розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", в особі представника Тищенко Наталії Анатоліївни, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "УкрсСиббанк"про розірвання кредитного договору та розстрочку його виконання,

У січні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, зазначивши в обгрунтування позову, що 09.08.2006 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк"і відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 130 000,00 доларів США у порядку і на умовах, зазначених у кредитному договорі з терміном повернення до 09.08.2027 р.

Однак, відповідач ОСОБА_4 неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит та відсотки за користування кредитом, тому станом на 13.01.2010 р. у нього виникла заборгованість в сумі 1 001 285 грн. 29 коп., яку позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача, а також стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. 00 коп.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "УкрСиббанк", зазначивши, що 09.08.2006 між ним та ПАТ "УкрСиббанк" був укладений договір про надання споживчого кредиту в іноземній валюті.

Посилаючись на світову фінансову кризу 2008 року як на непереборну силу, та обгрунтовуючи пов’язані з цим істотні зміни обставин, ОСОБА_4 просив суд розірвати кредитний договір та розстрочити виконання рішення суду.

рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2011 року позов ПАТ "УкрСиббанк"до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором –задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк"1 001 285 грн. 29 коп. та судові витрати - 1700, 00 грн. судовий збір та 120 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 1003105 грн. 29 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ "УкрСиббанк"про розірвання кредитного договору та розстрочку його виконання –задоволено.

Розірвано Кредитний договір № 11026531000 від 09.08.2006 року, укладений між ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк".

Розстрочено виконання рішення шляхом стягнення платежів рівними частками по 5000 гривень щомісячно, починаючи з місяця, в якому рішення суду набирає законної сили, до повного погашення суми заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ "УкрСиббанк", в особі представника Тищенко Н.А., подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення частково скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що стрімке падіння курсу гривні по відношенню до валюти кредиту призвело до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило позичальника того, на що він розраховував при отриманні кредиту, що є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору кредиту у іноземній валюті. Істотна зміна обставин є підставою для розірвання договору кредиту відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, а матеріальний та сімейний стан відповідача за первісним позовом –підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розірвання (зміна) договору у зв’язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов’язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України .

Судом першої інстанції встановлено, що 09.08.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк"і ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11026531000 ( далі-Договір), предметом якого є кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 130 000 (сто тридцять тисяч) доларів США зі сплатою 10,3 % відсотків річних за користування кредитом у терміни, встановлені Графіком платежів, зі строком повернення до 09.08.2027 р.(а.с.10-15).

Відповідно до п. 7.1. Договору, за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій Позичальник сплачує Банку, додатково до встановленої процентної ставки за кредит, пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума заборгованості виражена в іноземній валюті.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_4 неналежним чином виконував свої зобов'язання за Договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит та відсотки за користування кредитом, тому станом на 13.01.2010 р. у нього виникла заборгованість в сумі 1 001 285 грн. 29 коп., з них: заборгованість за простроченим кредитом - 115555,64 доларів США; заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом - 8 408,57 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 561,14 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 660,34 доларів США, що в загальній сумі складає 125185, 69 доларів США та в еквіваленті складає 1001285,29грн. (а.с.19).

Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_4 посилався на те, що у 2008 році відбулась істотна зміна обставин, якою він керувався, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенню до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу.

Однак, частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

1. в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.

До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України, на позивача покладається, відповідно до статті 60 ЦПК України (1618-15) , обов’язок довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

ОСОБА_4 не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв’язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний Банк України", офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496 (z1094-03) , офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь –яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

ОСОБА_4 не доведено, що сторони, при укладенні кредитного договору, були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України .

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (стаття 625 ЦК України ).

Отже, позивач зобов’язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та законодавства.

Оскільки ОСОБА_4 не доведено умови для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України у судовому порядку, то підстави для задоволення його позовних вимог та розірвання кредитного договору відсутні. За таких обставин вважати обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення вимог немає підстав.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що, укладаючи кредитний договір від 09 серпня 2006 року в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов’язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом. Ризик підвищення курсу долару США до гривні несе саме позичальник. Наявність усіх обов’язкових умов для розірвання договору кредиту, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, відсутня, як відсутні умови для розірвання і договору іпотеки та договорів поруки. Тому права ОСОБА_4 при укладені та виконанні кредитного договору, укладеного між ним та Банком, не порушені.

Враховуючи викладене, на підставі статей 625, 629, 617, 1046, 1054, 652 ЦК України (435-15) , статті 36 Закону України "Про Національний Банк України", статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2011 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Як вбачається з п.37 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"№2 від 12.06.2009 року (v0002700-09) , відповідно до статті 217 ЦПК України, визначення порядку виконання рішення суду, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання, за наявності для цього підстав, зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні.

Заяви сторін або державного виконавця про вчинення судом таких же дій при виконанні рішення суду, за наявності для цього підстав, розглядаються в порядку, встановленому статтею 373 ЦПК України, за результатами вирішення яких постановляється ухвала.

У разі задоволення заяви, в ухвалі суду, крім відомостей, передбачених статтею 210 ЦПК України, зазначається строк дії відстрочки (розстрочки), а при наданні розстрочки, крім того, розмір періодичних платежів, які підлягають стягненню для погашення присудженої суми. Межі дії відстрочки (розстрочки) можуть бути визначені не лише датою, але й настанням якоїсь події (зміна матеріального становища відповідача, видужання тощо).

Підставами надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, в сенсі вимог ст. 217, 373 ЦПК України, є обставини, які утруднюють його виконання (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, ОСОБА_4 не зазначив підстав для розстрочки виконання рішення суду, не навів належних доказів щодо обставин, які утруднюють його виконання, а суд першої інстанції взагалі не обгрунтував висновки щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

До того ж, суд першої інстанції, задовольнивши вимоги зустрічної позовної заяви в повному обсязі та надавши розстрочку виконання рішення шляхом стягнення платежів рівними частками по 5000 гривень щомісячно, починаючи з місяця, в якому рішення суду набирає законної сили до повного погашення суми заборгованості, не звернув уваги на те, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просив надати розстрочку виконання рішення шляхом стягнення платежів рівними частками по 3500 гривень щомісячно.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині не можна визнати обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в наданні розстрочки виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів,

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", в особі представника Тищенко Наталії Анатоліївни, задовольнити.

рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2011 року по цій справі скасувати в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

"В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"про розірвання кредитного договору та розстрочку його виконання –відмовити.

В інший частині рішення суду залишити без змін".

рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.