результати перевірки КРУ, які були внесені до наказу про звільнення були відомі лише 15.03.2011 року. Крім того, апелянт вказує на те, що їй не було запропоновано штатну посаду зубного лікаря, яка не була скорочена. Звільнення з посади зубного лікаря було проведено відповідачем всупереч ст. ст. 184, 43 Кодексу законів про працю України і колективного договору даної установи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та адвокат апеляційну скаргу підтримали.

Представники відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому звільнення з таких підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, що передбачено ч.2 ст. 40 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції встановив та правильно виходив з того, що ОСОБА_1 працювала з 09.01.2007 року на посаді зубного лікаря Дунаєвецької ЦРЛ. Наказом головного лікаря Дунаєвецької ЦРЛ №32-к від 28.02.2011 року скорочено штатні одиниці з 28.04.2011 року по КУ "Дунаєвецька ЦРЛ"зубні лікарі - 4,0, на виконання зазначеного наказу ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення з займаної ним посади. 21.04.2011 року ОСОБА_1 було запропоновано посаду 0,5 ставки медичної сестри стоматологічного кабінету, від якої вона відмовилась. Профспілковий комітет Дунаєвецької ЦРЛ погодження на звільнення з займаних посад працівників не надав. Оскільки в рішенні профкому не було обґрунтування відмови в наданні згоди на звільнення, наказом головного лікаря КУ "Дунаєвецька ЦРЛ" №60-к від 04.05.2011 року "Про звільнення зубних лікарів в Дунаєвецькій ЦРЛ та Маківської ДЛ у зв’язку зі скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України", ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв’язку зі скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України з 04.05.2011 року, з виплатою вихідної допомоги. Тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача з роботи проведено з дотриманням вимог трудового законодавства і відсутні підстави для поновлення її на роботі та визнання недійсним наказу головного лікаря КУ "Дунаєвецька ЦРЛ"№60-к від 04.05.2011 року.

Висновки суду підтверджуються матеріалами справи: витягом з наказу №32-к по КУ "Дунаєвецька ЦРЛ"від 28.02.2011 року, наказом №43-к по КУ "Дунаєвецька ЦРЛ"від 21.03.2011 року, попередженням ОСОБА_1 про наступне звільнення, актом від 21.04.2011 року, протоколом засідання профспілкового комітету Дунаєвецької ЦРЛ від 21.04.2011 року №7, витягом з наказу №60-к по КУ "Дунаєвецька ЦРЛ"від 04.05.2011 року, витягами зі штатних розписів станом на 0101.2011 року та станом на 28.04.2011 року, витягом з акту перевірки КРУ №6-35/4 від 15.03.2011 року, актом перевірки територіального управління праці в Хмельницькій області №22-13-68 від 18.05.2011 року.

Посилання апелянта на те, що її було звільнено лише на підставі акту перевірки КРУ №6-35/4 від 15.03.2011 року, результати якої не були відомі на момент попередження позивачки про наступне вивільнення –28.02.2011 року є безпідставними. Оскільки наказ №32-к від 28.02.2011 року по КУ "Дунаєвецька ЦРЛ"про скорочення штатних одиниць був виданий на підставі наказу МОЗ України №33 від 23.02.2000 року (v0033282-00) "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я", з врахуванням того, що заміна надання лікарської стоматологічної допомоги наданням її зубними лікарями впливає на якість надання стоматологічної допомоги населенню в т.ч. дитячому та призводить до порушень вимог наказу МОЗ України від 23.11.2004 року №566 "Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями…", роз’ясненнями МОЗ України від 22.11.2002 року №10.03.67/1373 про те, що посади зубних лікарів не можуть вводитись до штатного розпису замість посад стоматологів з метою упорядкування фонду оплати праці працівників по закладах охорони здоров’я Дунаєвецького району у відповідність до фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисі доходів та видатків на 2011 рік та упорядкувати штатний розпис у відповідності до бюджетних призначень. Відповідні зміни за результатами КРУ були внесені лише 21.03.2011 року за наказом №43-к.

Не є підставним і посилання в апеляційній скарзі на те, що власник не запропонував позивачу посаду зубного лікаря, яка не була скорочена, оскільки з матеріалів справи вбачається, що інших вакантних посад, крім запропонованої їй, у лікарні не було. Крім того, як вбачається з матеріалів справи Дунаєвецькою ЦРЛ вживались заходи щодо працевлаштування ОСОБА_1 і після її звільнення, а саме пропонувалась посади 0,75 ставки зубного лікаря Великожванчицької АЗПСМ або 0,5 ставки медсестри стоматологічного кабінету, проте як пояснювала сама позивач, вона від даних пропозицій відмовилась.

Твердження апелянта про те, що звільнення з роботи було проведено без попередньої згоди профспілкового комітету Дунаєвецької ЦРЛ не заслуговують на увагу.

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2011 року головний лікар Дунаєвецької ЦРЛ звернувся з поданням до профспілкового комітету про надання згоди на звільнення осіб, як працюють на посадах зубних лікарів. Рішення профспілкового комітету від 21.04.2011 року, за результатами розгляду подання, не містить обґрунтувань, передбачених ч. 7 ст. 43 КЗпП України. Відповідно, до вказаної норми, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дунаєвецького районного суду від 10 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.