колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_10 про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на квартиру, а також про визнання недійсним і скасування рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, додатку до рішення із зобов’язанням вчинити певні дії, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2010 року,

У листопаді 2010 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів, уточнивши вимоги просили суд визнати неправомірним і скасувати рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 14 листопада 2008 року "Про надання нової поштової адреси житловому будинку АДРЕСА_1 і видачі свідоцтва про право власності"; визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1 від 24 листопада 2008 року; визнати недійсним і скасувати додаток до рішення Виконкому Ялтинської міської ради від 14 листопада 2008 року - технічний висновок КП Ялтинське БТІ "Про надання нової поштової адреси житловому будинку АДРЕСА_1 і видачі свідоцтва про право власності"; зобов’язати КП Ялтинське БТІ привести технічну документацію інвентарних справ на будинки АДРЕСА_1 до попереднього стану.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вони є власниками квартир, розташованих в будинку АДРЕСА_1, до яких також відноситься ряд підсобних приміщень, розташованих на прибудинковій території. Відповідачка ОСОБА_10 була власницею квартири АДРЕСА_1, розташованої в тому ж будинку. Разом з тим, рішенням виконкому Ялтинської міської ради від 14 листопада 2008 року зазначеній вище квартирі була присвоєна нова поштова адреса, а саме: АДРЕСА_1, здійснене перейменування літер споруд, що відносяться до квартири. Вважають, що вказане рішення і видане на його підставі виконкомом свідоцтво про право власності на ім’я ОСОБА_10 є незаконним, оскільки вони як співвласники будинку АДРЕСА_1 не давали згоди на виділення його частини, будинки АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1 мають спільні комунікації. Крім того, всі допоміжні приміщення будинку АДРЕСА_1, а саме: убиральня, сараї, кухня, котельна, навіси тощо розташовані на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1, а тому є спільною сумісною власністю всіх співвласників будинку і не могли бути передані в одноосібну власність відповідачці без їхньої згоди.

рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення представник позивачів подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі посилається на те, що судом було ухвалено рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, оскаржуване рішення порушує права спільної власності співвласників будинку АДРЕСА_1 на спільне майно будинку, інженерне обладнання, комунікації, допоміжні приміщення будинку. Крім того вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про те, що позивачі не довели своїх прав на спільне майно будинку, в тому числі на допоміжні приміщення будинку АДРЕСА_1, оскільки разом з набуттям права власності на квартири набули право власності і на інші приміщення будинку АДРЕСА_1 та на спільне майно будинку. Також звертає увагу на те, що виконком не має право втручатися у права власників з часу приватизації і не має відношення до допоміжних приміщень будинку АДРЕСА_1 та його спільного майна цього будинку.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_10, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга представника позивачів підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення органу місцевого самоврядування не порушує права позивачів як співвласників будинку.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачі та відповідачка ОСОБА_10 до прийняття оскарженого рішення виконкомом були власниками квартир будинку АДРЕСА_1

На підставі свідоцтва про право на житло від 29.10.1993 р. та договору довічного утримання від 02.03.1995 р. ОСОБА_10 є власником квартири АДРЕСА_1 вказаного будинку.

Згідно з договором дарування від 17.12.2004 р. ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_2, а згідно з договором дарування від 04.12.2008 р. ОСОБА_9 є власником квартири АДРЕСА_3 будинку.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 25.06.1993 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є співвласниками у рівних частках квартири № 6 будинку.

Згідно зі свідоцтвом про право власності від 31.10.2008 р. ОСОБА_5 є власницею

квартири АДРЕСА_1.

Як свідчить технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 він складається з квартир та надвірних і господарських споруд, які не вказані як об’єкти права власності в правовстановлюючих документах сторін на житло.

Таким чином встановлено, що надвірні споруди належать до будинку АДРЕСА_1 в цілому, а конкретне право користування ними у співвласників будинку виникло під час проживання в ньому.

Згідно з ч. 1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в жилому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Частиною 2 зазначеної статті вказано, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опірні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Частиною 3 цієї статті визначено, що договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що рішенням виконкому Ялтинської міської ради № 2530 від 14.11.2008 р. присвоєно нову адресу квартирі АДРЕСА_1 та вирішено питання про видачу ОСОБА_10 свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_1, до складу якого увійшла не тільки квартира АДРЕСА_1, а також надвірні споруди, які перебувають у власності всіх співвласників будинку АДРЕСА_1.

За змістом ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з п. п. 10 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою керувався виконком при ухваленні оскарженого рішення, до повноважень виконкомів міських рад належить облік та реєстрація відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

З аналізу вказаних норм закону слідує, що до компетенції виконкому міської ради не належить вирішення питань щодо виділу в натурі жилих приміщень. Законом (280/97-ВР) передбачено, що такий виділ здійснюється шляхом укладення письмового договору з наступним нотаріальним посвідченням, а у разі спору це питання відноситься до компетенції суду.

Оскільки інші співвласники будинку, які є позивачами у вказаній справі, не згодні з тим які споруди перейшли у власність ОСОБА_10, а тому неможливо укладення договору про виділ в натурі частки, вказаний спір мав розглядатися судом за правилами позовного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦПК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Фактично орган місцевого самоврядування, яким є виконком Ялтинської міської ради, при ухваленні оскарженого рішення від 14.11.2008 р. вийшов за межі своїх повноважень, здійснивши виділ в натурі частки будинку АДРЕСА_1, не залучив до участі у цьому процесі інших співвласників будинку, що призвело до порушень їх прав на надвірні та господарські споруди і як наслідок на земельну ділянку, яка зайнята під будинком, частину якої після цього приватизувала ОСОБА_10, отримавши державний акт про право власності на ділянку від 16.06.2010 р. площею 0,0541 га.

В силу вказаної вище норми Закону (280/97-ВР) виконком міської ради не вправі наділяти власністю інших осіб.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) АДРЕСА_1 від 04.10.1991 р. у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок має бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудження грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що рішення виконкому не містить відомостей про те, чи відповідають виділені ОСОБА_10 надвірні приміщення її ідеальній частці в будинку, а у висновку БТІ не має розрахунку часток та їх відповідності нерухомому майну. Відповідачами не надано доказів про те, що вказаний виділ в натурі частки будинку відповідає санітарним, пожежним, будівельним та іншим нормам.

Вимоги про скасування додатку до рішення виконкому від 14.11.2008 р. – технічного висновку КП Ялтинське БТІ задоволенню не підлягає, оскільки вказаний висновок не є додатком до вказаного рішення, а є лише рекомендацією у присвоєнні поштової адреси, а тому не створює для сторін будь-яких прав та обов’язків.

Вимоги про приведення технічної документації до попереднього стану колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки є неконкретними та випливають з виконання рішення суду апеляційної інстанції.

За наявності вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому має бути скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 – задовольнити частково.

рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 2530 від 14.11.2008 р. "Про присвоєння нової поштової адреси житловому будинку АДРЕСА_1 та видачу свідоцтва про право власності".

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1 від 24.11.2008 р., яке видане ОСОБА_10 виконавчим комітетом Ялтинської міської ради.

У задоволенні решти позову відмовити.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.