розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2076 за апеляційними скаргами ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Білогірського районного суду від 15 березня 2011 року за позовом Білогірської селищної ради Хмельницької області до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з орендної плати та судових витрат.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідачки, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, колегія суддів

В грудні 2010 року Білогірська селищна рада Хмельницької області, звертаючись в суд з зазначеним позовом вказувала, що 24 березня 2009 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,6334 га, розміщеної по АДРЕСА_1. Всупереч умовам договору, починаючи з січня 2010 року відповідачкою орендна плата за користування земельною ділянкою не сплачувалася, в результаті чого заборгованість перед селищним бюджетом станом на 01 грудня 2010 року становить 9756 грн.35 коп. Крім того, відповідно до п. 14 зазначеного договору, за невнесення орендної плати у строки, визначені договором, з відповідачки справляється пеня у розмірі 3% несплаченої суми за кожний день прострочення, що становить 8923 грн.73 коп. Просили задовольнити позов.

рішенням Білогірського районного суду від 15 березня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Білогірської селищної радиХмельницької області 9756 грн.36 коп. заборгованості з орендної плати, 8923 грн.73 коп. пені та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених позивачем при подачі позовної заяви, а всього 18800 грн.09 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 186 грн.80 коп. судового збору.

Головуючий у першій інстанції –Герасимчук Н.П. Справа № 22ц-2076

Доповідач –Варвус Ю.Д. Категорія: 19, 23

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, як представник ОСОБА_3, не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та зазначаючи, що нормами земельного та цивільного законодавства України не передбачено обов’язкової державної реєстрації припинення права користування земельною ділянкою. Крім того, 15 січня 2010 року вона оплатила позивачу половину вартості вказаної земельної ділянки в сумі 28838 грн., що слід вважати підставою для припинення зобов’язань по договору оренди землі, які замінені зобов’язаннями щодо її купівлі-продажу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що суд при ухваленні даного рішення порушив вимоги ст.ст. 8, 10, 11, 60, 213, 214, 222 ЦПК України, під час судового розгляду неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, також не взяв до уваги рішення №31 тридцять сьомої сесії Білогірської селищної ради про втрату чинності укладеного між сторонами договору оренди, яке є чинним, а тому обов’язкове для виконання відповідно до ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду –зміні з наступних підстав.

Встановлено, що 24 березня 2009 року між Білогірською селищною радою та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,6334 га. Відповідно умов даного договору орендар зобов’язався використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та сплачувати орендну плату у розмірі 2 грн. за 1 кв.м. Загальна сума орендної плати становить 12668 грн. за один рік.

Оскільки відповідачка з січня 2010 року умов даного договору про сплату орендної плати за користування земельною ділянкою не виконувала, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з неї на користь орендодавця заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 9756 грн.36 коп.

Посилання в апеляційній скарзі на п.6 рішення 37 сесії п’ятого скликання Білогірської селищної ради №31 від 11 березня 2010 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_3 для здійснення виробничо-комерційної діяльності по АДРЕСА_1", яким визнано вважати договір оренди земельної ділянки таким, що втратив чинність з 15 січня 2010 року (моменту оплати 50% вартості земельної ділянки) обґрунтовано судом не прийнято до уваги. В порушення положень Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073 (2073-98-п) зміни в укладений сторонами договір оренди, щодо втрати чинності з зазначених в даному рішенні сесії підстав, внесені не були. ОСОБА_3 продовжувала користуватися орендованою земельною ділянкою, так як на ній знаходиться належний їй на праві власності комплекс будівель. Договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки між сторонами був укладений 04 листопада 2010 року, що відповідно до п.37 договору оренди землі є підставою для припинення даного договору.

Згідно п.14 договору оренди землі у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 3% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Білогірської селищної ради і стягуючи на її користь 8923 грн.73 коп. пені, виходив з того, що відповідачкою орендна плата за користування орендованою земельною ділянкою не вносилася, тому з 01 лютого 2010 року по 01 грудня 2010 року остання повинна сплатити пеню в розмірі 3% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна.

Пунктом п.8 рішення 37 сесії п’ятого скликання Білогірської селищної ради №31 від 11 березня 2010 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_3 для здійснення виробничо-комерційної діяльності по АДРЕСА_1" обов’язок по укладенню договору купівлі-продажу земельної ділянки та оформлення необхідних документів до цієї угоди покладено на секретаря ради ОСОБА_7 Договір був укладений лише 04 листопада 2010 року, тому виходячи з вимог ч.3 ст. 551 ЦК України, принципів об'єктивності, реальності, справедливості та з урахуванням розумних строків, необхідних для укладення даного правочину (до 01 травня 2010 року), колегія суддів приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути пеню у розмірі 2146 грн.37 коп. (з 01 лютого 2010 року по 30 квітня 2010 року), змінивши в цій частині рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Білогірського районного суду від 15 березня 2011 року в частині стягнення пені з ОСОБА_3 на користь Білогірської селищної ради змінити, зменшивши розмір пені з 8923 грн.73 коп. до 2146 грн.37 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.