Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Черкаського міського голови на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Черкаського міського голови ОСОБА_7, Виконкому Черкаської міської ради про визнання незаконними розпоряджень міського голови, визнання правочину недійсним, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, вивчивши матеріали справи, -

ОСОБА_6 1 лютого 2008 р. звернувся до суду з позовом до Черкаського міського голови ОСОБА_7 про скасування розпорядження про звільнення з роботи. В позовній заяві вказував, що працював Головним лікарем Першої Черкаської міської лікарні з 1991 р. згідно з наказом відділу охорони здоров’я Черкаського міськвиконкому від 19 листопада 1991 р. № 77- кл пар.1.

1 лютого 2006 р. між ним та відповідачем був укладений контракт, згідно з яким керівник зобов’язується безпосередньо і через адміністрацію установи здійснювати поточне управління установою, забезпечувати її діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за установою комунального майна. Дія контракту була встановлена з 1 лютого 2006 р. по 1 лютого 2008 р.

30 січня 2008 р. відповідачем було прийнято розпорядження "Про головного лікаря Першої Черкаської міської лікарні" № 33-ркл, згідно з яким його звільнено з займаної посади 1 лютого 2008 р. у зв’язку з закінченням терміну дії контракту та призначено на посаду головного лікаря Першої Черкаської міської лікарні Тронца Т.В.

Вважаючи це розпорядження незаконним, таким, що порушує його конституційні права, позивач просив суд його скасувати. Підставою для скасування розпорядження зазначав порушення відповідачем вимог ст. ст. 9, 36, ч. 3 ст. 21 КЗпП України, ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

4 лютого 2008 р. він звернувся в суд із позовом до Черкаського міського голови ОСОБА_7 про визнання контракту, укладеного між ним та відповідачем 1 лютого 2006 р., - недійсним.

Позивач вважав, що цей контракт укладений з грубим порушенням норм чинного законодавства, який суттєво порушує умови наказу відділу охорони здоров’я Черкаського міськвиконкому від 19 листопада 1991 р. так як обмежив термін перебування позивача на займаній посаді до 2-х років, а тому повинен бути визнаний недійсним.

2 червня 2008 р. ОСОБА_6 подав позов до Черкаського міського голови ОСОБА_7 про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, в якій вказував, що внаслідок укладення незаконного контракту від 1 липня 2008 р. та прийняття 30 січня 2008 р. відповідачем розпорядження "Про головного лікаря Першої Черкаської міської лікарні" № 33-ркл, він вимушено не працює на посаді головного лікаря з 30 січня 2008 р.

Про те, що його звільнення є незаконним свідчить і той факт, що з 14 січня 2008 р. по 2 лютого 2008 р. він перебував на стаціонарному лікуванні, а з 2 лютого 2008 р. до 12 травня 2008 р. постійно лікувався амбулаторно.

Також позивач вказував, що йому була спричинена суттєва моральна шкода, яка полягала в порушенні його нормальних життєвих зв’язків, погіршився стан його здоров’я. Розмір моральної шкоди він визначив у 3000 грн.

Виходячи з наведеного позивач просив суд поновити його на роботі та стягнути на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30 січня 2008 р. по день поновлення на роботі 15 160 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду від 7 жовтня 2008 р. вказані позови були об’єднані в одне провадження.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 5 грудня 2008 року позов ОСОБА_6 було задоволено частково: поновлено ОСОБА_6 пропущений строк звернення до суду; визнано контракт з головним лікарем першої міської лікарні від 01.02.2006 р. укладений між Черкаським міським головою та ОСОБА_6 недійсним; скасовано розпорядження міського голови м. Черкаси "Про головного лікаря першої Черкаської міської лікарні" від 30.01.2008 р. № 33-ркл; поновлено ОСОБА_6 на посаді головного лікаря Першої Черкаської міської лікарні з 01.02.2008 р. та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 01.02.2008 р. по 05.12.2008 р. включно в сумі 47 496,61 грн.; рішення в частині поновлення на роботі було допущено до негайного виконання.

