розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми позики, -

У січні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми позики, процентів за користування коштами, трьох процентів річних за прострочення грошового зобов’язання та індексу інфляції. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач по справі протягом 2007 року для ведення підприємницької діяльності неодноразово позичала в нього гроші. При укладенні договорів позики вони дійшли згоди, що відповідач буде сплачувати йому 10 процентів щомісячно за користування коштами. За всі сім випадків отримання позики на загальну суму 40 тисяч гривень відповідач власноруч написала розписки із зазначенням дат повернення коштів і розміру сплати відсотків щомісячно, однак свої зобов’язання не виконала. Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив стягнути з ОСОБА_3 загальну заборгованість за договорами позики з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних з простроченої суми за весь період прострочення в розмірі 153746 грн. 25 коп., а також судові витрати.

рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, з ОСОБА_3 на його користь стягнуто 59056 грн. 66 коп., із яких: борг у сумі 40000 грн., 3 % річних у сумі 2432 грн. 16 коп., сума інфляції в розмірі 16627 грн. 50 коп., а також судові витрати: судовий збір в сумі 800,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, на його думку, суд безпідставно відмовив йому у стягненні з відповідача 10 процентів за користування коштами та залишив поза увагою, що ця умова договору є правомірною і не суперечить діючому законодавству.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно двох розписок від 25 червня 2007 року відповідачка ОСОБА_4 взяла в борг у позивача ОСОБА_2 5000 грн., які зобов’язалась повернути 25 грудня 2008 року та щомісячно сплачувати проценти в сумі 500грн. (а.с. 127, 128).

Згідно двох розписок від 12 липня 2007 року ОСОБА_4 взяла в борг у ОСОБА_2 10000 грн., які зобов’язалась повернути 12 грудня 2008 року та щомісячно сплачувати проценти в сумі 1000грн. (а.с. 129, 130).

Згідно двох розписок від 28 липня 2007 року ОСОБА_4 взяла в борг у ОСОБА_2 5000 грн., які зобов’язалась повернути 28 грудня 2008 року та щомісячно сплачувати проценти в сумі 500грн. (а.с. 131, 132).

Згідно розписки від 15 серпня 2007 року ОСОБА_4 взяла в борг у ОСОБА_2 2500 грн., які зобов’язалась повернути 15 квітня 2008 року та щомісячно сплачувати проценти в сумі 250грн. (а.с. 133).

Згідно двох розписок від 09 вересня 2007 року ОСОБА_4 взяла в борг у ОСОБА_2 10000 грн., які зобов’язалась повернути 09 грудня 2008 року та щомісячно сплачувати проценти в сумі 1000грн. (а.с. 134, 135);

Згідно розписки від 17 жовтня 2007 року ОСОБА_4 взяла в борг у ОСОБА_2 2500 грн., які зобов’язалась повернути 17 квітня 2008 року та щомісячно сплачувати проценти в сумі 250грн. (а.с. 136).

Згідно двох розписок від 20 жовтня 2007 року ОСОБА_4 взяла в борг у ОСОБА_2 5000 грн., які зобов’язалась повернути 20 грудня 2008 року та щомісячно сплачувати проценти в сумі 500грн. (а.с. 137, 138).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення процентів за користування грошовими коштами.

Такий висновок суду є неправильним з огляду на наступне.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики,якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другою цієї статті договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п’ятдесятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено сім договорів позики, згідно яких позивач ОСОБА_2 надав відповідачці ОСОБА_4 позику у загальному розмірі 40000 грн. на умовах виплати десяти процентів за кожен місяць та повернення коштів з урахуванням нарахованих процентів, а саме:

-від 25 червня 2007 року на суму 5000 грн. з датою повернення боргу 25 грудня 2008 року, за яким відповідач сплатила проценти в сумі 500грн. щомісяця за 6 місяців - липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 року (а.с. 127,128);

- від 12 липня 2007 року на суму 10000 грн. з датою повернення боргу 12 грудня 2008 року, за яким відповідач сплатила проценти в сумі 1000грн. щомісяця за 4 місяці - серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року (а.с. 129, 130);

- від 28 липня 2007 року на суму 5000 грн. з датою повернення боргу 28 грудня 2008 року, за яким відповідач сплатила проценти в сумі 500грн. щомісяця за 4 місяці - серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року (а.с. 131, 132);

- від 15 серпня 2007 року на суму 2500 грн. з датою повернення боргу 15 квітня 2008 року, за яким відповідач сплатила проценти в сумі 250грн. щомісяця за 4 місяці - вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року (а.с. 133);

- від 09 вересня 2007 року на суму 10000 грн. з датою повернення боргу 09 грудня 2008 року, за яким відповідач сплатила проценти в сумі 1000грн. щомісяця за 2 місяці - жовтень, листопад 2007 року (а.с. 134, 135);

- від 17 жовтня 2007 року на суму 2500 грн. з датою повернення боргу 17 квітня 2008 року, за яким відповідач сплатила проценти в сумі 250грн. за 1місяць - листопад 2007 року (а.с. 136);

- від 20 жовтня 2007 року на суму 5000 грн. з датою повернення боргу 20 грудня 2008 року, за яким відповідач сплатила проценти в сумі 500грн. за 1місяць - листопад 2007 року (а.с. 137, 138).

