розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ПП "Суми-Капітал" на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми Сумської області від 10 березня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Суми-Капітал" про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів,

23 березня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезгаданим позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22 серпня 2008 року між сторонами у справі було підписано попередній договір купівлі-продажу житлового приміщення (квартири), укладений у простій письмовій формі, відповідно до п.1.1 якого сторони зобов'язувались у строк до 31 січня 2010 року укласти договір купівлі-продажу (основний договір) однієї двокімнатної квартири за проектним номером 15 загальною площею 46,5 кв.м у багатоповерховому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, на умовах, встановленим попереднім договором.

За умовами договору ОСОБА_1 зобов'язувалась попередньо сплатити кошти за квартиру в сумі 279 000 грн., а потім додатково оплати вартість квартири виходячи з фактичного розміру квартири. На виконання умов попереднього договору нею було сплачено на користь ПП "Суми-Капітал" 22 серпня 2008 року 161 000 грн., 22 вересня 2008 року 150 000 грн., загальна сума платежів на користь ПП "Суми-Капітал" становила 311 000,00 грн.

ОСОБА_1 доводить, що вищезгаданий попередній договір суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає визнанню його недійсним, виходячи з наступного.

Так, ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Оскільки, на момент укладення попереднього договору багатоповерховий будинок за адресою: АДРЕСА_1, не був побудований, а отримані відповідачем за рахунок укладення попередніх договорів кошти фактично спрямовуються для будівництва вказаного багатоквартирного житлового будинку, вважала укладений попередній договір фактично по суті і по змісту договором інвестиційної діяльності, об'єктом якого згідно чинного законодавства України не може бути об'єкт житлового будівництва.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) визначено, що відносини щодо залучення коштів в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління ними регулюються цим Законом (978-15) іншими законодавчими актами України в частині, що не суперечать цьому Закону (978-15) .

ОСОБА_1 доводила, що законодавством України прямо заборонено використання інших механізмів залучення коштів фізичних і юридичних осіб для інвестування фінансування об'єктів житлового будівництва, ніж це передбачено Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операції з нерухомістю" (978-15) , а тому укладення попереднього договору для залучення коштів фізичних осіб для будівництва нового багатоквартирного житлового будинку суперечить вимогам законодавства України.

Позивачка просила визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу житлового приміщення (квартири) від 22 серпня 2008 року, укладений сторонами, стягнути з Приватного підприємства "Суми-Капітал" на її користь грошові кошти у розмірі 311 622 (триста одинадцять тисяч шістсот двадцять дві) гривні, в їх числі 622 грн. сплачених за розрахунково-касове обслуговування в банку, стягнути з відповідача відсотки за користування чужими коштами у розмірі 120 526 грн., з яких 21 396, 33 грн. це 3% річних та 99 130, 50 грн. інфляційних збитків.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 березня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано недійсним попередній договір купівлі-продажу житлового приміщення (квартири) від 22 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Суми-Капітал"; стягнуто з ПП "Суми-Капітал" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 311 000 грн., отриманих по попередньому договору купівлі-продажу від 22 серпня 2008 року, відсотки за користування чужими коштами в сумі 120 526,83 грн., витрати на правову допомогу в сумі 400 грн., відшкодування судових витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в сумі в сумі 1 730 грн., а всього 433 656, 83 грн.

В апеляційній скарзі ПП "Суми-Капітал" фактично посилаючись на неповне з‘ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати заочне рішення суду.

ПП "Суми-Капітал", зокрема доводить, що спірний попередній договір є неукладеним, тому вимоги про визнання його недійсним задоволенню не підлягають. Судом не правильно застосовано до спірних правовідносин положення ст.ст. 1212, 625 ЦК України.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала заочне рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Представник ПП "Суми-Капітал" в судове засідання не з‘явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що 22 лютого 2008 року сторонами укладено договір відповідно до якого 31 січня 2010 року сторони зобов'язувалась укласти договір купівлі-продажу двокімнатної квартири загальною площею 46,5 кв.м. Відповідно до цього договору позивачка сплатила на рахунок відповідача 311 000 грн., останній платіж здійснено 22 серпня 2008 року.

