розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог – Чуднівський МРЕВ УМВС України в Житомирській області про визнання договору купівлі продажу автомобіля дійсним та визнання права власності на автомобіль, -

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Посилався на те, що 22 січня 2009 року він купив у ОСОБА_3 автомобіль "Фольксваген Таурек", 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. При цьому сплатив останньому 40 000 доларів США, про що відповідач видав йому розписку, а також оформив і нотаріально посвідчив довіреність на право користування та розпорядження зазначеним автомобілем. До 17 квітня 2009 року він володів і користувався автомобілем до його затримання працівниками міліції, оскільки було встановлено, що бланк свідоцтва про реєстрацію автомобіля не відповідає зразку дійсного свідоцтва.

Вважає, що він виконав усі умови договору купівлі – продажу та є добросовісним покупцем автомобіля, а тому став його повноправним власником.

У зв’язку з викладеним позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля "Фольксваген Таурек", 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладеним між ним та ОСОБА_3 з визнанням права власності на вказаний автомобіль за ним.

Справа №22ц/ 125 Головуючий у суді 1ї інст. Передрій В.С. Категорія 20 Суддя - доповідач Заполовський В.Й.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Апелянт вказує, що він як покупець виконав всі умови договору купівлі-продажу автомобіля, заплативши продавцю ОСОБА_3, який є власником спірного автомобіля, обумовлену суму коштів. Автомобіль з 22.01.2009 року знаходиться у його володінні та користуванні. Тобто він є добросовісним набувачем автомобіля. Його вини в тому, що бланк свідоцтва про реєстрацію автомобіля не відповідає зразку дійсного свідоцтва немає. Вважав, що купує автомобіль, зареєстрований на території України. Продавець ОСОБА_3 ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля. Тому суд відповідно до вимог ст. 220 ЦК України мав підстави визнати такий договір купівлі-продажу автомобіля дійсним з визнанням права власності за ним.

Вказані обставини, на думку апелянта, не були враховані судом, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 22 січня 2009 року видав позивачу генеральну довіреність на право керування й розпорядження автомобілем "Фольксваген Таурек", 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також склав розписку про продаж зазначеного автомобіля ОСОБА_1 і отримання від останнього коштів за нього. Крім цього, вказаними особами було складено без нотаріального посвідчення договір купівлі-продажу вказаного автомобіля.

Під час експлуатації позивачем зазначеного автомобіля було виявлено, що бланк свідоцтва про реєстрацію автомобіля не відповідає зразку дійсного свідоцтва. Доказів про те, що ОСОБА_3 являвся власником спірного автомобіля у справі немає.

Відповідно до повідомлення Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області від 13.11.2008 року та від 17.02.2011 року вбачається, що згідно бази даних автомобіль марки "Фольксваген Таурек", 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в підрозділах ВРЕР УДАІ Житомирської області не зареєстровано. Вказаний автомобіль був несанкціоновано внесений до бази даних АІПС "НБД-Автомобіль" про його реєстрацію та зняття з обліку.

Обгрунтовуючи позов позивач, як на підставу позову, посилався на вимоги ст. 220 ЦК України.

Згідно статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Закон не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля, тому не є можливим застосування до спірних правовідносин положення частини другої статті 220 ЦК України й визнання дійсним укладення між сторонами договору купівлі - продажу спірного автомобіля.

З аналізу наявних у справі доказів та обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відповідно до вимог статей 214, 215 ЦПК України правильно визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, та дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав у визнанні дійсним договору купівлі-продажу, який не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, а також про відсутність підстав для визнання права власності на спірний автомобіль за позивачем.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Підстав для скасування рішення немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.