позивачки ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за участі третьої особи Комунального підприємства "Будинкова управа №1"про відшкодування збитків, -

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 задоволено та постановлено стягнути солідарно зі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 26038 грн.04 коп. матеріальної шкоди, 5000 грн. упущеної вигоди, 10000 грн. моральної шкоди. 2237 грн.20 коп. вартості оплачених експертних досліджень, а також 102 грн. судового збору та 30 грн. витрат за ІТЗ.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що таке рішення суду є незаконним і необґрунтованим, ухвалене внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апелянт стверджує, що суд невірно визначив коло відповідачів, розглянув справу без належного повідомлення всіх сторін, безпідставно прийняв до розгляду збільшені позовні вимоги, які подані з порушенням процесуальних норм. З їх змістом відповідачів не ознайомили. Суд безпідставно відмовив у проведенні будівельно-технічної експертизи. Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким постановити про стягнення суми майнової шкоди з КП "БУ№1" в розмірі - 9799 грн., вартість відновлювального ремонту салону, 6300 грн. –вартість на придбання нових меблів та вартість проведення експертних досліджень в сумі 2237 грн.20 коп. (а.с.88-96).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на обґрунтування апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим: законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, і апелянтом не оспорюються наступні обставини. Позивачка є власником приміщення перукарі (салону краси "ІНФОРМАЦІЯ_1") по АДРЕСА_1, що знаходиться на першому поверсі цього будинку, а відповідачі власниками квартири №53, що розташована поверхом вище над салоном позивачки в цьому ж будинку (т.1 а.с.15,16,80).

Як вбачається з матеріалів справи та беззаперечно встановлено судом першої інстанції, 4 листопада 2006 року, 12 березня 2007 року та 20 листопада 2007 року приміщення салону ОСОБА_1 неодноразово заливалось.

При цьому, як вбачається із відповідних актів, складених представникми КП "БУ-1"м.Дрогобича, залиття ставалось з вини мешканки квартири №53 ОСОБА_4 внаслідок: 4.11.2006 року –самовільного втручання в систему центрального опалення, що призвело до залиття стелі, стін в косметичному кабінеті та підсобному приміщенні, пошкоджено робочий інвентар (а.с.9 т.1); 12.03.2007 року –проведення ОСОБА_4 своїми силами заміну труб і радіаторів системи опалення та розриву крана біля радіатора під час експлуатації системи опалення, що призвело до повного залиття салону (а.с.54 т.1); 20.11.2007 року –розриву одного з кранів, встановленого перед батареєю, в результаті чого було залито 2 робочих зали, пошкоджено робочий інвентар (а.с.60 т.2)..

Член комісії КП "БУ-1"ОСОБА_6, яка була допитана колегією суддів як свідок, показала, що в кожному випадку залиття приміщення салону по АДРЕСА_1 вона у складі комісії брала участь у встановленні факту залиття та з’ясуванні причин залиття. Як 4 листопада 2006 року так і 12 березня та 20 листопада 2007 року салон було залито по причині затікання води з квартири №53 поверхом вище, в якій мешкає власниця квартири ОСОБА_4. Вважає, що залиття є наслідком втручання в систему опалення в квартирі ОСОБА_4, яка найняла ремонтну бригаду та здійснила заміну труб, кранів та радіаторів системи опалення.

Свідок ОСОБА_7, сусід ОСОБА_4 з суміжної квартири №54, який був допитаний в суді апеляційної інстанції за клопотанням представника відповідачки, показав що на початку листопада 2006 року його квартиру було залито внаслідок протікання води з кв.58, що знаходиться над його квартирою. Чи було залито квартиру ОСОБА_4 та приміщення салону внаслідок цієї аварії йому не відомо. Не пам’ятає він чи це залиття мало місце саме 4 листопада 2006 року. В той же час вказаний свідок показав, що 12 березня та 20 листопада 2007 року в квартирі ОСОБА_4 сталась аварія системи опалення. В першому випадку вирвало кран біля батареї а у другому –прорвало трубу в кімнаті ОСОБА_4.