8 грудня 2008 р. на підставі виконавчого листа № 2-1695 від 08.12.2008 р. рішення суду в частині поновлення на роботі було виконане, розпорядженням міського голови м. Черкаси № 344-Р (к) ОСОБА_6 був поновлений на роботі.

22 грудня 2008 р. ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом Черкаського міського голови ОСОБА_7, Виконкому Черкаської міської ради про визнання незаконними розпоряджень міського голови, визнання правочину недійсним, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди мотивуючи тим, що згідно рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 5 грудня 2008 р. його було поновлено на посаді головного лікаря Першої Черкаської міської лікарні з 1 лютого 2008 р., на його користь було стягнуто компенсацію за час вимушеного прогулу в сумі 48 000 грн., а також визнано незаконним укладений з ним у 2006 році контракт.

Розпорядженням Черкаського міського голови № 344-Р (к) від 12 грудня 2008 р. він був поновлений на посаді головного лікаря Першої Черкаської міської лікарні з 1 лютого 2008 р., з цим розпорядженням позивач був ознайомлений 12 грудня 2008 р. о 15-30 год., а через 10 хвилин в цей же день його повідомили, що на підставі розпорядження Черкаського міського голови № 345-Р (к) від 12 грудня 2008 р. він звільнений з займаної посади з 12.12.2008 р. на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків. Підставою для винесення розпорядження про звільнення вказано акт КРУ м. Черкаси від 2 липня 2008 р. № 01-19/27.

Позивач вважав своє повторне звільнення незаконним, оскільки він з актом перевірки ознайомлений не був, перевірка проводилася в той період, коли він не виконував обов’язки головного лікаря, перед звільненням адміністрація не вимагала від нього надати письмові пояснення щодо порушення службових обов’язків, при звільненні не було враховано ступінь тяжкості проступку, обставини його вчинення, а також при звільненні не було враховано вимоги ст. 148 КЗпП України щодо шестимісячного строку застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з дня вчинення проступку.

Тому просив суд поновити його на роботі на посаді головного лікаря Першої Черкаської міської лікарні з 12 грудня 2008 р., стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.12.2008 р. по день поновлення на роботі та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25 лютого 2009 р. рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 5 грудня 2008 р. було скасоване, а справа передана до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

2 березня 2009 р. цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 - міського голови м. Черкаси, Виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа: Департамент з охорони здоров’я Черкаського міськвиконкому про визнання незаконними розпоряджень міського голови, визнання правочину недійсним, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди та цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до міського голови ОСОБА_7 про скасування розпорядження про звільнення, визнання правочину недійсним, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди – були об’єднані в одне провадження з присвоєнням номера 2-1435-09.

Під час розгляду даної справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд поновити строк звернення до суду в частині визнання незаконним контракту, визнавши причини пропуску строку поважними, визнати контракт від 1 лютого 2006 р. недійсним, скасувати розпорядження міського голови "Про головного лікаря Першої Черкаської міської лікарні" від 30 січня 2008 р. № 33-ркл, скасувати розпорядження міського голови № 345-Р (к), поновити його на посаді головного лікаря з 12 грудня 2008 р., стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 13 грудня 2008 р. по 18 листопада 2010 р. в сумі 125 441,46 грн., та за період з 1 лютого 2008 року по 5 грудня 2008 р. включно в сумі 15 712,72 грн. та стягнути моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2010 р. позов задоволено частково, поновлено ОСОБА_6 пропущений строк звернення до суду. Визнано контракт з головним лікарем першої міської лікарні від 1 лютого 2006 р. укладений між Черкаським міським головою та ОСОБА_6 недійсним.

Скасовано розпорядження міського голови м. Черкаси "Про головного лікаря першої Черкаської міської лікарні" від 30 січня 2008 р. № 33-ркл. Скасовано розпорядження міського голови м. Черкаси "Про головного лікаря першої Черкаської міської лікарні" від 12 грудня 2008 р. № 345-Р(к).

