представника Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Роменського Дмитра Володимировича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства охорони природного навколишнього середовища України, Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об'єднання", третя особа: ОСОБА_4 про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

Рішенням Шевченківського районного суду м Києва від 26 січня 2011 року позов ОСОБА_3 до Міністерства охорони природного навколишнього середовища України, Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об'єднання", третя особа: ОСОБА_4 про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 231-О від 25.03.2010 року Міністерства охорони природного навколишнього середовища України, яким звільнено ОСОБА_3 з посади директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об 'єднання".

Зобов'язано Міністерство охорони природного навколишнього середовища України поновити ОСОБА_3 на посаді директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об 'єднання" з дати звільнення- з 25.03.2010 року.

Стягнуто з Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об'єднання" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 42 681 грн. 60 коп..

Стягнуто з Міністерства охорони природного навколишнього середовища України на користь ОСОБА_3 3000 (три тисячі) грн. на відшкодування моральної шкоди.

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 3853 (три тисячі вісімсот п 'ятдесят три) грн. 20 коп. піддано негайному виконанню.

Стягнуто з Міністерство охорони природного навколишнього середовища України на користь держави судовий збір в розмірі 17 (сімнадцять) грн. та 60 (шістдесят) грн. витрат на іиформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнуто з Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об'єднання" на користь держави судовий збір в розмірі 426 (сімнадцять) грн. 82 коп. та 60 (шістдесят) грн. витрат, на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі представник Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Роменський Дмитро Володимирович просить скасувати рішення Шевченкіського районного суду м.Києва від 26 січня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Зазначав, що суд 1-ї інстанції неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення суду є незаконним. Так, ухвалюючи рішення про поновлення позивача на роботі, суд 1-ї інстанції обґрунтував своє рішення лише тим, що позивач на час звільнення перебувала на листку непрацездатності, а тому таке звільнення є незаконним. Обставини ж справи з якими відповідач пов"язував звільнення позивача судом не досліджувались, в результаті чого і не знайшли свого відображення в рішенні суду. Між тим, з акту перевірки ведення бухгалтерського обліку в державному підприємстві "Науково-виробниче природоохоронне об"єднання" від 15 березня 2010 року вбачається, що було встановлено грубі порушення у використанні державних коштів та веденні бухгалтерського обліку, зокрема, допущено зростання кредиторської заборгованості підприємства, яка складала 603 000,00 гривень, в тому числі: податок на додану вартість- 263 900,00 гривень, заборгованість по платежам до Пенсійного фонду- 28200,00 гривень, заборгованість по заробітній платі за грудень 2009 року в сумі 54 800,00 гривень, заборгованість постачальникам за надані послуги та матеріали - 139 700,00 гривень. Враховуючи висновки комісії, позивач підставно та законно була звільнена з займаної посади директора згідно з п.8 ст. 36 КЗпП України за невиконання п.26 контракту від 13.02.2010 року.

В судовому засіданні представник Міністерства охорони природного навколишнього середовища України повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити

Позивач ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечувала посилаючись на те, що рішення суду є законним та обгрунтованим.

Третя особа: ОСОБА_4 в судове засіданні не з"явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу в його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з"явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, визнаючи незаконним та скасовуючи наказ № 231-О від 25.03.2010 року Міністерства охорони природного навколишнього середовища України, зобов'язуючи Міністерство охорони природного навколишнього середовища України поновити ОСОБА_3 на посаді директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об"'єднання" з дати звільнення- з 25.03.2010 року та стягуючи з Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об'єднання" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 42 681 грн. 60 коп., суд 1-ї інстанції посилався на те, що звільнення позивачки є незаконним, а тому її порушене право підлягає захисту, а вона поновленню на роботі зі стягненням середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів вважає, що даний висновок суду зроблений на підставі повного, всебічного та об"єктивного дослідження обставин справи, наданих доказів та повністю відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Так, згідно з п.8 ст. 36 КЗпП України трудовий договір, укладений на визначений строк, припиняється з підстав, передбачених контрактом.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера його застосування визначається законами України.

Так, контракт може укладатися з працівником лише за умови, що він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом.

Судом встановлено, що наказом № 119-0 Міністерства охорони природного навколишнього середовища. України від 13.02.2010 року ОСОБА_3 було призначено на посаду директора Державного підприємств "Науково-виробниче природоохоронне об"єднання" на умовах укладеного з нею контракту.

