розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ "Універсал Банк про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, за апеляційною скаргою ПАТ "Універсал Банк" на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 березня 2011 року,-

В березні 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ПАТ "Універсал Банк" про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 березня 2011 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 на посаді спеціаліста з обслуговування клієнтів Івано-Франківського відділення № 2 Івано-Франківського регіонального управління Західного міжрегіонального управління Департаменту мережі відділень ПАТ "Універсал Банк" з 16.02.2010 року. Стягнуто з ПАТ "Універсал Банк" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13996 грн. 50 коп., 2000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди та 200 грн. витрат на правову допомогу, а всього разом 16196 грн. 50 коп. Стягнуто з ПАТ "Універсал Банк" на користь держави 156 грн. 96 коп. державного мита.

На дане рішення представник ПАТ "Універсал Банк" подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що висновки суду про недотримання відповідачем при звільненні вимог ст. 49 КЗпП України (322-08) не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки на момент звільнення позивача з роботи, іншої вакантної посади в банку не було. Крім того,скорочення штату Івано-Франківського відділення №2 ПАТ "Універсал банк" виникло у зв’язку з припиненням діяльності даного відділення, про що було прийнято відповідне рішення.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що у порівнянні з іншими працівниками позивач мала нижчу продуктивність праці, а отже не могла скористатись переважним правом залишення на роботі. Вважає також, що правових підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди не було.

З цих підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ "Універсал Банк" апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній мотивів, просить про її задоволення.

ОСОБА_3 та її представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача ОСОБА_3 з роботи відбулось без дотримання вимог чинного законодавства про працю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала на посаді спеціаліста з обслуговування клієнтів Івано-Франківського відділення № 2 Івано-Франківського регіонального управління Західного міжрегіонального управління Департаменту мережі відділень ПАТ "Універсал Банк". Наказом № 147 від 15.02.2010 р. її було звільнено з роботи з 16.02.2010 р. у зв’язку із скороченням штату працівників.

Як передбачено ст. 49 КЗпП України (322-08) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 2 місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що звільнення позивача з роботи відбулось з порушення вимог законодавства про працю, оскільки відповідачем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі, як працівника з вищою ніж у ОСОБА_5 кваліфікацією ( а.с. 119), 20 річним стажем роботи у банківській сфері. Крім цього судом встановлено, що позивач пройшла перепідготовку у інституті післядипломної освіти ІФНТУНГ, їй присвоєно кваліфікацію спеціаліста з економіки підприємства, на утриманні у неї знаходиться двоє неповнолітніх дітей.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції зважаючи також на ту обставину, що роботодавець вправі був в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Доцільність такої перестановки (перегрупування) відповідачем взагалі не обговорювалася, а з матеріалів справи вбачається, що на посаді економіста операційного відділу залишилася працювати ОСОБА_6, яка є фахівцем в області документознавства та інформаційної діяльності працює і у відповідача лише 2006 року і ( а.с. 100-111).

Що ж стосується доводів в частині стягнення моральної шкоди, то колегія суддів виходить з того, що незаконним звільненням ОСОБА_3 така шкода заподіяна, оскільки мало місце порушення гарантованого Конституцією України (254к/96-ВР) права на працю. Розмір, що його визначив суд першої інстанції- 2 000 грн. є розумною і справедливою компенсацією, зважаючи на тривалість порушення та його тяжкість.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

Апеляційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 11 березня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.