АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Ічнянського району в інтересах ОСОБА_6 на рішення Ічнянського районного суду від 27 квітня 2011 року у справі за позовом прокурора Ічнянського району в інтересах ОСОБА_6 до приватного сільськогосподарського підприємства "Агро ВАМ" про витребування земельних ділянок,

В березні 2011 року прокурор Ічнянського району в інтересах ОСОБА_6, соціально не захищеної пенсіонерки, що перебуває в тяжкому матеріальному становищі, звернувся до суду з позовом про витребування від відповідача ПСП "Агро ВАМ" земельних ділянок площею 0, 42 га та 3,81 га, які належать їй на праві власності, та перебувають у відповідача в оренді на підставі договорів оренди земельних ділянок від 8 вересня 2009 року, мотивуючи тим, що відповідач користується цими земельними ділянками без достатньої правової підстави, адже земельні ділянки використовуються відповідачем на підставі договорів, які через недосягнення його сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі не є укладеними і права користування землею для відповідача не породжують.

Рішенням суду в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі на вказане рішення прокурор Ічнянського району просить вказане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, тому просить відхилити апеляційну скаргу прокурора.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд прийшов до висновку про те, що при укладенні договорів оренди земельних ділянок між ОСОБА_6 та відповідачем не порушені вимоги ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ці договори відповідають ст. 638 ЦК України, тому позов прокурора в інтересах ОСОБА_6 є необґрунтованим.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи і нормам закону.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об"єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата з зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об"єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об"єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, в договорах оренди земельних ділянок від 8 вересня 2009 року, укладених сторонами, зафіксовані ці істотні умови.

Відповідно до п.1.1 цих договорів визначено, що є об"єктом оренди, і в п.2.1 вказано, що об"єктом оренди є земельні ділянки площею 0,42 га та 3,81 га.

Пунктом 3.1 передбачено строк їх оренди – 10 років. Відповідно до п. 4.1 встановлена орендна плата за їх використання.

Розділ 5 цих договорів обумовлює умови використання та цільове призначення земельних ділянок, умови збереження їх стану.

Пунктами 6.1-6.3 врегульовані питання передачі ділянок в оренду.

Розділи 7, 8, 10, 12 цих договорів передбачають умови повернення земельних ділянок орендодавцеві, обмеження (обтяження) щодо використання ділянок, ризик випадкового знищення або пошкодження об"єкта оренди, зміну умов договору.

В розділах 9, 13 договорів визначено права та обов"язки сторін, їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору.

Крім цих умов, сторони передбачили можливість страхування об"єкта оренди ( розділ 11), дії сторін при форс-мажорних обставинах (розділ 15).

До договорів оренди додані, як невід"ємна частина, документи, визначені в ч.4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та п. 14.7 договорів, а саме: план земельних ділянок, кадастровий план, акт визначення меж, акт приймання-передачі, крім проекту відведення земельних ділянок. Але п. 6.1 вказаних договорів сторони передбачили передачу об"єкта оренди без розроблення проекту його відведення.

Таким чином, укладені договори оренди землі від 8 вересня 2009 року відповідають вимогам закону / л.с.13-29/.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" 15 вересня 2009 року договори зареєстровані в Ічнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК і з цього часу набрали чинності / л.с.20,24/.

Отже, висновок суду про те, що відповідач використовує орендовані земельні ділянки на відповідних правових підставах відповідає встановленим обставинам.

Посилання прокурора на те, що позивачка ОСОБА_6 практично підписувала пусті бланки договорів оренди, без необхідної інформації щодо істотних умов, а тому ці договори необхідно вважати не укладеними, перевіреними судом першої інстанції доказами не підтверджені.

Заява ОСОБА_6 та її пояснення від 21 лютого 2011 року з цього приводу / л.с.8,9/ є припущенням, що ці договори оренди укладалися без визначення істотних умов та без їх невід"ємних частин.

Однак відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки висновок суду про відповідність договорів оренди ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та ст. 638 ЦК України відповідає встановленим обставинам, відсутні підстави, передбачені ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, для витребування земельних ділянок від відповідача та повернення їх позивачці.

За таких обставин доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для її задоволення.

Тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

Апеляційну скаргу прокурора Ічнянського району в інтересах ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ічнянського районного суду від 27 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.