Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді Собіни І.М.

суддів: Малько О.С., Ковальчук Н.М.

при секретарі Колесовій Л.В.

з участю представників сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою представника за довіреністю ОСОБА_1 - ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду від 3 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля"про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

Р ішенням Радивилівського районного суду від 3 березня 2011 року в позові відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Не погодившись з цим рішенням суду, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій вказує на його незаконність, ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції покликається на довідку відповідача про основні економічні показники підприємства за 2010 рік, яка суперечить наказу 13-А від 19 липня 2010 року, яким вводиться посада техніка-технолога у зв’язку зі збільшенням обсягу поставок та переробки готової продукції.

Вказує, що внаслідок незаконного відсторонення його від роботи, відповідач здійснив переміщення іншого працівника ОСОБА_2 на посаду техніка-технолога, посадові обов’язки якого ідентичні з посадовими обов’язками завідуючого складом. При цьому відповідачем не враховано вимог п. 2 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, а саме того, що у порівнянні з ОСОБА_2, він має більший безперервний стаж роботи на підприємстві відповідача і однаковий освітній рівень.

Представник позивача просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апеляційної

С права № 22-832-11 Головуючий у І-ій інстанції –Бірук В.О.

Категорія 51.52. Суддя-доповідач –Собіна І.М.

скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 4 лютого 2008 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТзОВ "Агрофірма Трипілля"підсобним робітником, а 14 березня 2008 року відповідно до наказу №15 переведено на посаду завідуючого складом цього ж товариства.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_1 5 листопада 2010 року було звільнено з посади завідуючого складом у зв’язку зі скороченням штату і чисельності працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі рішення загальних зборів товариства від 30 серпня 2010 року про дане скорочення та наказу директора ТзОВ "Агрофірма Трипілля"від 2 вересня 2010 року про скорочення штату з послідуючим вивільненням працівників за рахунок скорочення посад вагарів та завідуючого складом. Причому, про наступне звільнення ОСОБА_1 був письмово повідомлений 4 вересня 2010 року у відповідності із вимогами ст. 49-2 КЗпП України (а. с. 4, 5, 9).

В суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що ОСОБА_1 був звільнений з посади завідуючого складом у зв"язку із скороченням цієї посади.

Як вбачається з матеріалів справи, посада техніка-технолога із зберігання та переробки зерна була введена до штатного розпису товариства 19 липня 2010 року, тобто до видання наказу про звільнення позивача ОСОБА_1 У зв’язку з цим ОСОБА_2 оператора сушильних установок з 3 серпня 2010 року за його згодою переведено на посаду техніка-технолога із зберігання та переробки зерна (а. с. 6, 7).

В судовому засіданні місцевого суду свідок ОСОБА_2 показав, що крім основних обов’язків, передбачених посадовою інструкцією, на нього додатково покладені обов’язки по зберіганню зерна, які раніше виконував завідуючий складом.

Тому, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції. Порядок звільнення працівника з роботи власником порушений не був.

Виходячи з наведеного, рішення місцевого суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.Підстав для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги колегія судів не вбачає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 315, ч. 1 ст. 325 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Радивилівського районного суду від 3 березня 2011 року залишити без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання нею законної сили.