розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Долинського районного суду від 10 березня 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та Долинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно та скасування рішення міської ради,-

Рішенням Долинського районного суду від 10 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та Долинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно та скасування рішення міської ради задоволено позов та визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, визнано неправомірним та скасовано рішення №12 виконкому Долинської міської ради від 28.01.2010 року про передачу в особисту власність ОСОБА_6 АДРЕСА_1 та скасовано Свідоцтво про право власності від 28.01.2010 року на дану квартиру.

З таким рішенням не погодилася відповідач ОСОБА_6, просить рішення суду скасувати та винести нове рішення про відмову в позові. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та оцінено докази, не застосовано норму ст.1241 ЦК. Судом не враховано, що вона проживала в квартирі і мала право на приватизацію.

Справа № 22-ц-671 /2011р. Головуючий у 1 інстанції Керніцький І.І.

Категорія 5 Суддя-доповідач Перегінець Л.В.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задоволити.

Позивач та представник позивача апеляційну скаргу не визнали. Представник позивача суду пояснив, що апеляційна скарга не містить обґрунтування щодо наявності підстав для скасування рішення суду, а містить загальні твердження, які не впливають на суть рішення.

Представник Долинської міської ради в засідання апеляційного суду не з"явився.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_7 - батько позивача, на підставі рішення виконкому Долинської міської ради від 18.10.1990 року оформив право власності на АДРЕСА_1 та 11.03.1991 року отримав Свідоцтво про право власності .

12.04.1997 року ОСОБА_7 зазначену квартиру АДРЕСА_1 в м.Долина на випадок своєї смерті заповів синові ОСОБА_8.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

У зв"язку зі смертю та відкриттям спадщини, його дружина ОСОБА_6 та син ОСОБА_3 звернулися до нотаріальної контори за оформленням спадщини на квартиру зокрема. У видачі свідоцтв було відмовлено.

Рішенням Долинського районного суду від 21.12.2009 р. у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення виконкому Долинської міської ради від 18.10.90р. за № 210 та свідоцтва про право особистої власності на квартиру, визнання права власності на Ѕ частини квартири, позов задоволено частково і визнано частково недійсним рішення виконкому Долинської районної ради народних депутатів № 210 від 18 жовтня 1990 року та Свідоцтво про право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 в м. Долина, яке видане виконавчим комітетом Долинської районної ради 11 березня 1991 року ОСОБА_7. В решті частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.

28 січня 2010 року на підставі заяви ОСОБА_5 виконкомом Долинської міської ради було винесено рішення про передачу вищевказаної квартири в її приватну власність та оформлено Свідоцтво про право власності.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу права власності на частину квартири АДРЕСА_1 в м.Долина, яка належала батькові позивача ОСОБА_7.

Як зазначено вище, рішенням Долинського районного суду від 21.12.09 р. визнано частково недійсним рішення виконкому Долинської районної ради народних депутатів № 210 від 18 жовтня 1990 року та Свідоцтво про право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 в м. Долина на ім"я ОСОБА_7, що з огляду на зміст спірних правовідносин в даному випадку має преюдиційне значення.

Разом з тим, не зважаючи на те, що даним рішенням скасовано Свідоцтво про право власності на квартиру ОСОБА_7 в силу порушення процедури приватизації, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення виконкому Долинської міської ради від 28.01.10р. за № 12 та Свідоцтва про право власності, оскільки таке винесено без врахування фактичної обставини щодо використаного права ОСОБА_7 на приватизацію частини квартири. Зважаючи на той факт, що останній за життя таке право використав та оформив, скасування свідоцтва з формальних підстав не позбавляло його права на частку в квартирі, а відтак за наявності належно оформленого заповіту та зважаючи на право ОСОБА_5, суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для визнання за ним права власності на Ѕ частини спірної квартири.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з"ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Долинського районного суду від 10 березня 2011 року у справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.