розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вінницького міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №3", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих залиттям квартири, за апеляційною скаргою Вінницького міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №3" на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 лютого 2011 року,

У листопаді 2010 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з вини відповідачів сталося затоплення її квартири, розташованої на першому поверсі будинку, чим заподіяно матеріальної шкоди у розмірі 7 765,44 грн. та понесені витрати за складення висновку спеціаліста у розмірі 355 грн. Крім зазначеного, ОСОБА_2 також просила пропорційно стягнути на її користь з відповідачів 1700 грн. моральної шкоди внаслідок одержаних негативних емоцій, душевних переживань, порушення звичайного способу життя, необхідності додаткових зусиль та погіршення здоров’я.

рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 лютого 2011 року позов задоволений частково, зокрема стягнуто з МКП ЖЕК № 3 на користь

ОСОБА_2: 8 120,44 грн. у відшкодування матеріальної шкоди; 1 000,00 грн.

заподіяної моральної шкоди; 91,20 грн. витрат по сплаті державного мита та 111,36 грн. на інформаційно-технічне забезпечення. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 – відмовлено.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу на рішення, МКП "ЖЕК №3" посилається на порушення нори матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, які мають суттєве значення для справи, у зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення щодо стягнення з комунального підприємства матеріальної і моральної шкоди та судових витрат позивача.

У письмовому запереченні відповідач ОСОБА_3 просить у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в апеляційну інстанцію, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

За змістом ст. 1166 ЦК України, на підставі якої суд вирішив спір, єдиною підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її заподіяла, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи шкоду в зазначеному розмірі з МКП ЖЕК № 3, суд виходив із доведеності вини комунального підприємства доказами.

Проте погодитись з таким висновком щодо одноосібної вини МКП ЖЕК № 3 у заподіянні шкоди позивачу не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням вимог процесуального законодавства стосовно всебічності і повноти з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін у відповідних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів, а також положень ст. 1166 ЦК.

Суд установив, що позивач є співвласником квартири № 3, розташованої на першому поверсі, по АДРЕСА_1. Відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 належить квартира в тому ж будинку, яка розташована поверхом вище, а відповідачка ОСОБА_3 є власником квартири на третьому поверсі цього будинку.

Як це було з’ясовано розглядом справи, в періоді липень-серпень 2010 року у відсутності позивача була залита її квартира, внаслідок чого зазнали пошкоджень комора, частково дитячої кімнати – стелі та стіни, а саме помешкання потребує відновлювального ремонту.

Із наданого позивачем висновку спеціаліста № 94 від 30.09.2010 року суд правильно встановив, що вартість відновлюваних робіт у квартирі позивача складає 7 765, 44 грн.

Однак, стягуючи зазначену матеріальну шкоду на користь позивача у повному її розмірі, суд не звернув належної уваги на те, що частка ОСОБА_2 у житловому помешканні згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.12.2004 р. складає 2/3, а інших 1/3 частки належить ОСОБА_7 (свідоцтво про право власності від 27.11.1997 р.)

Повноважень на ведення справи від останньої ОСОБА_2 не подано, відтак і виходячи із правил здійснення права спільної власності та утримання майна, що є у спільній власності (ст.ст. 358, 360 ЦК України), позивач вправі вимагати відшкодування збитків лише у розмірі своєї частки, тобто стосовно 5 176,44 грн.

Із наявних у справі документів, зокрема акту від 27.09.2010 року, складеного працівниками МКП ЖЕК № 3 за звернення позивача, убачається, що у квартирі № 5 було виявлено мокрий стояк від конденсату, який після зняття кахельної платки на коробі водопроводу і каналізації, зник. В квартирі № 8 після демонтажу короба каналізаційного лежака виявлено незначне пошкодження з’єднання від випуску унітаза до трійника каналізаційного стояка. Після виконання сантехнічних робіт затікання приміщення квартири №3 призупинилося (а.с.24).

