розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 18 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до УМВС України в Черкаській області, прокуратури Черкаської області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, -

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, прокуратури Черкаської області, Державного казначейства України про відшкодування кожному з них моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що 18.10.1998 р. Христинівським РВ УМВС України в Черкаській області стосовно ОСОБА_12 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 101 КК Української РСР (редакція 1960 р.), в якій ОСОБА_13 обвинувачувався в тому, що 17.10.1998 р. близько 18 год., перебуваючи в будинку ОСОБА_14 в с. Христинівка Христинівського району Черкаської області, на грунті особистих неприязних стосунків, з метою помсти за крадіжку курей у його матері, навмисно наніс удари руками і ногами в голову та грудну клітку ОСОБА_15, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді 20-ти переломів ребер та прямого перелому грудини, від яких останній помер.

В рамках розслідування даної кримінальної справи вона була незаконно порушена, ОСОБА_12 був незаконно затриманий та взятий під варту, йому незаконно було пред’явлено обвинувачення, обрано запобіжний захід та накладено арешт на його майно.

Незаконність вказаних дій підтверджується вироком Тальнівського районного суду Черкаської області від 20.12.2004 р., залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 07.06.2005 р. та ухвалою Верховного суду України від 31.10.2006 р., яким ОСОБА_12 виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

ОСОБА_6 з 1987 року проживає однією сім'єю з ОСОБА_12, а ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є дітьми ОСОБА_12

Вважають, що зазначеними незаконними діями органів досудового слідства їм заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що вони були позбавлені можливості нормального спілкування з ОСОБА_12, не могли разом з ним вільно пересуватися по території України, відчували дискомфорт в спілкуванні з оточуючими.

Посилаючись на Конституцію України (254к/96-ВР) та статті Цивільного Кодексу України (435-15) , якими передбачено відшкодування моральної шкоди, позивачі просили про відшкодування кожному з них за рахунок Державного бюджету України по 200 000 грн.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 18 січня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять його скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачів, яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд послався на Закон України від 1.12.1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , який не передбачає відшкодування моральної шкоди родичам громадянина, який був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є співмешканкою, а ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 – дочками ОСОБА_12, стосовно якого 18.10.1998 року Христинівським РВУ МВС України в Черкаській області була порушена кримінальна справа за ч.3 ст.101 КК УРСР ( в редакції 1960 року ). В ході розслідування даної кримінальної справи ОСОБА_12 затримувався в порядку ст. 115 КПК України, йому пред’являлось обвинувачення, стосовно нього обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та підписки про невиїзд, накладався арешт на його майно.

Вироком Тальнівського районного суду Черкаської області від 20.12.2004 року ОСОБА_12 виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Вказаний вирок залишений без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 07.06.2005 р. та ухвалою Верховного суду України від 31.10.2006 р.

Таким чином, ОСОБА_12 незаконно був притягнутий до кримінальної відповідальності, незаконно затримувався та утримувався під вартою, стосовно нього незаконно застосовувались запобіжні заходи.

Судом також встановлено, що ОСОБА_12 самостійно звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої йому незаконними діями органів досудового слідства.

У відповідності з ч.1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових чи службових осіб органу дізнання, попереднього ( досудового ) слідства, прокуратури або суду.

Згідно ч.2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом, а відповідно до ч.7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом.

Таким спеціальним законом, який визначає підстави виникнення права на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, та порядок відшкодування цієї шкоди, є Закон України від 1.12.1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , статтею 5 якого передбачено, що у разі смерті громадянина право на відшкодування шкоди, в тому числі і моральної, у випадках, передбачених цим Законом (266/94-ВР) , у встановленому законодавством порядку переходить до його спадкоємців.

В інших випадках право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, має громадянин, якому ця шкода завдана.

Таким чином, встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачі не мають права на відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_12. незаконними діями органів досудового слідства.

За таких обставин рішення суду є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відхилити, рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 18 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до УМВС України в Черкаській області, прокуратури Черкаської області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства залишити без змін.

Ухвала судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.