Той факт, що залиття приміщення салону ОСОБА_1 12 березня 2007 року сталося саме внаслідок витікання води з квартири відповідачки у зв’язку з проривом крану та несправністю системи опалення в середині квартири відповідачки визнала і сама ОСОБА_4 в своїх письмових поясненнях (т.1 а.с.14-115).

В той же час, відповідачем у справі не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування того, що залиття салону 4 листопада 2006 року та 20 листопада 2007 року, відбулося не внаслідок виведення із ладу системи опалення та технічного обладнання в її квартири.

Покликання в апеляційній скарзі та представника відповідачки на те, що таке залиття 4 листопада 2006 року могло статись внаслідок несправності системи центрального опалення в квартирі №58 носить характер припущення та в належний спосіб стороною не доведені. Не свідчить про таке і довідка КП "Теплоремонт"від 22.11.2007 року за №55 на яку покликається апелянт (а.с.55).

У відповідності до вимог ст.ст. 10, 177 ЖК України, громадяни зобов’язані забезпечувати схоронність жилих приміщень. Бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, додержуватися правил утримання жилого будинку та користування жилими приміщеннями. Законом України "Про житлово-комунальні послуги"від 24 червня 2004 року (1875-15) передбачено, що споживач зобов’язаний: своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.

У відповідності до положень ст.ст.23, 24 цього ж Закону власник приміщення одночасно є і балансоутримувачем належного йому майна, в тому числі і санітарно-технічного обладнання, що знаходиться в його квартирі, та зобов’язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Аналогічні положення щодо обов’язків споживача і власника містить постанова Кабінету міністрів України N 630 від 21 липня 2005 р. "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (630-2005-п)

З огляду на викладене, покликання відповідача на те, що залиття салону відбулось з вини Комунального підприємства "Будинкова управа №1"є безпідставним. Жодних доказів про те, що ОСОБА_8 зверталась до КП "Будинкова управа №1"з відповідними претензійними актами щодо неналежного стану ситами центрального опалення, така не надала.

Таким чином, відповідачем, в супереч загальним правилам цивільного права, не доведено відсутності своєї вини щодо залиття приміщення салону ОСОБА_1 як 4 листопада 2006 року так 12 березня і 20 листопада 2007 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що внаслідок залиття приміщення салону позивачки, останній було заподіяно матеріальну шкоду, а тому при вирішенні спірних правовідносин вірно застосував ст. 1166 ЦК України.

В той же час, судова колегія не знайшла доведеним ту обставину, що вказані залиття сталися внаслідок винних дій ОСОБА_5, який хоча і являється співвласником квартири №53, однак фактично в ній не проживає, продовж останніх років мешкає в Росії та в період, коли стались залиття салону знаходився за межами України, а тому приходить до висновку, що відшкодування такої шкоди слід покласти на ОСОБА_9.

При визначенні розміру відшкодувань майнової шкоди, суд вірно виходив із висновків спеціалістів за результатами будівельно-технічних досліджень за №56/6 від 08.12.2006 року (т.1а.с.10-13, т.1 а.с.132-156) 312/07 від 15.10.2007 року (т.1 а.с.48-54. т.2 а.с.157-178) та № 16/07 від 26.11.2007 року (т.1 а.с.63-64, т.2 а.с.179-194) з доданими кошторисними розрахунками, відповідно до яких внаслідок залиття салону краси "Наталі Нова"що в будинку №7/1 по вул.. П.Орлика в м.Дрогобичі вартість відновлювального ремонту, ушкоджених залиттям приміщень салону становить в кожному випадку відповідно: станом на 28 листопада 2006 року (за результатами залиття 4 листопада 2006 року) –2846 грн. з ПДВ.; станом на 19.07.2007 року (за результатами залиття 12 березня 2007 року) –4769 грн. з ПДВ; та за результатами обстеження приміщення 22.11.2007 року –2184 грн. з ПДВ.

Відповідно до висновку №4326 експертного товарознавчого дослідження пошкодженого під час залиття салону майна, яке знаходилось в приміщенні салону розмір матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 становить 9001 грн.38 коп.

