Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - Карнауха П.М.,

суддів - Дорош А.І., Обідіної О.І.,

секретаря - Ткаченко Т.І.,

розглянувши у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 –ОСОБА_3 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 листопада 2010 року

по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, СГІРФО Комсомольського МВ ГУМВС України в Полтавській області про усунення перешкод в користуванні власністю, -

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що їм на праві спільної сумісної власності належить спірний будинок. Відповідач ОСОБА_2, зберігаючи реєстрацію в зазначеному будинку спільно з неповнолітньою дитиною, в ньому тривали час не проживають, жодних їх речей в будинку немає.

Оскільки ОСОБА_2 відмовилась добровільно вирішити питання про зняття з реєстрації, уникає будь-якого спілкування з ними як з власниками будинку, чим перешкоджає їм користуватися і розпоряджатися власністю, що породжує необхідність нести додаткові витрати за утримання власності, в тому числі тягне збільшення витрат на оплату комунальних послуг.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 листопада 2010 року позов задоволено.

Зобов’язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в користуванні та розпорядженні будинком з господарськими будівлями, розташованими по АДРЕСА_2 і знятись з реєстрації з неповнолітньою ОСОБА_6 в місячний строк з дня вступу рішення в законну силу.

Роз’яснено, що у випадку ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення –обов’язок по знаттю її та малолітньої доньки з реєстрації буде покладено на сектор громадянства імміграції реєстрації фізичних осіб Комсомольського МВ ГУМВС України в Полтавській області.

В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування рішення районного суду, вважає, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить рішення скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та інші зібрані по справі докази, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України, розглянувши скаргу на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, будинок АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є батьками колишнього чоловіка відповідача ОСОБА_7

З 2007 року відповідач в зазначеному домоволодінні не проживає, оскільки добровільно його залишила після розірвання шлюбу з ОСОБА_7

З вказаного часу і по даний момент ОСОБА_6 спільно з дитиною ОСОБА_6 проживають в АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві приватної власності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація відповідача, яка з 2007 року є сторонньою особою для позивачів, перешкоджає останнім як власникам нерухомого майна вільно володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Свої висновки суд першої інстанції мотивував посиланням на положення ст. 319, 321 ЦК України, якими передбачено здійснення права власності на його непорушність.

З вказаним висновком погоджується колегія суддів.

Так, згідно ст. 391 ЦК України, посиланням на яку позивач обґрунтував заявлені вимоги, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Захищаючи своє право власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння, позивачами заявлено вимогу про усунення перешкод у вільному користуванні та володінні майном у спосіб – покладенням на відповідача обов’язку знятись з реєстрації.

Вказаний спосіб захисту цивільного права не суперечить закону, ґрунтується на положеннях ст. 16 ЦК України та відновлює порушене відповідачем право позивачів на здійснення свого права щодо нього.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Так, посилання на порушення судом першої інстанції положень ч.5 ст. 74 ЦПК України не призвело до невірного вирішення справи, оскільки при розгляді апеляційної скарги представником відповідача були реалізовані процесуальні права щодо надання доказів, у зв’язку з чим колегією суддів досліджувались нові докази згідно з ч.2 ст. 303 ЦПК України.

При цьому, колегія суддів звернула увагу на те, що і сама апеляційна скарга підписана не відповідачем ОСОБА_2, а лише її представником, який і в апеляційній скарзі адресу для судових повісток та судових повідомлень зазначив не апелянта ОСОБА_2, а свої, як її представника.

Крім того, заслухавши пояснення позивача в частині того, що його колишня невістка вже тривалий час знаходиться за кордоном та спростування з цього приводу представника відповідача, колегія суддів визнала за потрібне заслухати особисті пояснення останньої, про що попередила в судовому засіданні її представника ОСОБА_3 Про те, в судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з’явилась, і як пояснила її представник з невідомих для неї причин.

Твердження апелянта про порушення її житлових прав, не заслуговує на увагу, оскільки відповідач та її малолітня дитина повністю забезпечені належними житловими умовами, проживають з 2007 року у власній квартирі АДРЕСА_1.

З належного позивачам будинку відповідач добровільно виселилась у 2007 році, з вказаного часу в будинку не проживає, протягом цього часу з відповідним позовом про захист своїх житлових прав до суду не зверталась.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі про відсутність в діях ОСОБА_2 перешкод в користуванні позивачами своєю власністю внаслідок їх недоведеності, оскільки будинок облаштований приладами обліку –не дають підстав для висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 –ОСОБА_3 відхилити, а рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ.