розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", відкритого акціонерного товариства "Центрально гірничо-збагачувального комбінату" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", відкритого акціонерного товариства "Суха Балка", відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, -

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3;

Представник ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ( на теперішній час ПАТ"Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ) - ОСОБА_4

У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду і після уточнення своїх позовних вимог просив стягнути з ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" 70 000грн., з ВАТ "Суха Балка" 16 000 грн. і ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбігат" 40 000грн., у зв'язку зі стійкою втратою професійної працездатності на виробництві.

рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_2, у відшкодування моральної шкоди з ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" 15 000 грн. з ВАТ "Суха Балка" - 5 000 грн., з ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ( на теперішній час ПАТ"Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ) - 10 000 грн. Стягнуто з відповідачів на користь держави судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки сума моральної шкоди стягнутої з відповідача є необгрунтованою і значно завищеною, позивачем не надано медичного висновку про встановлення факту заподіяння йому моральної шкоди. Суд не обґрунтував та не взяв до уваги, що робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється і наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем. При укладанні трудового договору відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, а тому не може нести відповідальність у вигляді моральної шкоди із- за цієї підстави.

Суд не вірно застосував матеріальний закон, не взяв до уваги рішення Конституційного Суду України 1-рп/2004 від 27.01.2004 року (v001p710-04) , роз’яснення п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року, №4 (v0004700-95) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", та не обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди, безпідставно стягнув моральну шкоду посилаючись на ст.ст. 233, 237-1 КЗпП України і розглянув позов який подано з порушенням трьохмісячного строку.

Відповідач ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ( на теперішній час ПАТ"Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ) у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки при ухваленні рішення судом не було пропорційно визначено відсоток відповідальності відповідачів, відповідно до часу впливу несприятливих факторів на позивача; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" та апеляційна скарга відповідача ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ( на теперішній час ПАТ"Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ) підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд вірно встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і обґрунтовано, відповідно до норм матеріального та процесуального закону, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивач з вини відповідачів, працюючи на їх підприємствах тривалий час у шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання і відповідно до висновку МСЕК від 26.09.2008 року йому встановлено третю групу інвалідності та стійку втрату працездатності у розмірі 35 %, внаслідок чого позивач лікувався у зв’язку з професійним захворюванням та переносив фізичні та моральні страждання.

Такий висновок суду підтверджується записами в трудовій книжці, згідно яких позивач працював у шкідливих умовах у ВАТ Криворізький залізорудний комбінат", у ВАТ "Суха Балка", у ВАТ "ЦГЗК", Актом № 6 від 28 липня 2008 року розслідування хронічного професійного захворювання, інформаційною довідкою про умови праці працівника від 23.07.2007 року № 151, санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці від 03.07.2007 року та медичними документами про лікування позивача у зв’язку з професійним захворюванням.

Колегія суддів вважає, що суд, з урахуванням тривалості роботи позивача на підприємствах відповідачів, вірно дійшов висновку про різний ступінь вини відповідачів у заподіянні позивачу моральної шкоди.

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання від 28 липня 2008 року (а.с. 27) його причиною є порушення керівництвом підприємств відповідачів ст. 13 ЗУ "Про охорону праці" та ст. 153 КЗпПУ.

Посилання представників відповідачів в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні, оскільки як вбачається з матеріалів справи, комісією за участю керівництва ВАТ "ЦГЗК" було проведено розслідування причин професійного захворювання та встановлено, що винними в їх настанні є посадові особи підприємства.

Не погоджується колегія суддів з доводами відповідачів щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.

Доводи представника відповідача про відсутність обов’язку ВАТ "Кривбасзалізрудком" відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення ступеня втрати професійної працездатності в 2008 році.

Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представників відповідачів щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди.

Разом з тим, доводи апеляційних скарг про те, що розмір моральної шкоди не обгрунтований відповідають дійсності, оскільки при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (v0004700-95) (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" і не достатньо обґрунтував розмір моральної шкоди стягнутої з ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" 15 000 грн., з ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ( на теперішній час ПАТ"Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ) - 10 000 грн.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, а також тривалість роботи у відповідачів в шкідливих умовах праці, вважає необхідним на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" з 15 000 грн. до 7 500 грн., з ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ( на теперішній час ПАТ"Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ) з 10 000 грн. до 5 000 гривень.

Другі доводи апеляційних скарг не є підставами для скасування рішення суду, яке іншій частині відповідає нормам матеріального та процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" та відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ( на теперішній час ПАТ"Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ) задовольнити частково.

рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2011 року в частині розмірів стягнутої моральної шкоди з відповідачів змінити, зменшивши стягнутий розмір моральної шкоди з ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" з 15 000 грн. до 7 500 грн. та стягнутий розмір моральної шкоди з ВАТ"Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ( на теперішній час ПАТ"Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" ) з 10 000 грн. до 5 000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту набрання ним законної сили.