розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Харківське обласне управління Відкритого акціонерного товариства "Ощадбанк" на рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Харківське обласне управління Відкритого акціонерного товариства "Ощадбанк", Відкритого акціонерного товариства "Харківський цегельний завод № 13 " про припинення правовідносин поруки,-

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до Відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ) "Державний ощадний банк України" в особі філії-Харківське обласне управління Відкритого акціонерного товариства "Ощадбанк", Відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ)"Харківський цегельний завод № 13" про припинення правовідносин поруки. В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що 12 березня 2008 року між відповідачами укладено кредитний договір № 7 на суму 3721798,02 грн. та Договір відновлюваної кредитної лінії № 8 на суму 6000000,00 грн. Строк дії договору обумовлено відповідно до 01 травня 2012 року та 11 березня 2011 року.

У забезпечення виконання зобов’язань 12 березня 2008 року між нею та ВАТ "Державний ощадний банк України" укладено договір поруки № 3, згідно якого вона зобов’язалася відповідати перед Банком по зобов’язанням ВАТ "Харківський цегельний завод № 13" в тому ж обсязі. 15.11.2010 року від Банку вона отримала листа, з якого дізналася, що ВАТ "Харківський цегельний завод № 13 " порушив взяті на себе зобов’язання за кредитним договором № 7 та договором відновлюваної кредитної лінії № 8, за додатковим договором реструктуризації № 5 до кредитного договору № 7 та додатковим договором про реструктуризацію № 3 до договору відновлюваної кредитної лінії № 8 та з вимогою погасити повністю кредит, включаючи основну суму кредиту, нараховані та не сплачені відсотки за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті на користь Банку. Крім того, з цього листа їй стало відомо, що 29.12.2008 року до кредитного договору № 7 внесені зміни та доповнення, а саме змінено строк повернення кредиту та підвищено відсоткову ставку. Згоди на зміну кінцевого строку повернення кредиту та підвищення відсоткової ставки за користування кредитом вона не давала. У зв’язку з чим просила визнати припиненими з 01.10.2008 року правовідносини за Договором поруки № 3 та визнати припиненим договір поруки.

Представник відповідача ВАТ "Харківський цегельний завод № 13 " позов визнав та пояснив, що дійсно він не повідомив ОСОБА_2 про зміни до договорів.

Представник відповідача ВАТ "Державний ощадний банк України" позов не визнав та пояснив, що зміни та доповнення, внесені до кредитних договорів передбачені в договорі поруки, який ОСОБА_2 підписувала. ОСОБА_2 до ВАТ "Державний ощадний банк України" з відповідними заявами та запереченнями не зверталася.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 –задоволено; визнано припиненими правовідносини за Договором поруки № 3 з 01 жовтня 2008 року та визнано припиненим договір поруки № 3 від 12 березня 2008 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, ВАТ "Державний ощадний банк України" подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду –скасувати, відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову. При цьому посилався на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, а саме не звернув увагу на те, що в договорі поруки вказано, що ОСОБА_2 зобов’язана відповідати перед Банком солідарно також і за додатковими угодами до кредитних договорів, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому; також не звернув увагу на те, що законодавством не встановлено обов’язковий порядок, форма, строки для надання згоди поручителя на зміну основного зобов’язання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу ВАТ "Державний ощадний банк України"-відхилити, рішення суду - залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що оскільки обсяг відповідальності ОСОБА_2 збільшився, а ОСОБА_2 на це згоди не надавала, тому порука припиняється.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 12 березня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ВАТ "Харківський цегельний завод № 13" укладено кредитний договір № 7 та Договір відновлюваної кредитної лінії № 8. Строк дії договору обумовлено відповідно до 01 травня 2012 року та 11 березня 2011 року. У забезпечення виконання зобов’язань 12 березня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ "Державний ощадний банк України" укладено договір поруки № 3, згідно якого вона зобов’язалася відповідати перед Банком по зобов’язанням ВАТ "Харківський цегельний завод № 13" в тому ж обсязі, (а.с.5-10, 14-17).

01.10.2008 року та 01.12.2008 року укладено між ВАТ "Харківський цегельний завод № 13" договори про внесення змін та доповнень № № 1, 2 до договору відновлюваної кредитної лінії № 8 від 12.03.2008 року та кредитного договору № 7, згідно яких по обом договорам збільшено процентну ставку з 01.10.2008 року з 15,5% річних до 17,0 % та з 01.12.2008 року з 17,0% до 18,0 %, (а.с.11,12) та договір про внесення змін та доповнень № 3 від 29.12.2008 року до кредитного договору № 7 від 12.03.2008 року, згідно якого строк дії кредитного договору збільшено з 11.03.2011 року до 01.05.2012 року, (а.с.20). 29.01.2010 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ВАТ "Харківський цегельний завод № 13" укладено договори про реструктуризацію, згідно яких за договором відновлюваної кредитної лінії № 8 від 12.03.2008 року строк дії договору збільшено з 01.05.2012 року до 01.01.2013 року та розмір процентної ставки з 17,0% до 18,5% річних; за кредитним договором № 7 –строк дії договору збільшено з 01.05.2012 року до 30.12.2014 року та розмір процентної ставки з 17,0% до 18,5% річних,(а.с.13,21,22).

В п.1.1 Договору поруки від 12.03.2008 року зазначено, що ОСОБА_2 зобов’язалася перед ВАТ "Державний ощадний банк України" відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ВАТ "Харківський цегельний завод № 13" зобов’язання за кредитним договором № 7 та договором відновлюваної кредитної лінії № 8. Між тим, в п.4.4. цього договору зазначено, що порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Доказів того, що ОСОБА_2 повідомлялася про зміни умов кредитних договорів та надавала згоду на їх зміну, матеріали справи не містять, і представник відповідача в суді апеляційної інстанції відповідно до ст. 60 ЦПК України їх не надав.

В суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що про зміну основного зобов’язання ОСОБА_2 не повідомлялася і згоди не надавала.

Посилання представника відповідача на те, що відповідач не повідомляв поручителя, оскільки в діючому законодавстві не передбачено, яким чином відповідач повинен повідомляти поручителя щодо змін до основного зобов’язання, і що ці зміни не збільшували обсяг відповідальності поручителя, а ОСОБА_2 повинна відповідати солідарно і за додатковими угодами до кредитних договорів, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому, тому в задоволенні позову ОСОБА_2 необхідно відмовити, судовою колегією не приймаються.

Виходячи з аналізу змісту ч. 1 ст. 559 ЦК України збільшення обсягу відповідальності - це збільшення розміру відсотків, розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки, встановлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Як вбачається з матеріалів справи з моменту укладання договорів, тобто з 12.03.2008 року ВАТ "Державний ощадний банк України" тричі збільшив процентну ставку, а саме з 15,5% до 18,5% і збільшив період повернення кредиту: по договору відновлюваної кредитної лінії № 8 –з 11.03.2011 року до 01.01.2013 року; по кредитному договору № 7 –з 01.12.2012 року до 30.12.2014 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що додаткові угоди до кредитних договорів щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку погашення кредиту укладалися Банком з боржником-ВАТ "Харківський цегельний завод № 13" без участі поручителя ОСОБА_2, в той час як зазначені зміни збільшували обсяг ії відповідальності, що, враховуючи положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, є підставою для припинення поруки та правовідносин за цим договором.

Таким чином судова колегія вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування або зміни немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1.ч.1.ст.307, ст. ст.308, 313, п.1.ч.1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Харківське обласне управління Відкритого акціонерного товариства "Ощадбанк" –відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2011 року –залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.