( Додатково див. рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області (rs14514178) ) ( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs20205227) )

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18 березня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, розірвання кредитного договору та визнання припиненим договору застави рухомого майна, -

Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" 10 червня 2010 р. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 22 лютого 2006 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір, за яким банк зобов’язався надати відповідачеві кредит в розмірі 77533 грн. 88 коп. на строк до 21.12.2013 року, а відповідач – повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені договором.

В забезпечення виконання ОСОБА_6 своїх зобов’язань за вказаним договором кредиту 22 лютого 2006 року між ним та банком укладено договір застави рухомого майна, за яким відповідач передав в заставу автомобіль Daewo-FSO держномер НОМЕР_1.

Банк свої зобов’язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в обумовленому договором розмірі, проте відповідач свої обов’язки щодо повернення чергової частини суми кредиту не виконав, що є підставою для банку вимагати від відповідача дострокового повернення всієї суми кредиту та відсотків.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив передати в заклад ПриватБанку шляхом вилучення у ОСОБА_6 належне останньому заставлене майно – автомобіль Daewo-FSO держномер НОМЕР_1 та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за договором кредиту від 22.12.2006 року звернути стягнення на предмет застави – автомобіль Daewo-FSO держномер НОМЕР_1 шляхом його продажу ЗАТ комерційним банком "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державтоінспекції України а також наданням "ПриватБанку" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

ОСОБА_6 подав зустрічний позов до публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" про визнання недійсним підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, розірвання кредитного договору та визнання припиненим договору застави рухомого майна.

Свої позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтовував тим, що "ПриватБанк" свої зобов’язання за кредитним договором від 22.12.2006 року виконав не в повному обсязі, зокрема видав йому кредит в розмірі 56843 грн. та частково суму на погашення страхових платежів, а крім цього в січні 2009 року необґрунтовано в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, в результаті чого значно збільшився щомісячний платіж та розмір комісії.

Вважаючи, що такі дії банку є істотним порушенням кредитного договору, позивач просив визнати недійсним підвищення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, розірвати кредитний договір від 22.12.2006 року між ним та "ПриватБанком", а також визнати припиненим договір застави рухомого майна.

Рішенням Канівського міськрайонного суду від 18 березня 2011р. в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задоволено частково: визнано незаконними дії публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" по підвищенню в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором від 22.12.2006 року, укладеного з ОСОБА_6.

Зобов’язано публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" відновити сплату відсоткової ставки, встановленої кредитним договором від 22.12.2006 року до внесення банком змін до умов договору в односторонньому порядку та здійснити відповідний перерахунок.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог "ПриватБанку" і відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", який підтримав апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_6, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена, виходячи з наступного.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що 22.12.2006 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит на суму 77533, 88 грн.

У відповідності з пп. 1.1 та 7.1 вказаного договору банк зобов’язався надати позичальнику грошові кошти готівкою через касу на строк до 20.12.2013 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на наступні цілі: купівлю автомобіля в розмірі 56843 грн. та на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пп..2.1.3 та 2.2.7 договору, в розмірі 20690 грн.88 коп. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1.34% на місяць на суму залишку за кредитом, а позичальник ОСОБА_6 відповідно до п1.2 договору – повернути кредит, відсотки за користування кредитом, винагороду в строк до 20.12.2013 року шляхом щомісячних платежів в період з 21 по 26 число кожного місяця.

В забезпечення виконання позичальником ОСОБА_6 своїх зобов’язань за вказаним договором 22.12. 2006 року між ним та банком укладено договір застави, за яким ОСОБА_6 передав у заставу банку належне йому майно - автомобіль Daewo-FSO держномер НОМЕР_1.

Пунктом 2.3.1 кредитного договору встановлено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий ( резервний ) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті ( по статистиці НБУ ).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог "ПриватБанку" про звернення стягнення на предмет застави, суд виходив з того, що позивач не довів обставин, які на його думку є підставою для дострокового повернення всіх сум за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно.

У відповідності з ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням ), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 589 ЦК України та ст..20 Закону України "Про заставу" (2654-12) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Таким чином, принциповим у вирішенні питання про можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет застави є встановлення судом факту невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач – "ПриватБанк" в позовній заяві не вказує, в чому полягає невиконання відповідачем ОСОБА_6 своїх зобов’язань за кредитним договором і чи завдає воно збитків заставодержателю та чи змінює обсяг його прав, а лише зазначає, що відповідач виконав ці зобов’язання частково.

В матеріалах справи відсутня також письмова вимога банку про усунення позичальником порушення зобов’язання за кредитним договором, а заява банку про зменшення позовних вимог свідчить про виконання відповідачем своїх зобов’язань по поверненню кредиту та відсотків.

За таких обставин висновок суду про недоведеність підстав для звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованим.

Судом перевірено також вимоги зустрічного позову ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, розірвання кредитного договору та визнання припиненим договору застави рухомого майна і встановлено, що банк в односторонньому порядку з 1 лютого 2009 року підвищив відсоткову ставку за кредитним договором від 22 грудня 2006 року, укладеним з ОСОБА_6, збільшивши її до 27,48% на рік.

Вказані дій банку мали місце до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року N 661 (661-17) , яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір відсотків не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору банківського вкладу щодо права банку змінювати розмір відсотків на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною 3 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови підвищення відсоткової ставки, то вони мають виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.

Одностороння зміна відсоткової ставки банком передбачена п.2.3.1 кредитного договору.

Таким чином кредитний договір був укладений до 10 січня 2009 року і в ньому сторони досягли домовленості про те, що банк має право в односторонньому порядку змінити відсоткову ставку, що вже є домовленістю сторін.

Проте при вирішенні питання про правомірність таких дій банку важливим є визначений договором механізм виконання цієї домовленості: отримання повідомлення та, відповідно, прийняття пропозиції позичальником, чи укладання шляхом підписання додаткової угоди щодо підвищення відсоткової ставки.

Пунктом 2.3.1.кредитного договору передбачено надіслання банком позичальникові письмового повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Судом встановлено, що таке повідомлення банком позичальникові не направлялося і останній не вчиняв дій щодо прийняття пропозиції про зміну відсоткової ставки, а тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про неправомірність дій банку.

Суд також обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про розірвання кредитного договору та визнання припиненим договору застави рухомого майна, оскільки ч.2 ст. 651 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, передбачає зміну або розірвання договору на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення умов договору другою стороною, а зміна процентної ставки банком, що на думку позивача є підставою для розірвання кредитного договору, є однією з його умов.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини і, керуючись законом, який їх регулює, ухвалив у справі рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18 березня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, розірвання кредитного договору та визнання припиненим договору застави рухомого майна залишити без змін.

Ухвала судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів