розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи – ОСОБА_9, ОСОБА_10, Євпаторійська міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю, зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_5, треті особи – ОСОБА_9, ОСОБА_10, Євпаторійська міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 04 березня 2011 року,

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні власністю.

Позов мотивований тим, що позивачу на праві власності належить ? частки домоволодіння АДРЕСА_1. У 2007 році власниками домоволодіння АДРЕСА_2 стали відповідачі. У склад придбаного відповідачами майна входив і гараж, виїзд з якого зроблений на територію домоволодіння позивача. Попередній власник попередив відповідачів про досягнуту домовленість щодо перенесення виїзду з гаражу. Проте відповідачі ігнорують вимоги щодо перенесення воріт гаражу та влаштування виїзду на вулицю. У зв’язку з чим просить суд усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом перенесення воріт гаражу з влаштуванням виїзду на вулицю.

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю.

Зустрічний позов мотивований тим, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку вони є власниками земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_5 є одним із суміжних з ними землекористувачів. Після встановлення межових знаків належної їм земельної ділянки, ОСОБА_5 самовільно побудував кам’яний паркан та приблизно на 1,5 м зайшов на земельну ділянку, яка знаходиться у їх загальній сумісній власності. 08.11.2010 року Управлінням архітектури і містобудування Євпаторійської міської ради виданий припис, яким встановлений термін до 11.11.2010 року у добровільному порядку провести демонтаж самовільно побудованого паркану, який виконаний не був. У зв’язку з чим позивач просить усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом зносу самовільно встановленої кам’яної огорожі та покладання зобов’язання не чинити перешкоди при будівлі паркану.

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 04 березня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Зустрічні позовні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задоволено.

Зобов’язано ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 шляхом знесення за свій рахунок самовільно побудованого кам’яного паркану на території будинку АДРЕСА_1, розмірами 2,5 метри у ширину та 2,5 метри у висоту, примикаючого до літньої кухні літ. "Б", розташованої по АДРЕСА_2.

Зобов’язано ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 при будівлі паркану та влаштування хвіртки згідно з затвердженим Управлінням архітектури і градобудівництва проектом по благоустрою при будинкової території будинку по АДРЕСА_2 від 15.11.2010р.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічних вимог - відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України (1618-15) ) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належить ? частка домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.05.1990 року. Співвласниками будинку є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кожен по 1/8 частці на підставі договору дарування від 27.08.2001 р.

До 2005 року співвласником іншої 2/36 частини будинку була ОСОБА_11, яку вона згодом виділила із складу домоволодіння та її частці було присвоєно адресу – АДРЕСА_2.

На підставі рішення Євпаторійського міського суду від 16.11.2009 року право власності на будинок АДРЕСА_2 в цілому значиться за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у рівних частках за кожним. Право власності зареєстроване у БТІ. Житловий будинок складається з літ."А"; літньої кухні літ."Б", насосної літ."В", гаражів літ. "Л" та літ."М".

Земельна ділянка площею 0,0378 га. за адресою АДРЕСА_2 належить на праві власності на землю на підставі державного акту у рівних частках ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 (а.с.35-36)

Земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 знаходиться у власності територіальної громади м. Євпаторія – Євпаторійської міської Ради.

07 листопада 2010 року ОСОБА_5 самовільно, примірними розмірами 3, 5 м. у ширину та 2,5 метра у висоту побудував кам’яний паркан на території будинку АДРЕСА_1, перегородив прохід сім’ї ОСОБА_7 до гаражів літ "Л" та літ "М", який встановлений державним актом від 03.11.2010 року. При цьому знешкодив межові знаки належної ОСОБА_6 земельної ділянки, зайшов на 1, 5 метра на земельну ділянку сім’ї ОСОБА_7.

Управлінням архітектури та градобудівництва Євпаторійської міської Ради видано ОСОБА_5 припис від 09.11.2010 року про необхідність в строк до 11.11.2010 року провести демонтаж самовільно побудованого кам’яного паркану, який виконаний не був. Навпаки ОСОБА_5 додатково встановив металеву хвіртку розміром 1,07 х 2, 15 м., про що свідчить акт головного спеціаліста УА та МБ Євпаторійської міської Ради від 11.11.2010 року (а.с.47)

15 листопада 2010 року за заявою ОСОБА_6 розроблено проект благоустрою території двору житлового будинку АДРЕСА_2, який погоджено з управленням архітектури та градобудівництва, але існування самовільних споруд на території домоволодіння ОСОБА_5 позбавляє можливості здійснення робіт за даним проектом.

Проїзд до будинку АДРЕСА_2 зі сторони моря відсутній, оскільки при штормі, морські хвилі досягають будівель та роблять неможливим будь – який прохід чи проїзд. В даному випадку порушуються норми ДБН 360-92 "Планування та забудова міських та сільських поселень", так як неможливий проїзд до будинку АДРЕСА_1 пожежних, аварійних машин, машин швидкої допомоги.

На підставі технічного висновку № ВЕ-59 технічна можливість улаштування нової хвіртки у кам’яному заборі, який поділяє домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, мається та не буде порушувати права інших співвласників, які мешкають у будинку АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги стосовно неможливості взяття до уваги зазначеного технічного висновку не є обгрунтованим. Матеріали справи свідчать, що цей доказ був оцінений судом як письмовий. Клопотань про призначення по справі експертизи ОСОБА_5 не заявляв.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 мають земельну ділянку на праві власності на землю на підставі державного акту та здійснення самочинного будівництва порушує права ОСОБА_7. Доводи ОСОБА_5 стосовно порушення його прав не знайшли свого підтвердження належними доказами.

Крім того, якщо ОСОБА_5 вважає своє право порушеним видачею державного акту на право власності на землю ОСОБА_7, він не позбавлений права на пред’явлення відповідного позову до суду. Такі вимоги у ході розгляду зазначеної справи не розглядалися.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

головуючого, судді	Білоусової В.В.,
суддів	Шестакової Н.В., Берзіньш В.С.
при секретарі	Бугайовій В.Є.