Ухвалюючи рішення про відмову у стягненні процентів за користування коштами, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , не звернувши уваги, що цей закон передбачає право фінансових установ на здійснення операцій з надання фінансових послуг, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності, а позивач у справі не є ні фінансовою установою, ні фізичною особою-суб’єктом підприємницької діяльності.

Зважаючи на те, що кожен із укладених сторонами договорів позики значно перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (850грн.), а будь-які інші правові підстави, передбачені ч. 2 ст. 1048 ЦК України, за якими договори позики вважаються безпроцентними, відсутні, висновок суду про відмову у стягненні процентів за користування коштами є неправильним.

У зв’язку з цим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню через неправильне застосування норм матеріального права з ухваленням нового рішення.

Як убачається із матеріалів справи, борг відповідача за нарахованими за договорами позики процентами складає 47250грн., а саме:

- за договором від 25 червня 2007 року - 6000грн. (500грн. х 12 місяців (січень – грудень 2008 року) = 6000грн.);

- за договором від 12 липня 2007 року - 13000грн. (1000грн.х 13 місяців (грудень 2007 року, січень – грудень 2008 року) = 13000грн.);

- за договором від 28 липня 2007 року - 6500грн. (500грн. х 13 місяців (грудень 2007 року, січень – грудень 2008 року) = 6500грн.);

- за договором від 15 серпня 2007 року - 1000грн. (250грн. х 4 місяці (січень – квітень 2008 року) = 1000грн.);

- за договором від 09 вересня 2007 року – 13000грн. (1000грн. х 13 місяців (грудень 2007 року, січень-грудень 2008 року) = 13000грн.);

- за договором від 17 жовтня 2007 року - 1250грн. (250грн. х 5 місяців (грудень 2007 року, січень – квітень 2008 року) = 1250грн.);

- за договором від 20 жовтня 2007 року – 6500грн. (500грн. х 13 місяців (грудень 2007 року, січень - грудень 2008 року) = 6500грн.).

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 на його користь проценти за користування коштами в сумі 47250грн.

Позовні вимоги про стягнення процентів за користування коштами до дня ухвалення судом рішення задоволенню не підлягають, оскільки сторонами укладені договори позики на певний строк, після якого настає відповідальність за порушення грошового зобов’язання відповідно до ч. 2 ст.. 625 ЦК України (435-15) у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частин першої та п’ятої ст.. 88 ЦПК України (1618-15) стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позивачем були заявлені позовні вимоги на суму 153746грн.66коп., а задоволені (з урахуванням рішень судів першої та апеляційної інстанцій) на загальну суму 106306грн.66коп., тобто на 69%, судові витрати, понесені позивачем у сумі 830грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 520грн. - в апеляційному суді (усього 1350грн.), підлягають задоволенню пропорційно – в сумі 931грн.50коп.

У зв’язку з цим рішення суду в частині розподілу витрат необхідно змінити та збільшити розмір судових витрат, стягнутих на користь позивача, з 800грн. до 931грн.50коп.

Крім того, зважаючи на те, що судом першої інстанції не достягнуто судовий збір з уточнених позовних вимог, а судом апеляційної інстанції не в повному обсязі стягнуто судовий збір за подачу апеляційної скарги, з відповідачки необхідно стягнути на користь держави судовий збір у сумі 394грн.60коп. (а саме, за розгляд справи в суді першої інстанції -

1063грн.07коп. – 800грн. = 263грн.07коп. та за розгляд апеляційної скарги - (1063грн.07коп.: 2) – 400грн. = 131грн.55коп., а всього = 263грн.07коп. + 131грн.55коп. = 394грн.60коп.), а з позивача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у сумі 711грн.60коп. (а саме, в частині відмови в задоволені позову при розгляді справи в суді першої інстанції: 1537,47грн. – 1063грн.07коп. =474грн.40коп., а також в частині відмови в задоволені вимог при розгляді апеляційної скарги: (1537,47грн. : 2) – (1063грн.07коп. : 2) = 237грн.20коп., а всього: 474грн.40коп. + 237грн.20коп. = 711грн.60коп.).

У частині задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та індексу інфляції рішення суду сторонами не оскаржено.

Керуючись ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 4, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2010 року скасувати в частині відмови в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення процентів за користування коштами та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.