В цей же день 13.02.2010 року між позивачкою та Міністерством охорони природного навколишнього середовища України було укладено Контракт про призначення її на посаду директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об'єднання" строком з 13.02.2010 року по 12.02.2015 року.

Відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 231-0 від 25 березня 2010 року з ОСОБА_3 було розірвано контракт від 13.02.2010 року та її було звільнено з посади директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об"єднання" з 25 березня 2010 року згідно з п.8 ст. 36 КЗпП України.

Підставою для звільнення позивачки з роботи за п.8 ст. 36 КЗпП України стало саме невиконання нею умов контракту, викладених в п.п "в" п.26 контракту, а саме: контракт припиняється у разі невиконання підприємством зобов"язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов"язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов"язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати.

З акту перевірки ведення бухгалтерського обліку в державному підприємстві "Науково-виробниче природоохоронне об"єднання" № 5 від 15 березня 2010 року дійсно вбачається, що станом на 01.01.2010 року кредиторська заборгованість підприємства складала 603 000,00 гривень, в тому числі: податок на додану вартість- 263 900,00 гривень, заборгованість по платежам до Пенсійного фонду- 28200,00 гривень, заборгованість по заробітній платі за грудень 2009 року в сумі 54 800,00 гривень, заборгованість постачальникам за надані послуги та матеріали - 139 700,00 гривень.

Проте, як вбачається з цього ж акту перевірки, причиною виникнення вказаної кредиторської заборгованості підприємства є те, що протягом 2008-2009 років дані платежі сплачувались підприємством не в повному обсязі, чим накопичувались борги по цим платежам. Позивачка ж лише з 17 листопада 2009 року виконувала обов"язки директора, а з 12 лютого 2010 року по 25 березня 2010 року працювала на посаді директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об'єднання", а тому її вини у виникненні даної кредиторської заборгованості немає і підстави для розірвання контракту та звільнення позивачки відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що виявлені в результаті перевірки порушення щодо невиконання підприємством зобов"язань перед бюджетом і Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов"язкових платежів, а також утворення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам, допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості сталися у зв"язку з неналежним виконанням позивачкою, як директором підприємства умов контракту є безпідставними, спростовуються дослідженим в судовому засіданні актом перевірки з якого вбачається, що заборгованість по даним платежам виникла за попереднього керівництва відповідача, а позивач пропрацювала директором лише з 13 лютого 2010 року по 25 березня 2010 року. За результатами перевірки не було заслухано пояснення позивачки та не надано їй відповідний час для виправлення виявлених в ході перевірки недоліків в роботі підприємства.

Крім того, як вбачається з наданих позивачкою копій листків непрацездатності, позивачка з 22.03.2010 року по 04.04.2010 року перебувала в стані тимчасової непрацездатності.

Згідно ч. З ст. 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Тому, колегія суддів вважає, що висновок суду 1-ї інстанції про незаконність звільнення позивачки за п.8 ст. 36 КЗпП України є обгрунтованим, внаслідок незаконного звільнення права позивачки порушені, а тому порушене право підлягає захисту, а позивачка поновленню на посаді директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об'єднання".

Згідно частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовій спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього робітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивачка була незаконно звільнена з роботи з 25.03.2010 року, відповідно до наданої довідки про розмір заробітної плати позивача за останні два місці перед звільненням середньомісячна заробітна плата становить 3 853,2- грн.., час вимушеного прогулу за період з 25 березня 2010 року по 26 січня 2011 року становить 216 робочих днів, а тому суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що з відповідача Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об'єднання" на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 42 681,60 грн.

Обгрунтованим та законним є рішення суду і в частині відшкодування позивачці завданої їй моральної шкоди в розмірі 3000,00 гривень, оскільки звільнення позивачки з роботи відбулося з порушенням вимог КЗпП України (322-08) , під час її тимчасової непрацездатності, в результаті незаконних дій відповідача позивачка тривалий час була позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, відчувала моральні страждання, вимушена була звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим, колегія суддів вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та дослідженим в судовому засіданні доказам, оскільки позивач була незаконно звільнена з займаної посади, залишилась без засобів для існування, будучи матір"ю двох неповнолітніх дітей 1995 та 2009 року народження.

Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу представника Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Роменського Дмитра Володимировича відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.