З визначенням МКП ЖЕК № 3 відповідальною особою у завданні збитків позивачу, колегія суддів погоджується, оскільки дане житлово-комунальне підприємство, яке здійснює експлуатацію будинку, не виконало покладених обов’язків щодо контролю за технічним станом будівлі, інженерних систем і обладнання.

Не викликає зауважень відмова у задоволенні позову щодо співвласників квартири № 5, оскільки об’єктивних даних про витікання води із сантехнічного обладнання їхнього помешкання не встановлено.

Обґрунтовуючи відсутність вини власника квартири № 8 ОСОБА_3, районний суд у рішенні послався на те, що наявність незначного конденсату у верхньому місці з’єднання гофри та унітазу не могло бути причиною значного затоплення квартири позивача.

Проте такий висновок, з огляду встановленого факту, хоча і не значного, але витікання води зі з’єднання унітазу до каналізаційного стояка, не ґрунтується дійсними обставинами справи та суперечить вищенаведеному технічному акту обстеження сантехнічного обладнання квартири ОСОБА_3, а довід щодо причинного наслідку носить характер припущення.

Чинною нормативною-правовою базою визначено, що відповідальність за експлуатацію та підтримання в технічно задовільному стані внутрішньо квартирних інженерних мереж несе власник квартири.

За таких обставин та, ураховуючи факт самовільного та без технічних умов, перенесення ОСОБА_3 сантехнічного обладнання та трубопроводів під час дозвільного переобладнання чотирьох кімнатної квартири в однокімнатну із суміщенням сантехнічного вузла, про що зазначено у акті фіксації місця та ступеня пошкодження квартири позивача та листі Головного управління житлово-комунального господарства, енергетики та зв’язку обласної державної адміністрації (а.с. 32), та призвело до витікання води через пошкоджене з’єднання від випуску унітаза до трійника каналізаційного стояка, колегія суддів дійшла переконання про наявність у діянні ОСОБА_3 вини, яка знаходиться у причинно-наслідковому зв’язку із заподіянням збитків позивачу.

Матеріальна шкода позивачу підлягає відшкодуванню з МКП ЖЕК № 3 і ОСОБА_3 по Ѕ частині її розміру в порядку часткової відповідальності (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992, №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) .

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України та роз’яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) в редакції, внесеній постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2011 р. №5, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках ….

З розміром відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що був визначений судом першої інстанції та недостатньо вмотивований, колегія суддів не може погодитись та вважає його завищеним.

Так, крім того, що моральна шкода заподіяна позивачу самим фактом неправомірного діяння відповідачів, в іншій частині доводи щодо одержаних душевних страждань, характеру немайнових втрат, погіршення стану здоров’я тощо не доведені доказами.

Відтак, відшкодування моральної шкоди позивачу, заподіяної без єдиного наміру неправомірно вчиненими діями відповідачів, слід установити в розмірі 500 грн. з урахуванням ступеня вини кожного з них, тобто по 250 грн. з кожного.

Судові витрати позивачеві підлягають розподілу згідно правил ст. 88 ЦПК, а саме присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог – 66,66 %, а відповідачеві МКП ЖЕК № 3 від частки задоволених вимог апеляційної скарги – 31,87 %.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Вінницького міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №3" задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 лютого 2011 року скасувати і ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 до Вінницького міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №3", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих залиттям квартири – задовольнити частково.

Стягнути з Вінницького міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №3" та ОСОБА_3 у порядку часткової відповідальності з кожного на користь ОСОБА_2: по 2588,22 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди, по 250 грн. морального відшкодування; по 177,50 грн. витрат на оплату висновку спеціаліста, по 28,71 грн. витрат по сплаті державного мита та по 60,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення.

Судові витрати зі сплати державного мита з апеляційної скарги та на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі відповідно 14,59 грн. та 38,24 грн., а всього 52,83 грн. - стягнути з ОСОБА_3 на користь Вінницького міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №3".

В задоволенні вимог позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 – відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.