розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору-виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, про виселення без надання іншого житлового приміщення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору-виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, про виселення без надання іншого житлового приміщення та за позовом виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення з наданням іншого житлового приміщення,-

У червні 2007р. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа-виконком Білгород-Дністровської міської ради, про виселення без надання іншого житлового приміщення у зв’язку із систематичним порушенням правил гуртожитку, що роблять неможливим для інших проживання з нею в одній квартирі, а заходи попередження у відношенні неї позитивних результатів не дали.

Заперечуючи проти позову, у вересні 2010р. ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа-виконком Білгород-Дністровської міської ради, про виселення без надання іншого житлового приміщення у зв’язку із систематичним порушенням правил співжиття, що роблять неможливим для інших проживання з ними в однієї квартирі, а заходи попередження, штрафи стосовно них результатів не дали.

У серпні 2010р. виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення з наданням іншого, мотивуючи це тим, що рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради від 21.01.2010р. №11 "Про розподіл квартир, що придбані державною іпотечною установою в АДРЕСА_1 у м. Білгороді-Дністровську" ОСОБА_1 (складом сім’ї-ОСОБА_2. та ОСОБА_3.) було надано двокімнатну квартиру №88 у зазначеному будинку загальною площею 62,9 кв.м., житловою площею-26,4 кв. м., від перечення в яку відповідачі відмовляються.

Посилаючись на ці обставини, виконком Білгород-Дністровської міської ради просив виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з АДРЕСА_2 у м. Білгороді-Дністровську з наданням іншого житлового приміщення, що розташоване АДРЕСА_1.

рішенням суду від 10 грудня 2010р. позов ОСОБА_4 задоволено частково, а позов виконкому Білгород-Дністровської міської ради-у повному обсязі.

Ухвалено виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 з наданням іншого житлового приміщення, яке розташовано по АДРЕСА_1 у м. Білгороді-Дністровську.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення ст.ст. 47, 50, 66 ЖК України та ст. 47 Конституцій України, а саме на те, що житлова площа квартири, яку вони отримали у порядку розподілу є замалою для трьох осіб та двох сімей.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про виселення сім’ї ОСОБА_3 зі спірної квартири, місцевий суд виходив з того, що родина ОСОБА_1 неодноразово попереджалась про порушення ними правил у гуртожитку та санітарних вимог та що вони безпідставно відмовляються вселитися в надану ім квартиру.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Як видно з матеріалів справи предметом позову ОСОБА_4 є виселення ОСОБА_1 з АДРЕСА_2 у м. Білгороді-Дністровську без надання іншого житлового приміщення з підстав, передбачених ст. 116 ЖК України. Предметом же позову ОСОБА_1 є виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення з підстав, передбачених ст. 116 ЖК України, а предметом позову виконкому Білгород-Дністровської міської ради є виселення ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 з наданням іншого житлового приміщення, а саме: АДРЕСА_1 у м. Білгороді-Дністровську з підстав, передбачених ст. ст. 109, 115 ЖК України.

Вирішуючи справу, суд неповною мірою з’ясував зміст позовних вимог сторін, не визначився з нормою закону, яка регулює правовідносини сторін, унаслідок чого ухвалив рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та виконкому Білгород-Дністровської міської ради з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його рішення в цієї частині на підставі п.п.1,4 ч.1 сит. 309 ЦПК України (1618-15) підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із іншими в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Тобто за змістом зазначеної норми закону, виселення без надання іншого жилого приміщення можливо лише при наявності трьох умов, а саме: протиправної винної поведінки певної особи, яка своїми діями створює неможливість спільного проживання з нею в однієї квартирі, будинку; систематичний характер таких дій й коли заходи попередження або громадського впливу виявилися безрезультатними і винна особа продовжує вести себе неправильно.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції вищезазначене не врахував, вийшов за межі її позовних вимог, та безпідставно визнав, що уся родина ОСОБА_3 систематично порушує правила у гуртожитку.

