колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності на 1/2 частку квартир та визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 18 січня 2011 року,

у листопаді 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати за нею право власності на Ѕ частину квартир АДРЕСА_1 та визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири № 13 від 13.10.2010 року, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_8 з другого, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири № 14 від 13.10.2010 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_9 з другого боку, зобов’язавши продавців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повернути ОСОБА_8 - 800175 грн., та ОСОБА_9 – 568000 грн., отриманих ними за договором грошових коштів.

Позов мотивовано тим, що з липня 2000р. вона проживала однією сім’єю з ОСОБА_10 без реєстрації шлюбу. Цей юридичний факт встановлено рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 20 листопада 2006р., що набрало законної сили. Ухвалою Апеляційного Суду АР Крим від 22 грудня 2008р. та ухвалою Верховного Суду України від 15 травня 2009р. рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 20 листопада 2006р. залишено без змін. У період їх спільного проживання однією сім’єю ОСОБА_10 в період з 2001 по 2004 роки придбав дві квартири: АДРЕСА_1. Відповідно до вимог ст. 74 Сімейного Кодексу України вказані квартири є спільним сумісним майном і вона має право на Ѕ частку в цьому майні. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер, вона звернулася до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після його смерті, але рішенням суду за відповідачами в порядку спадкування за законом, як спадкоємцями третьої черги, було визнано право власності на все спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_10, у тому числі і на дві спірні квартири. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 продали спірні квартири відповідачам: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Враховуючи, що 1/2 частка спірних квартир вибула із її володіння не з її волі, вона просить визнати договори купівлі-продажу цих квартир недійсними та визнати за нею право власності на 1/2 частку квартир № АДРЕСА_1.

рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 18 січня 2011 року ОСОБА_5 у задоволенні позову відмовлено в зв’язку з пропуском нею строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема апелянт зазначає, що суд, дійшовши правильних висновків про її право на 1/2 частку спірних квартир, безпідставно відмовив їй у задоволенні позову в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що на підставі ст. 74 СК України вона має право на 1/2 частку спірних квартир, які ОСОБА_10 придбав у 2005р., і які є об’єктом права спільної сумісної власності чоловіка і жінки, які проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 2000р. Але позивачка пропустила встановлений ст. 257 ЦК строк позовної давності, тому її порушене право не підлягає захисту.

Проте, дійшовши правильних висновків про наявність у ОСОБА_5 порушеного права власності на 1/2 частку спірних квартир, суд дійшов неправильних висновків про пропуск позивачкою строку позовної давності, оскільки вважав, що такий строк слід обчислювати з часу смерті ОСОБА_10

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Тобто в основу вирішення питання про сплив строку позовної давності береться до уваги не час смерті ОСОБА_10, а факт порушення майнового права позивачки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка одразу ж після смерті ОСОБА_10, яка наступила 03.10.2006р., звернулась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю з ОСОБА_10 без реєстрації шлюбу. Цей юридичний факт встановлено рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 20 листопада 2006р., що набрало законної сили.

В установленому законом порядку позивачка звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

До набрання чинності рішенням Київського районного суду м. Харькова від 15 квітня 2010р., яким було визнано право власності ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на спірне майно в порядку спадкування за законом, право ОСОБА_5 не було порушено. Зазначене рішення набрало законної сили 15 липня 2010р., а 16 листопада 2010р. позивачка звернулась до суду з позовом про захист свого порушеного права власності на 1/2 частку спірних квартир.

Неправильне застосування судом норм матеріального права згідно з п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, судова колегія виходить із встановлених фактів та відповідних ним правовідносин.

З липня 2000р. ОСОБА_5 проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_10 до його смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1

Ці обставини встановлені рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 20 листопада 2006р., що набрало законної сили.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

03 грудня 2004р. ОСОБА_10 уклав з ВАТ фірмою "Консоль" два договори про пайову участь у будівництві двох квартир №АДРЕСА_1 (арк. 6-8).

07.07.2005р. право власності ОСОБА_10 на ці об’єкти нерухомого майна було зареєстровано у державному реєстрі права власності на нерухоме майно (арк.10).

Відповідно до положень ст. 74 Сімейного Кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

На майно, що є об’єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (2947-14) .

Відповідно до ч.1 ст. 70 глави 8 Сімейного Кодексу України (2947-14) у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

За таких обставин позивачка має право на 1/2 частку спірних квартир.

Проте, оспорюваними договорами було порушено право власності ОСОБА_5 на 1/2 частку вищезгаданого нерухомого майна.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання недійсними: договору купівлі-продажу вказаної квартири № 13 від 13.10.2010 року, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_8 з другого, та договору купівлі-продажу квартири № 14 від 13.10.2010 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_9 з другого боку в частині продажу 1/2 частки вищезгаданих квартир як таких, що не відповідають вимогам закону, є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України.

Решта позовних вимог ОСОБА_5 не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню, оскільки друга частка вищезгаданого нерухомого майна належить на праві власності відповідачам ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які мали право розпорядитися ним на власний розсуд, тому визнавати оспорювані договори недійсними у повному обсязі немає правових підстав.

Окрім цього, позивачка не була стороною в оспорюваних договорах, тому не може ставити питання про застосування наслідків визнання договорів недійсними, передбачених ст. 216 ЦК України.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009р. (v0009700-09) "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним за вимогою сторони у цьому договорі.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309 ч.1 п.4, 314, 316, 324, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 18 січня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення такого змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності на Ѕ частку квартир та визнання договорів купівлі-продажу недійсними, задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_7, з одного боку, та ОСОБА_8, з другого боку, посвідчений 13 жовтня 2010р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрований в державному реєстрі правочинів за №4158032,, зареєстрований в державному реєстрі прав на нерухоме майно за №11316508, у частині 1\2 частки вищезгаданої квартири.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири № 14 в будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_7, з одного боку, та ОСОБА_11, з другого боку, посвідчений 13 жовтня 2010р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрований в державному реєстрі прав на нерухоме майно за №11316825, у частині 1\2 частки вищезгаданої квартири.

Припинити право власності ОСОБА_8 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

Припинити право власності ОСОБА_11 на1/2 частку квартири № 14 в будинку АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку квартири № 14 в будинку АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 понесені нею судові витрати по 637 грн. 50 коп. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи по 60 грн. з кожного.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.