колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

за участю позивача ОСОБА_5, її представника, представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до державного підприємства "Придніпровська залізниця", треті особи – начальник ДП "Придніпровська залізниця" Момот Олександр Іванович, начальник відокремленого структурного підрозділу "Сімферопольське пасажирське вагонне депо" ДП "Придніпровська залізниця" Зенов Валентин Павлович, про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ДП "Придніпровська залізниця" на рішення Залізничного районного суду Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 травня 2011 року,

ОСОБА_5 звернулась з позовом до ДП "Придніпровська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що наказом № 696 від 23 квітня 1985 року її було прийнято на роботу інженером – технологом у вагонну ділянку Кримського відділення Придніпровської залізниці м. Сімферополя, яка надалі неодноразово реорганізувалось і у даний час є відособленим структурним підрозділом "Сімферопольське пасажирське вагонне депо" ДП "Придніпровська залізниця". З 16 січня 1997 року наказом № 91 позивачку було переведено на посаду бухгалтера ділянки, а 01 квітня 1997 року - на посаду заступника головного бухгалтера (наказ № 490 від 01.04.1999 року). 16.02.2010 року її призначено виконуючим обов’язки головного бухгалтера відособленого структурного підрозділу "Сімферопольське пасажирське вагонне депо" (наказ № ЛОК-11/ОС); наказом № НОК-172/ОС від 27.04.2010 року вона призначена головним бухгалтером. Наказом відповідача від 23 грудня 2010 року № 933/Н "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" позивачку було звільнено 27 грудня 2010 року відповідно до п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків. За період її роботи головним бухгалтером стягнення не накладалися. Вважає, що наказ про звільнення її з посади головного бухгалтера є незаконним, оскільки в ньому не вказано в чому саме полягає одноразове грубе порушення трудових обов’язків, а також мотиви застосування до позивача саме звільнення, як виду дисциплінарного стягнення; відповідачем порушено строки для застосування дисциплінарного стягнення. Неправомірні дії відповідача призвели до душевних переживань, погіршення самопочуття, зниження авторитету в очах підлеглих, а також запис в трудовій книжці позбавив її права працевлаштування за фахом.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 травня 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника державного підприємства "Придніпровська залізниця" від 23 грудня 2010 року № 933/Н про притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Поновлено ОСОБА_5 на посаді головного бухгалтеру відокремленого структурного підрозділу "Сімферопольське пасажирське вагонне депо" державного підприємства "Придніпровська залізниця" з 28 грудня 2010 року. Стягнуто з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 грудня 2010 року по 31 травня 2011 року в сумі 21582 грн.75 коп., у відшкодування моральної шкоди 20000 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ДП "Придніпровська залізниця" в дохід держави судовий збір в сумі 224,13 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, представник ДП "Придніпровська залізниця" подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, оскільки суддя перебуваючи в нарадчій кімнаті, розглядав іншу справу та по виходу з неї не оголосив в судовому засіданні вступну та резолютивну частину рішення і не дав оцінки доказам, які надавав відповідач. Також рішення суду не відповідає вимогам матеріального права, оскільки позивачкою були грубо порушені вимоги Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , що також не було взято до уваги при ухваленні рішення суду.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заявлені вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що порушення, які зазначені в наказі від 23 грудня 2010 р. № 933/Н, і які стали підставою для звільнення позивачки з посади головного бухгалтера, не можуть розцінюватися як одноразове грубе порушення трудових обов’язків, у зв’язку з чим цей наказ є незаконним і підлягає скасуванню. Крім того, відповідачем дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано з порушенням вимог ст. 149 КЗпП України.

З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

При цьому суд може визнати порушення трудових обов’язків грубим, виходячи з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, шкоди, яку заподіяно працівником або могло бути заподіяно. Проте мова йдеться про одноразове порушення трудових обов’язків, а не про триваюче, що може потягти за собою застосування дисциплінарних стягнень і звільнення з інших підстав. Тобто, якщо порушення має тривалий, а не разовий характер, зокрема, за послаблення або відсутність контролю за роботою підлеглих, звільнення за п.1 ст. 41 КЗпП України неможливе.

В наказі № 933/Н від 23 грудня 2010 р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачки шляхом її звільнення за п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України підставою для такого звільнення зазначено чисельні порушення ОСОБА_5 вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, Інструкції про службові відрядження в межах України тощо, через відсутність контролю за роботою її підлеглих, а також інші порушення фінансової дисципліни (а.с.18-20), і не визначено, яке з перелічених чисельних порушень трудових обов’язків ОСОБА_5 є грубим. Але суду законом не надано право замість роботодавця вирішувати це питання і обирати яке з них може бути підставою для звільнення працівника за п.1 ст. 41 КЗпП України, оскільки таке звільнення є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених ст.ст. 148, 149 КЗпП України.

Колегія суддів не може взяти до уваги довід апеляційної скарги про порушення судом таємниці нарадчої кімнати, оскільки будь-яких даних про наявність таких порушень апелянтом не надано. З журналу судового засідання від 31 травня 2011 року вбачається, що суд видалився до нарадчої кімнати о 10:06:44 год., і по виходу оголосив вступну та резолютивну частину о 12:17:57 год. (а.с.137-138). Зауважень щодо технічного запису чи журналу судового засідання від осіб, які брали участь у справі, не надійшло.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки правового значення не мають і висновків місцевого суду не спростовують.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, воно є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

Апеляційну скаргу представника державного підприємства "Придніпровська залізниця" відхилити. Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.