Головуючий у I інстанції – Меженнікова С.П.

Категорія –цивільна

Доповідач - Литвиненко І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чернігівського районного суду від 22 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про поділ майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності подружжя,

треті особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_8, Іванівська сільська рада,

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені частково. Суд визнав за ОСОБА_7 право власності на 4/25 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться в с.Іванівка, Чернігівського району, вул.Дружби, 27, та земельної ділянки в межах земельної ділянки площею 0,24 га, розташованої на території с.Іванівка, Іванівської сільської ради, на яку ОСОБА_5 17.04.2002 року виданий Державний акт на право приватної власності на землю. Також суд визнав право власності за ОСОБА_5 на 17/50 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться в с.Іванівка, Чернігівського району, вул.Дружби, 27, та земельної ділянки в межах земельної ділянки площею 0,24 га, розташованої на території с.Іванівка, Іванівської сільської ради, на яку їй 17.04.2002 року виданий Державний акт на право приватної власності на землю. В задоволенні решти вимог суд відмовив.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач пропустив строки позовної давності, він не набув право власності ні на квартиру, ні на будинок, суд неправильно вирахував частки і визнав право на частку земельної ділянки, яка складається з двох земельних ділянок.

В судовому засіданні апелянт та її адвокат підтримали апеляційну скаргу і наполягали на її задоволенні.

ОСОБА_7 в своїх запереченнях не погоджувався з доводами апеляційної скарги, наполягав на своїх позовних вимогах, але апеляційної скарги не подавав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.06.1999 року по 01.03.2008 року.

ОСОБА_5 зі своїм сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, 16.06.1998 року придбали в рівних частинах квартиру № 66 в м.Чернігові, вул.Доценка, 13.

04.05.2000 року ОСОБА_5 і ОСОБА_8 продали квартиру № 66 в м.Чернігові, вул.Доценка, 13, за 9470 грн та купили № 49 в м.Чернігові, вул.Космонавтів,3, за 17749 грн.

11.12.2001 року квартира по вул.Космонавтів, 3/49, була обміняна на житловий будинок з надвірними будівлями в с.Іванівка, Чернігівського району, вул.Леніна (Дружби),27, та дві земельні ділянки, загальною площею 0,48 га, що знаходяться на території с.Іванівка, Іванівської сільради. Власниками вказаного будинку і земельних ділянок були зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в рівних частинах.

Позивач ОСОБА_7 вважає, що він, як подружжя, має право на ј частину будинку і земельної ділянки, зареєстрованих на ОСОБА_5

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може претендувати на частку власності в квартирі по вул.Доценка, 13/66, оскільки вона була куплена до реєстрації шлюбу з ОСОБА_5, але купівля квартири по вул.Космонавтів, 3/49, в період шлюбу, дає йому право мати частку власності в спільному майні подружжя.

Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та положенням ст.ст.57, 60, 68, 69, 70 СК України, ст.ст.87, 89, 120 ЗК України.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності прав у позивача на квартиру по вул.Космонавтів, 3/49, і на будинок в с.Іванівка, вул.Дружби,27, спростовуються тим, що майно придбане подружжям в період шлюбу є спільною сумісною власністю, і при вчинені обміну це право залишається.

Суд, при визначенні часток, обґрунтовано взяв до уваги частку ОСОБА_5, яку вона отримала від продажу квартири по вул.Доценка, 13/66, і яка є її особистою приватною власністю, та частку у квартирі по вул.Космонавтів, 3/49, яку вже купляло подружжя і ця частка є їхньою спільною власністю. Розрахунки апелянта стосовно можливої частки позивача у будинку є помилковими, тому що ОСОБА_5 при цьому безпідставно збільшила частку, що належить їй на праві особистої приватної власності.

Посилання в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку позовної давності не відповідає дійсності, оскільки відповідно до положень ст.72 СК України, рішення суду, яким ОСОБА_7 був визнаний таким, що втратив право на користування цим будинком і йому відмовлено було у вселенні, набрало законної сили 29.10.2009 року, а даний позов був поданий 15.11.2009 року.

Що стосується тверджень апелянта про неможливість визнання за позивачем права на частку земельної ділянки, яка складається з двох земельних ділянок, то вони не заслуговують на увагу, так як законодавство не містить обмежень щодо неможливості визнання права на частку земельної ділянки, якщо та складається з двох ділянок.

Відповідно до ст. 303 ч.1 ЦПК України під час розгляд справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судовому рішенні, доводами апеляційної скарги не спростовуються, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду від 22 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.