колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.

при секретарі: Качмар М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2010 року, -

Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов ОСОБА_3.

Поділено спільне майно, присудивши ОСОБА_3: автомобіль ТОЙОТА "АУРІС" 1,6 л д.н.з. НОМЕР_1; право на частку в розмірі 12,5 % від доходів (дивідендів) ПП "Ефективна відгодівля тварин –захід"; кредитні зобов'язання за кредитним договором №19/347_07 к від 27 вересня 2007 року та договором кредиту №607/32-376/08 від 28 серпня 2008 року.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на: автомобіль ТОЙОТА "PRADO" 2,7 л, 2006 р.в., чорного кольору, № кузова НОМЕР_2; ? частину нежитлового приміщення загальною площею 60,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; 25% нежитлового приміщення загальною площею 304,4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2.

Частково задоволено позов ОСОБА_2.

Присуджено ОСОБА_2: право на частку в розмірі 12,5% від доходів (дивідендів) ПП "Ефективна відгодівля тварин –захід"; меблі, техніку, декори та ін. рухоме майно, що знаходяться в квартирі за адресою АДРЕСА_3.

Частки статутного капіталу ПП "Ефективна відгодівля тварин –захід" залишено у власності відповідача та позивачки без змін, а саме: ОСОБА_2 –23%, ОСОБА_3 –2%.

Вжиті заходи забезпечення позову залишено в силі.

Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Так стверджує, що судом неправомірно неодноразово відхилялися заяви про призначення експертиз для визначення вартості всього майна, яке підлягає розподілу. Також стверджує, що ОСОБА_3 оформила кредитний договір для придбання нерухомості, на суму 130 000 доларів США, а він та його батьки виступили майновими поручителями та передали належну їм квартиру в іпотеку. Після винесення оскаржуваного рішення позивачка припинила сплачувати кредит. Вказані кредитні зобов'язання були використані для здійснення підприємницької діяльності товариства, учасником якого є позивачка, а не для інтересів сім'ї. На час розірвання шлюбу кредит був повернутий на суму 100 000 доларів США. А так як ОСОБА_3 використала кошти отримані в кредит не в інтересах сім'ї, то він відповідно має право на грошову компенсацію 100 000:2=50 000 доларів США. І ця сума повинна бути врахована при поділі їхнього майна.

Також покликається на те, що за час спільного проживання ПП "Ефективна відгодівля тварин –захід" не виплачувало дивідендів, і вони з позивачкою не одержували дохід від цієї діяльності. При поділі майна один з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від діяльності підприємства і не може претендувати на доходи, які можуть отримуватися в майбутньому. Крім того, позивачка свою частку продала йому.

При апеляційному розгляді справи апелянт погодився з оцінкою майна, яке підлягає розподілу. Однак при цьому просить врахувати і ту обставину, що у суду першої інстанції не було підстав для відходу від рівності часток.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення на підтримання та заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом та матеріалами справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.06.2000 року. Шлюб між сторонами розірвано в судовому порядку згідно рішення Франківського районного суду м. Львова від 17.11.2009 року. За час перебування в шлюбі, сторонами набуто ? частини нежитлового приміщення загальною площею 60,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; ? нежитлового приміщення загальною площею 304,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; автомобіль Тойота "Ауріс" 1,6 л., д.н.з. НОМЕР_1; автомобіль Тойота "Prado" 2,7 л. 2006 р.в.; меблі, техніка, декори та ін. нерухоме майно, що знаходиться в квартирі за адресою АДРЕСА_3. Також сторонами по справі за час перебування шлюбу набуті корпоративні права в ПП "Ефективна відгодівля тварин – захід", сумарна частка яких становить 25 %.

Крім того, матеріалами справи стверджується, що в період перебування в шлюбі сторони набули кредитні зобов'язання за договорами кредиту від 28.08.2008 року та від 27 вересня 2007 року, загальна сума невиплачених коштів по яких становить 76 216, 98 доларів США.

Частково задовільняючи позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції вірно встановив кількість та вартість майна, яке підлягає поділу, призначення майна, його належність, місцезнаходження, кількість та подільність, а також боргові (кредитні) зобов'язання бувшого подружжя. При цьому враховано інтереси сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Матеріалами справи встановлено, що під час подружнього життя ОСОБА_2 не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, витрачав спільне майно на шкоду інтересам сім'ї, а саме для утримання іншої жінки та дитини народженої не в шлюбі з позивачкою, та яку він зареєстрував за місцем проживання подружжя (а.с. 95-97). Дані обставини ОСОБА_2 визнав при розгляді справи в суді першої інстанції. Враховуючи це суд вірно відступив від рівності часток подружжя та збільшив частку ОСОБА_3 у спільній власності.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Безпідставними є покликання апелянта на те, що кредитний договір від 27.09.2007 року на суму 130 000 доларів США був укладений не в інтересах сім'ї, а для поповнення статутного капіталу ТзОВ "Український сувенір", учасником якого є позивачка, оскільки згідно кредитної справи, кредит №19/347-07к від 27.09.2007 року брався для споживчих потреб подружжя. Апелянтом не представлено суду належних доказів використання даного кредиту на власні потреби позивачки.

На особистий гривневий рахунок ОСОБА_3 в ВАТ "Банк Універсальний" нею були покладені особисті кошти в національній валюті, які були нею зняті з депозитів батьків від спільного з ними бізнесу (а.с. 91-113) і з нього 04.10.2007 року перераховані на поповнення статутного капіталу. Будь –яких доказів про конвертацію на гривню або цільового перерахунку 130 000 доларів США з одного рахунку на інший, апелянтом не представлено.

Згідно довідки про доходи подружжя (а.с. 181 та 188) такі складали близько 12 000 грн. на рік.

А з виписки по рахунку НОМЕР_3 в ВАТ "Банк Універсальний" вбачається, що більша частина кредиту (75%) повернута достроково з невикористаних кредитних коштів практично одразу після їх отримання. Інших джерел для дострокового погашення кредиту у подружжя не було.

А тому твердження апелянта про повернення ним половини кредиту із зароблених особистою працею коштів є безпідставними та вимога апелянта про компенсацію половини сплаченого кредиту є недоведеною.

Безпідставними є покликання апелянта на відсутність права ОСОБА_3 на отримання доходів від ПП "Ефективна відгодівля тварин –захід", оскільки корпоративні права сторони ОСОБА_2 –23%, ОСОБА_3 –2% на дане підприємство набули під час перебування в шлюбі. Позивач же за первинним позовом претендувала не на майно підприємства, а на частку одержаних доходів в процентному співвідношенні від діяльності підприємства. А тому суд на законних підставах задоволив в цій частині позов.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України (1618-15) .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.