розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-західна залізниця" в особі локомотивного депо Коростень про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-західна залізниця" в особі локомотивного депо Коростень на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2011 року, -

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Після уточнення позовних вимог позивач просив визнати незаконним наказ №269 від 30 травня 2008 року про звільнення його з роботи, поновити його на посаді начальника бази палива локомотивного депо Коростень, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдану моральну шкоду незаконним звільненням в розмірі 100 000 грн.

На обгрунтування позову посилався на те, що в період з 2003 року по 30 травня 2008 року працював у відповідача на посаді начальника бази палива. Наказом №269 начальника локомотивного депо Коростень від 30.05.2008 року його було звільнено з роботи на підставі п.7 ст. 40 КзПП України, а саме за появу 05.05.2008 року на робочому місці в стані алкогольного сп’яніння. Своє звільнення позивач вважає незаконним, так як 05 травня 2008 року він не перебував у стані сп’яніння на роботі, що підтверджується протоколом медичного огляду за №88 від 05.05.2008 року.

Справа №22ц/ 1042/11 Головуючий у суді 1ї інст.Ярмоленко В.В. Категорія 51 Суддя - доповідач Заполовський В.Й.

рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ №269 від 30 травня 2008 року "Про звільнення ОСОБА_1."

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника бази палива локомотивного депо Коростень Південно-Західної залізниці з 30 травня 2008 року.

Стягнуто з Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-західна залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 81081 грн.52 коп. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовлено за безпідставністю.

рішення суду про поновлення позивача на роботі та виплати заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-західна залізниця" на користь держави 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в рахунок бюджету.

У поданій апеляційній скарзі Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-західна залізниця", посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку, що при звільненні позивача з роботи не дотримано процедуру звільнення, а саме що звільнення не погоджено з профспілковим органом. Проте адміністрація з відповідним клопотанням зверталася до профспілкового органу про надання згоди на звільнення позивача з роботи. Вказаний орган розглянув подання з порушенням строку розгляду. Надана ним відповідь була необгрунтованою, без зазначення дати та вихідного номеру, до неї не додано витягу з протоколу засідання комітету. Тобто, відповідач на момент звільнення позивача не отримав у встановлений ст. 43 КзПП України термін жодної відповіді від профспілкового комітету щодо звільнення позивача, що відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" є підставою вважати, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Крім того, профспілковим комітетом не було доведено до відповідача про те, що позивач є членом профспілкового комітету вільної спілки, а це було встановлено лише в процесі судового розгляду даної справи.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення з врахуванням наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в період з 2003 року по 30 травня 2008 року працював у відповідача на посаді начальника бази палива. Він же являвся членом профспілкового комітету Вільної професійної спілки локомотивного депо Коростень (а.с.10), яка є первинною організацією та входить до профспілкового об’єднання Вільної профспілки залізничників України.

Наказом №269 начальника локомотивного депо Коростень від 30.05.2008 року його було звільнено з роботи на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України, а саме за появу 05.05.2008 року на робочому місці в стані алкогольного сп’яніння.

Факт перебування ОСОБА_1 05.05.2008 року на роботі в нетверезому стані судом визнано доведеним, про що викладено в рішенні. Даний факт позивачем в передбаченому законом порядку не оскаржений, тобто фактично визнаний ним (а.с.287- 290).

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

Згідно до ч. 1 ст.43 КЗпП та роз’яснень, викладених в п.15 постанови №9 Пленуму ВС України від 06.11.1992 року (v0009700-92) "Про практику розгляду судами трудових спорів" розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 7 ст.40 КЗпП може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Тобто, відсутність на момент звільнення працівника з роботи згоди профспілкового органу, не може бути підставою для його поновлення на роботі.

Крім того, на дату постановлення оскаржуваного рішення суду згода профспілкового об’єднання Вільної профспілки залізничників України на звільнення позивача з роботи була надана (а.с.230). Аналогічна згода на звільнення позивача з роботи також надана первинним профспілковим комітетом Вільної професійної спілки локомотивного депо Коростень в процесі апеляційного розгляду справи, про що свідчить витяг з протоколу №38 від 05.05.2011 року.

Вирішуючи спір, суд вище зазначене не врахував. Дійшовши висновку про наявність у власника підстав для звільнення з роботи ОСОБА_1, всупереч вимогам ст. 235 КЗпП України, яка надає суду право поновити працівника на роботі тільки у разі звільнення його без законної підстави, дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для його поновлення на роботі.

Тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-західна залізниця" задовольнити.

рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2011 скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-західна залізниця" про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.