З урахуванням індексу інфляції сума збитків, завданих позивачу пошкодженням приміщення салону, та майна, що там знаходилось, які підлягають до відшкодування, позивач визначив в розмірі 26038 грн.04 коп., з чим погодився суд першої інстанції.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_4 є особою похилого віку, інвалідом першої групи загального захворювання, потребує сторонньої допомоги, та отримує пенсію в межах прожиткового мінімуму (т.2 а.с.100,104).

З урахуванням зазначеного, враховуючи фактичні обставини справи та матеріальне становище відповідачки, судова колегія при вирішенні питання щодо стягнення зі ОСОБА_4 суми майнового відшкодування, пов’язаного безпосередньо із залиттям приміщення салону, вважає за можливе застосувати п.4 ст. 1193 ЦК України та зменшити суму яка підлягає до відшкодування, визначивши її в розмірі 20000 грн., які підлягають стягненню зі ОСОБА_4 на користь позивачки.

Понесені позивачем витрати на проведення експертних досліджень на загальну суму 2237 грн. 20 коп., знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому рішення суду щодо стягнення цих коштів з винної особи на користь ОСОБА_1 є вірним.

Що стосується позовних вимог про відшкодування ОСОБА_1 упущеної вигоди на суму 5000 грн., то колегія суддів не знаходить ці позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, оскільки такі не ґрунтуються на будь-яких достовірних розрахунках і об’єктивних доказах, які б з достатньою очевидністю і переконливістю свідчили як про наявність підстав для такого відшкодування так і про розмір такої упущеної вигоди, а тому не можна погодитись з рішенням суду в цій частині, яке постановлене без належної оцінки доказів у справі та не ґрунтуються на будь-яких правових нормах.

Що стосується підстав та розміру відшкодувань немайнової шкоди, то враховуючи, що затоплення приміщення салону ОСОБА_1 призвело до зміни звичного їй способу життя, душевних переживань, пов’язаних з пошкодженням житла внаслідок залиття та необхідністю проведення його ремонту, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведена підставність заподіяння позивачу моральної шкоди з вини відповідачки. В той же час вважає, що розмір визначеного судом відшкодування з урахуванням фактичних обставин справи, характеру заподіяної шкоди, глибини моральних страждань позивача, не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості та приходить до переконання, що виходячи з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України достатньою сатисфакцією такої шкоди буде грошовий еквівалент в сумі 2000 грн.

Беручи до уваги викладене, судова колегія приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, зміни рішення суду щодо розміру відшкодування немайнової шкоди, та скасування рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення майнової шкоди у зв’язку з проведенням ремонту та пошкодженням майна позивачки з ухваленням в цій частині нового рішення щодо часткового задоволення цих позовних до ОСОБА_4. та відмови у задоволенні позову до ОСОБА_5.

рішення суду в частині солідарного стягнення зі ОСОБА_9 та ОСОБА_5 798 грн. 38 коп. судового збору скасувати, оскільки таке не ґрунтується на матеріалах справи та стягнутий безпідставно.

В той же час у відповідності до ст. 88 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та пропорційності розподілу судових витрат щодо розміру задоволених позовних вимог з урахуванням сплачених сторонами сум судового збору та витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи при поданні позову і апеляційної скарги, та з урахування взаємозаліку цих сум, судова колегія приходить до висновку що зі ОСОБА_4 слід стягнути судовий збір в сумі 260 грн. а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 - 30 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при поданні апеляційної скарги

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст.309, 313.,ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2010 року в частині відшкодування моральної шкоди змінити, зменшивши суму цих відшкодувань.

Стягнути зі ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2010 року в частин відшкодування матеріальної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 відмовити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 20000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

У задоволенні позову ОСОБА_1 щодо стягнення зі ОСОБА_4 упущеної вигоди відмовити за недоведеністю.

рішення суду щодо солідарного стягнення зі ОСОБА_9 та ОСОБА_5 798 грн. 38 коп. судового збору скасувати.

Стягнути із ОСОБА_4 судовий збір в сумі 260 грн., який слід перерахувати за такими реквізитами: одержувач УДК у Л/о, р/р31119095700006, МФО 825014,ЗКПО 22384406, код бюджетної класифікації 22090100.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 30 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при поданні апеляційної скарги.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без мін

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.