Відповідач мав дозвіл від 10 грудня 2008 року на будівництво 28 квартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об‘єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених у фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за яким базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Правовий аналіз оспорюваного попереднього договору купівлі-продажу житлового приміщення від 22 серпня 2008 року, в сукупності з дозволом на початок будівельних робіт від 10 грудня 2008 року дають підстави вважати, що на момент укладання договору фактично відбувалось інвестування позивачкою майбутнього будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, яке відповідно до вимог Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) могло відбуватись виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Таким чином, при укладанні попереднього договору не були дотримані вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України стосовно відповідності змісту правочину чинним актам цивільного законодавства, що в свою чергу відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України тягне за собою недійсність попереднього договору купівлі-продажу.

Згідно з ч.2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивачки ОСОБА_1 перевірених судом, загальний розмір відсотків з урахуванням індексів інфляції за період з 22 серпня 2008 року по 21 грудня 2010 року складає 120 526, 83 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалюючи рішення про задоволення позову про визнання недійсним спірного договору та стягнення грошових коштів в розмірі 311 000 грн., суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення в цій частині підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України доведені позивачкою. Висновки суду про те, що спірний договір має лише назву – попередній договір купівлі-продажу житлового приміщення (квартири), а по суті за юридичною природою відбулося інвестування грошових коштів на майбутнє будівництво багатоквартирного житлового будинку за правочином, зміст якого суперечить ч.3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" в редакції, що діяла на час його укладання, що є підставою для визнання цього договору недійсним та стягнення з відповідача на користь позивачки 311 000 грошових коштів, відповідають встановленим фактам.

Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги вищезгаданих висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, як убачається зі змісту спірного договору, ОСОБА_1 та ПП "Суми-Капітал" по суті домовились про те, що ОСОБА_1 вкладає належні їй грошові кошти в підприємницьку діяльність ПП "Суми-Капітал" по будівництву багатоквартирного будинку, після зведення якого ПП "Суми-Капітал" зобов‘язується передати позивачці квартиру.

На час укладення спірного договору і до тепер, квартири, як предмета матеріального світу та предмета, як доводить відповідач, договору купівлі-продажу, не існує.

Статтями 1, 2, 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" в редакції, що діяла на час укладення спірного договору зокрема, передбачено, що інвестиціями є види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об‘єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути кошти.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Основним правовим документом, якій регулює взаємовідносини між суб‘ктами інвестиційної діяльності є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов‘язань, не повинно суперечити чинному законодавству, а порушення цих приписів мають місце в даному випадку (ч.3 ст. 4 вищезгаданого Закону).

У той же час, колегія суддів вважає, що задовольняючи вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 120 526, 83 грн., суд першої інстанції допустив порушення та неправильне застосування статей 1212, 1214, ч.2 ст. 536, ст. 625 ЦК України.

Так, частинами 1, 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Суд першої інстанції присудив позивачці 311 000 грн., вимоги ж про відшкодування завданих збитків, моральної шкоди не заявлялись.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом закону грошові зобов‘язання можуть передбачати передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Такі умови, в даному випадку для ПП "Суми-Капітал" визначені не були, і правовідносини, що склались між сторонами, не дають підстав для висновку про те, що ПП "Суми-Капітал" прострочило виконання грошового зобов‘язання.

За таких обставин, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Суми-Капітал" задовольнити частково.

Скасувати заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми Сумської області від 10 березня 2011 року в частині стягнення з приватного підприємства "Суми-Капітал" на користь ОСОБА_1 грошових коштів відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України в розмірі 120 526,83 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні цієї позовної вимоги.

Стягнути з приватного підприємства "Суми-Капітал" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 311 000 грн. та на повернення судових витрат 2 130 грн.

В іншій частині заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми Сумської області від 10 березня 2011 року залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.