Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючої : Готра Т.Ю.,

суддів : Кеміня М.П., Панько В.Ф.,

при секретарі : Майор Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 24 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв"язку з її навчанням та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

У листопаді 2010 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їхній з відповідачем син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається в ДПТНЗ "Білківський професійний – аграрний ліцей" на третьому курсі, а тому потребує матеріальної допомоги.

Крім цього, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини за 14 місяців.

Посилаючись на наведене, просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3, який продовжує навчання, в сумі 1000 грн. щомісячно, починаючи з настання його повноліття і до закінчення навчального закладу до 30.06.2011 року, а також неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 15810 грн.

рішенням Іршавського районного суду від 24 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з настання його повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 року до закінчення навчального закладу до 30.06.2011 року; 15810 грн. неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення, та на користь держави судовий збір в сумі 51,50 грн. та 120 грн. витрат за ІТЗ розгляду справи.

У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду в частині стягнення з нього неустойки (пені) в розмірі 15810 грн. та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 в цій частині, і змінити рішення суду в частині стягнення з нього судових витрат.

У частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина, у зв’язку з продовженням навчання, рішення суду відповідачем не оскаржується.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав.

Позивачка ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала, просила таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Іршавського районного суду від 27 липня 2009 року, що набрало законної сили, з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття починаючи з 27.03.2009 року.

З довідки відділу ДВС Іршавського РУЮ від 17.11.2010 року слідує, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 зі сплати аліментів на утримання дитини станом на 01.11.2010 року становить 6030,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 протягом вересня 2009 року по квітень 2010 року не сплачував аліменти, визначені у твердій грошовій сумі – по 500 грн. щомісячно, а тому неустойка за місяць становитиме суму 150 грн., а за вказаний період 8-м місяців суму 1200 грн.

З вище зазначеної довідки відділу ДВС Іршавського РУЮ слідує, що у травні 2010 року ОСОБА_1 сплатив аліменти у розмірі 300 грн., тому неустойка за цей місяць становить суму 60 грн.;

У червні, липні, серпні та вересні 2010 року відповідач сплатив аліменти у розмірі по 320 грн. щомісячно, тому неустойка за вказаний період становить суму 384 грн., а за жовтень 2010 року, де відповідач сплатив аліменти у сумі 350 грн., неустойка становить суму 105 грн.

Всього до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 стягненню підлягає неустойка в сумі 1749 грн., а не 15810 грн., як помилково вважав суд першої інстанції.

Щодо стягнення з відповідача на користь держави судових витрат в розмірі 51,50 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, то такі судом першої інстанції стягнуті згідно чинного законодавства, а тому відсутні передбачені законом підстави для зміни рішення суду в цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 309 ЦПК України в частині стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення слід змінити та визначити суму неустойки, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивачки у розмірі 1749 грн., а апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 – задовольнити частково.

рішення Іршавського районного суду від 24 грудня 2010 року – в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення змінити та визначити розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, в сумі 1749 грн.

рішення суду в частині стягнення судових витрат – залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.