розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" про примусове стягнення суми страхового відшкодування за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 січня 2011 року,

22 вересня 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 7 жовтня 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої належний їй автомобіль отримав значні ушкодження. Відповідно, страховою компанією дана ДТП була визнана, як страховий випадок, визнано суму збитків в розмірі 62146,91 грн., яка виплачена лише 03.04.2009 року. Крім того, відновлюючи пошкоджений автомобіль, нею було понесено ще й додаткові витрати, які не враховані та не виплачені страховою компанією, на суму 26725,09 грн. Просила стягнути з відповідача на її користь недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 26725,09 грн., пеню в розмірі 88,87 грн., збитки, завдані інфляцією, у розмірі 5784,30 грн. та 3 % річних у розмірі 1723,00 грн., всього 34321,26 грн., а також моральну шкоду у розмірі 1000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги зменшив, просив стягнути з відповідача на користь позивача збитки завдані інфляцією в розмірі 1802,26 грн., 3% річних в розмірі 362,66 грн., пеню в сумі 62.14 грн. та 1000 грн. моральної шкоди.

рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 січня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування обставин справи, просить змінити рішення та стягнути з відповідача 1802,26 грн. інфляційних нарахувань та 3 % річних у розмірі 362,66 грн. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення частковому скасуванню з ухваленням нового рішення з таких мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків ДКТЗ /21/44/48 № 006260 ( далі - Договір). Відповідно до п. 5 Договору предметом страхування є транспортний засіб марки NISSAN моделі QASHQAI за реєстраційним номером НОМЕР_1, номер кузова (шасі) НОМЕР_2, 2007 року випуску, тип транспортного засобу – легковий, червоного кольору. Згідно умов п.4.2.2 Договору дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком за умови нульової ставки франшизи. Строк дії Договору (п.9.1) з 14.08.2008 року по 14.08.2009 року (а.с. 5-26).

7 жовтня 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої належний ОСОБА_3 транспортний засіб марки NISSAN моделі QASHQAI за реєстраційним номером НОМЕР_1 отримав пошкодження. Дана ДТП була визнана страховою компанією як страховий випадок (а.с. 27). Вартість відновлювального ремонту становить 62145,91 грн. Сума страхового відшкодування в розмірі 62145,91 грн. повинна бути виплачена ОСОБА_3 до 22.01.2009 року, а виплачена лише 03.04.2009 року (а.с. 49).

Відмовляючи в позові в частині стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, суд виходив з того, що правовідносини сторін виникли із договірних зобов’язань, в якому сторони обумовили умови договору та не передбачили обов’язку страховика сплатити позивачу страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення виплат, а також трьох процентів річних.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 988 ЦК України на страховика покладено обов'язок у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п.15.4 Договору, якщо інше не передбачено Страховою опцією, протягом 15 (п’ятнадцяти) робочих днів після отримання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання страхового випадку та визначення розміру збитку Страховик: п.15.4.1 складає страховий акт з визначенням розміру страхового відшкодування/ страхової виплати або про відмову у виплаті страхового відшкодування/ страховій виплаті за формою, встановленою Страховиком.

Згідно п.15.6 Договору, якщо інше не передбачено Страховою опцією, виплата страхового відшкодування та/або страхова виплата здійснюється Страховиком протягом 10 (десяти) робочих днів з дня підписання страхового акта.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору, Цивільного кодексу (435-15) та інших актів законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач взятий на себе обов’язок щодо своєчасної виплати страхового відшкодування у встановлений договором строк не виконав, тому з відповідача в користь позивача підлягає стягненню три проценти річних та нарахування у зв’язку з інфляцією виходячи з суми боргу.

Відповідно до встановлених обставин справи та виходячи з розміру страхового відшкодування в сумі 62146,91 грн. та періоду заборгованості з 23.01.2009 р. по 03.04.2009 р., розмір трьох процентів річних становить 362,66 грн. / 62146,91 х 3 : 100 : 365 х 71/.

Сума нарахувань у зв’язку з інфляцією виходячи з суми боргу, з урахуванням індексу інфляції за лютий 2009 року - 101,5, за березень 2009 року - 101,4 становить 1802,26 грн. виходячи з наступного розрахунку: 62146,91 х 1,5 % = 932,20; 62146,91 х 1,4% = 870,06; 932,20 + 870,06 = 1802,26.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 120 грн. сплачених нею витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та в доход держави 51 грн. судового збору.

У зв’язку з допущеним судом порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення в означеній частині слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

рішення в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача пені за прострочення платежу та у відшкодуванні моральної шкоди не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 січня 2011 року скасувати в частині відмови в позові про стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних і ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" на користь ОСОБА_3 1802 (одну тисячу вісімсот дві) грн. 26 коп. суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 362 (триста шістдесят дві) грн. 66 коп. та 120 ( сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" в доход держави 51 ( п’ятдесят одну) грн. судового збору.

В решті рішення залишити без змін .

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.