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 01.02.2008 р. по 12.12.2008 р. включно в сумі 15712,72 грн., за період з 13.12.2008 р. по 19.11.2010 р. - 127 545,30 грн., а всього стягнуто 143 258,02 грн.

В іншій частині позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Черкаського міського голови подала апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду і ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема апелянт посилалася на те, що судом не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме: ст. ст. 62, 65 ГК України та ст. ст. 203, 207, 208 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, яка підтримала апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги позивача та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

З положень п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України випливає, що основні елементи інституту трудового договору, як засобу реалізації конституційного права на працю (зміст і порядок укладення цього договору, гарантії працівникам при його укладенні, зміні та припиненні, підстави останнього тощо) повинні визначатися виключно законом.

Ч. 3 ст. 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" (170-94-п) контрактна форма трудового договору застосовується до працівників при прийнятті (найманні) на роботу, лише у випадках, прямо передбачених законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 Основ законодавства України про охорону здоров’я заклади охорони здоров’я, громадяни та їх об’єднання мають право відповідно до чинного законодавства самостійно укладати договори (контракти) з іноземними юридичними і фізичними особами на будь-які форми співробітництва, брати участь у діяльності відповідних міжнародних організацій, здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.

Зазначеними Основами законодавства України про охорону здоров’я (2801-12) можливість укладення контрактів з працівниками закладів охорони здоров’я не передбачено.

Ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що право призначати та звільняти з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад мають лише сільські, селищні та міські голови відповідних рад.

Укладення контрактів з цими керівниками вказаним Законом не передбачено.

Судом в ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_6 працював Головним лікарем Першої Черкаської міської лікарні з 1991 р. згідно з наказом відділу охорони здоров’я Черкаського міськвиконкому від 19 листопада 1991 р. № 77- кл пар.1., тобто з ним був укладений трудовий договір безстроково.

1 лютого 2006 р. між ним та відповідачем був укладений контракт з 1 лютого 2006 р. по 1 лютого 2008 р., тобто на строк 2 роки.

30 січня 2008 р. відповідачем було прийнято розпорядження "Про головного лікаря Першої Черкаської міської лікарні" № 33-ркл, згідно з яким його звільнено з займаної посади з 1 лютого 2008 р. у зв’язку з закінченням строку дії контракту та призначено на посаду головного лікаря Першої Черкаської міської лікарні іншу особу.

Таким чином, за контрактом, який був укладений з позивачем не на підставі відповідного закону, трудовий договір, що був укладений з ОСОБА_6 на підставі наказу відділу охорони здоров’я Черкаського міськвиконкому від 19 листопада 1991 р. безстроково, був змінений на строковий трудовий договір терміном на 2 роки з послідуючим звільненням по закінченню дії контракту.

Тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що укладення з позивачем 1 лютого 2006 р. контракту погіршувало його становище як працівника порівняно з законодавством України і на законних підставах визнав цей контракт недійсним.

Посилання апелянта на ст. 65 Господарського Кодексу України, якою передбачена можливість укладення контракту з керівником підприємства, не можуть бути прийняті до уваги з тих підстав, що лікарня не являється підприємством у визначенні, наведеному у ст. 62 цього Кодексу.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апелянта про законність контракту з посиланням на вимоги ст. ст. 203, 207, 208 Цивільного Кодексу України, оскільки у справі, що розглядається, вирішується трудовий спір за нормами КЗпП України (322-08) , а не спір з правовідносин, що регулюються нормами ЦК України (435-15) .

Обґрунтовано, на підставі положень ст. 2401 КЗпП України, суд стягнув з відповідача на користь позивача і середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення.

Розрахунок суми середнього заробітку, що підлягає стягненню за рішенням суду, апелянтом не оскаржується.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу представника Черкаського міського голови відхилити, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Черкаського міського голови ОСОБА_7, Виконкому Черкаської міської ради про визнання незаконними розпоряджень міського голови, визнання правочину недійсним, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.