розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6, Відкритого акціонерного товариства "Наукове – виробниче підприємство "Інтернет – технології та електронні комунікації" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства "Наукове – виробниче підприємство "Інтернет – технології та електронні комунікації" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, -

Після збільшення позовних вимог ОСОБА_6 просила стягнути з відповідача на її користь нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з 09 серпня 2005 року по 04 березня 2011 року в сумі 213136, 00 грн. та зобов’язати ліквідатора ВАТ "НВП "ІТЕК" арбітражного керуючого Агеева А.В. включити в реєстр кредиторів банкрута ВАТ "НВП "ІТЕК" кредитора по заробітній платі ОСОБА_6 в сумі 213136 грн. 00 коп. Позов мотивований тим, що ОСОБА_6 08 червня 2005 року була звільнена з посади в.о. заступника голови правління з маркетингу ВАТ "НВП "ІТЕК", проте в день звільнення їй не була виплачена заробітна плата, компенсація за відпустку та вихідна допомога в сумі 14169, 93 грн. Розрахунок по даним виплатам не проведений і по день звернення до суду з позовом. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18 березня 2008 року її вимоги про стягнення невиплаченої на день звільнення заробітної плати були визнані, а її було включено в першу чергу реєстру кредиторів ВАТ "НВП "ІТЕК". На думку позивачки, відповідач згідно ст. 117 КЗпП України зобов’язаний виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 213136, 00 грн.

рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з ВАТ "НВП "ІТЕК" на користь позивача 14169, 93 грн. заборгованості по заробітній платі та 5000 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Доводи її апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач зобов’язаний сплатити ОСОБА_6 відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, оскільки в день звільнення їй не була сплачена заборгованість по заробітній платі, компенсація за відпустку та вихідна допомога.

В апеляційній скарзі ВАТ "НВП "ІТЕК" просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 березня 2011 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процессуального права.

Доводи його апеляційної скарги полягають в тому, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки ( штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Також апелянт зазначає, що сума заборгованості по заробітній платі 14169,93 грн. не була предметом розгляду даної справи, але суд з невідомих причин її стягнув.

Вислухавши суддю–доповідача, пояснення позивачки, яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила відхилити апеляційну скаргу відповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив відхилити апеляційну скаргу позивачки, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає відхиленню, апеляційна скарга відповідача - задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

По справі встановлено, що ОСОБА_6 згідно записів у трудовій книжці працювала на ВАТ "Науково-виробниче підприємство "Інтернет технології та електронні комунікації" з 29 лютого 1992 року по 08 серпня 2005 року.

При звільненні з позивачкою не було проведено остаточного розрахунку по заробітній платі і заборгованість складає 14 169 грн. 93 коп.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 18 березня 2008 року вимоги ОСОБА_6 щодо даної заробітної плати включено до реєстру кредиторів.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) роз’яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини.

Таким чином, враховуючи наявність судового рішення, а саме ухвали господарського суду Чернігівської області про включення ОСОБА_6 до реєстру кредиторів, питання про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку може вирішуватись лише за період до постановлення вказаного рішення, а саме до 18 березня 2008 року.

Разом з тим, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до заробітної плати і за своєю суттю є відповідальністю за непроведення чи затримку розрахунку з працівником. Тому на ці позовні вимоги не поширюється дія ч.2 ст. 233 КзПП України, а розповсюджується дія ч.1 ст. 233 КЗпП України щодо трьохмісячного терміну звернення до суду за захистом трудових прав.

Оскільки ОСОБА_6 ухвалою господарського суду Чернігівської області була включена до реєстру кредиторів 18 березня 2008 року, звільнена вона була 08.08.2005 року, а з позовними вимогами до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні звернулася 23.11.2010 року, клопотання про поновлення строку позивачка не заявляла, нею був пропущений термін звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови в позові, відповідно до роз'яснень п.п.20,25 Постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) .

Вимоги позивачки про зобов’язання ліквідатора ВАТ "НВП "ІТЕК" арбітражного керуючого Агеева А.В. включити в реєстр кредиторів банкрута ВАТ "НВП "ІТЕК" кредитора по заробітній платі ОСОБА_6 в сумі 213136 грн. 00 коп. не можуть бути задоволені виходячи із вищевикладеного, а також у зв’язку із тим, що не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст. 303, 307, пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Наукове – виробниче підприємство "Інтернет технології та електронні комунікації" – задовольнити.

рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 березня 2011 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства "Наукове – виробниче підприємство "Інтернет технології та електронні комунікації" про стягнення коштів - відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.


головуючого - судді	Мамонової О.Є.