Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В. та Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Калашниковою А.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 березня 2011 року

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі – ПАТ КБ "Приватбанк") до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом,

У червні 2009 року ЗАТ КБ "Приватбанк" (зараз перейменований у ПАТ КБ "Приватбанк") звернулось з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом.

Позивач зазначав, що 12 квітня 2007 року надав ОСОБА_5 10 000 дол. США кредиту строком до 12 квітня 2012 року зі сплатою за користування грошима 16,0% річних. При цьому, по даному кредитному договору було укладено договір поруки з ОСОБА_4, а також іпотечний договір, за яким відповідачі передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 та договір застави майна.

30 травня 2008 року до зазначеного кредитного договору було внесено зміни, відповідно до яких банк зобов’язався надати кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 16 250 дол. США, а позичальник зобов’язався сплачувати 18% річних за користування грошима. Цього ж дня аналогічні зміни внесено в договори поруки, іпотеки та застави.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 порушує кредитні зобов’язання та має на 21 травня 2009 року заборгованість у розмірі 12 472,51 дол. США (11 107,93 дол. США – за кредитом, 240,36 дол. США - за процентами, 1105,68 дол. США – заборгованості по простроченому кредиту, 10,79 дол. США - заборгованості по простроченим відсоткам, 7,75 доларів США пені), що еквівалентно 94 991 грн. 89 коп., позивач просив стягнути солідарно з відповідачів вказану заборгованість.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути вказану суму заборгованості з ОСОБА_4, оскільки 25 червня 2009 року ОСОБА_5 померла.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 березня 2011 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 94 991 грн. 89 коп. боргу та 1199 грн. 92 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 12 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір відповідно до якого, з урахуванням змін від 30 травня 2008 року, банк надав відповідачу кредит в сумі 16 250 дол. США строком до 12 квітня 2012 року зі сплатою за користування кредитом 18,0% річних. Того ж числа на забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором укладено договір поруки з ОСОБА_4, а також між сторонами укладено іпотечний договір, за яким відповідачі передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, та договір застави майна. В зазначені договори також внесені відповідні зміни від 30 травня 2008 року.

У зв’язку з порушенням відповідачем ОСОБА_5 умов кредитного договору, станом на 21 травня 2009 року утворилась заборгованість у розмірі 12 472,51 дол. США, що еквівалентно 94 991 грн. 89 коп.

Про неналежне виконання зобов’язань за договором кредиту було повідомлено поручителя – ОСОБА_4 в квітні та травні 2009 року.

25 червня 2009 року ОСОБА_5 померла.

За таких обставин, суд з урахуванням положень ст. ст. 526, 527, 553, 554, 611, 1054 ЦК України дійшов вірного висновку, що обов’язок по сплаті боргу за спірним кредитним договором виникла у поручителя – ОСОБА_4 ще за життя ОСОБА_5, в зв’язку з порушенням останньою умов договору, а тому заборгованість за цим договором підлягає стягненню з ОСОБА_4

Доводи апелянта про те, що зі смертю боржника припиняється і обов’язки поручителя, не заслуговують на увагу, оскільки є наслідком помилкового тлумачення положень статей 559, 608 та глави 71 ЦК України (435-15) .

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, в тому числі щодо розміру стягнутої заборгованості, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 березня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.