На обґрунтування цього висновку суд послався на відповідь головного санітарного лікаря м. Білгород-Дністровський від 05.07.2001р. за №1093/31 та на акт робочої комісії КП ЖЕО-1 від 10.05.2007р №ПР-18, (т.1 а.с.20,43-44).

Між тим, суд не звернув уваги на те, що факт порушення ОСОБА_1 санітарних вимог 05.07.2001р. було предметом вивчення судом і рішенням Білгород-Дністровського міського суду Одеської області від 3.12.202р. встановлено, що за цім фактом до ОСОБА_1 не застосовувались заходи попередження або громадського впливу.(т.1 а.с. 16).

Немає в матеріалах справи даних і про те, що за актами від 24.01.2007р. та від 10.05.2007р. до ОСОБА_1 застосовувались заходи запобігання або громадського впливу.

Інших даних, яки б свідчили, що ОСОБА_1 порушувала у зазначеній квартирі правила співжиття, в матеріалах справи відсутні.

ОСОБА_1 у свою чергу також не надала суду переконливих доказів про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 порушували у квартирі правила співжиття, туму суд правильно відмовив у задоволенні її позову.

Судом установлено, що сім’я ОСОБА_1 у складі трьох осіб (вона, її повнолітні діти - ОСОБА_9 та ОСОБА_3.) проживає у гуртожитку в АДРЕСА_2 у м. Білгороді-Дністровську.

рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 21.01.2010р. №11 в порядку поліпшення житлових умов ОСОБА_1, 1955р.н., на склад сім’ї: ОСОБА_9, 1975р.н.-син, ОСОБА_3, 1975р.н.-син, які перебувають на квартирному обліку, була розподілена двокімнатна АДРЕСА_1 у м. Білгороді-Дністровську, загальною площею 62,9 кв.м., житловою-26,4 кв.м.

Задовольняючи позов виконкому Білгород-Дністровської міської ради, суд керувався тим, що сім’я ОСОБА_3, яка складається з трьох осіб, у порядку визначеному житловим законодавством України було надане жиле приміщення, яке відповідає нормам ст.ст. 47, 48, 50, 114 ЖК України, що у відповідності до положень ст. ст. 125, 132 ЖК України є підставою для виселення їх з гуртожитку у надану їм двокімнатну квартиру.

Однак цей висновок суду не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.

Відповідно до змісту п.п. 64, 66 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в УРСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984р. №470 (470-84-п) , громадяни (наймачі та члени їх сімей), яким у порядку поліпшення умов надано жиле приміщення, переселяються в це приміщення, якщо вони включені в ордер і дали письмове зобов’язання про звільнення житлового приміщення яке вони займають та дали згоду на переселення в це приміщення.

Як видно з матеріалів справи свою згоду на переселення у двокімнатну АДРЕСА_1 ум. Білгороді-Дністровську дали лише ОСОБА_1. та ОСОБА_9, а ОСОБА_3 свою згоду не надавав з тих мотивів, що він одружений і бажає проживати у гуртожитку.

Крім того, в матеріалах справи відсутні свідчення про те, що виконком у відповідності до п. 69 зазначених Правил (470-84-п) та ст. 58 ЖК України видав сім’ї ОСОБА_3 ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За таких обставин слід визнати, що суд першої інстанції постановив незаконне і необґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та виконкому Білгород-Дністровської міської ради про переселення сім’ї ОСОБА_3 у вищезазначену двокімнатну квартиру.

Судові витрати по справі колегія суддів розподіляє у відповідності до положень ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч.1 п.п. 1, 4, 313 - 314, 316 - 317, 319 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 грудня 2010 року в частині виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 з наданням іншого житлового приміщення, яке розташовано за адресою: Одеська область м. Білгород-Дністровський, АДРЕСА_1 та про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради витрат на ІТЗ у розмірі 37 грн. скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору-виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, про виселення без надання іншого житлового приміщення та у позові виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення з наданням іншого житлового приміщення відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяті днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.