колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Кореїзської селищної ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, 3-ті особи: Перша Ялтинська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Кореїзської селищної ради, 3-тя особа: Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та відміну свідоцтва про право власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від14.10.2010 р., -

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Кореїзської селищної ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

Позивач зазначав, що його родина протягом 24 років відкрито і безперервно користується земельною ділянкою, яка розташована в АДРЕСА_1 На протязі 2008-2009 р.р.: у квітні 2008 р., 16 червня і 03 вересня 2009 р. він звертався до Кореїзської селищної ради із заявами про надання йому цієї земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражу, проте його заяви безпідставно не розглядалися. У жовтні 2008 р. позивач збудував на спірній земельній ділянці гараж, на якій надалі на підставі рішення виконавчого комітету відповідача йому було видано свідоцтво про право власності.

Посилаючись на вказані обставини, позивач вважав наявними підстави для визнання недійсним договору дарування спірної земельної ділянки, що був укладений ОСОБА_6 і ОСОБА_7, вказуючи на неправомірність набуття ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку, а тому і відсутність права її відчуження.

ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, виконавчого комітету Кореїзської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовані наявністю її порушеного права користування і розпорядження земельною ділянкою рішенням виконавчого комітету Кореїзської селищної ради про видачу ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на гараж, яке суперечить чинному законодавству, оскільки ОСОБА_5 самочинно збудував вказаний гараж на земельній ділянці, що належала їй на праві власності.

рішенням суду у позовах відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду в частині відмови йому в позові про визнання правочину недійсним і ухвалення нового рішення про задоволення позову в цій частині у зв’язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законів.

Зокрема, апелянт посилається на наявність рішення суду у справі адміністративної юрисдикції про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту відведення і надання у власність відповідачці ОСОБА_6 спірної земельної ділянки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 ставиться питання про скасування рішення суду в частині відмови їй у позові і ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у зв’язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законів з підстав, викладених у позовній заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і представників відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 слід відхилити.

Правильно встановивши фактичні обставини у справі, які стосуються наявності оспорюваного позивачем правочину (л.с. 51, 52), відповідних рішень органів місцевого самоврядування як про затвердження проекту відведення і надання у власність відповідачці ОСОБА_6 спірної земельної ділянки (л.с. 118), так затвердження рішення МВК із дозволом про реєстрацію в БТІ м. Ялта гаражу та видачею ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на гараж (л.с. 165), суд першої інстанції допустив суттєве порушення норм матеріального і процесуального права, яке безпосередньо вплинуло на правильність судового рішення, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Ялтинського міського суду від 02 серпня 2010 р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 про визнання протиправними і скасування рішень суб’єкту владних повноважень визнано протиправним та скасовано рішення 46-ї сесії 5-го скликання Кореїзської селищної ради № 1202 від 10 грудня 2008 р. "Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,0060 га для будівництва й обслуговування індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до якого спірна земельна ділянка була надана у власність ОСОБА_6 (л.с. 194-195).

У зв’язку з оскарженням ОСОБА_6 вказаного судового рішення у справі адміністративної юрисдикції позивачем у цивільній справі було заявлено клопотання про зупинення провадження (л.с. 196-198-зв.), яке суд першої інстанції безпідставно процесуально взагалі не вирішував.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 р. у вищевказаній справі адміністративної юрисдикції визнано протиправним та скасовано рішення 46-ї сесії 5-го скликання Кореїзської селищної ради № 1202 від 10 грудня 2008 р. "Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,0060 га для будівництва й обслуговування індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 (л.с. 252-253).

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Таким чином, зважаючи на наведене і враховуючи преюдиціальний характер вищевказаної постанови суду у адміністративній справі, відсутні підстави для висновку про наявність у відповідачки ОСОБА_6 права власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до положень статті 126 ЗК у її системному зв’язку зі статтею 116 ЗК та враховуючи скасування судом рішення суб’єкта владних повноважень про надання у власність відповідачки земельної ділянки, доводи її представників у апеляційному суді щодо наявності у відповідачки не скасованого державного акту (л.с. 18) як доказу її права власності на вказану земельну ділянку є необґрунтованими.

Із зазначених норм матеріального закону випливає, що вирішення питання про скасування державного акту є, по суті, похідним від вирішення питання щодо наявності права власності на земельну ділянку.

В той же час, у сенсі статей 1, 3, 4, 16 Цивільного кодексу України обраний судовий спосіб захисту цивільних прав повинен відповідати способам захисту, встановленим законодавством.

Проте, визначені матеріальним законом: статтею 16 та главою 29 ЦК (435-15) способи захисту права цивільного не передбачають саме такий спосіб судового захисту, як визнання державного акту незаконним і його скасування.

До того ж, виходячи з положень п. 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю…, затвердженої наказом № 43 Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. (z0354-99) ,- при визнанні неправомірним та скасуванні рішення, на підставі якого виданий державний акт, він повертається до архіву органу, що його видав.

Таким чином, оскільки право власності відповідачки ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку вважається припиненим самим фактом скасування рішенням адміністративного суду відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання у власність відповідачки земельної ділянки, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку,- все інше є лише питанням застосування правових наслідків, які тягне за собою ухвалення вказаного рішення у адміністративній справі: в даному випадку - шляхом виконання вищевказаних положень п. 3.10 Інструкції (z0354-99) .

Зважаючи, у контексті рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 р. № 18-рп/2004 (v018p710-04) у справі № 1-10/2004 ("справа про охоронюваний законом інтерес"), на наявність у позивача охоронюваного законом правового інтересу щодо набуття права на земельну ділянку, що підтверджується як тривалим користуванням частиною спірної земельної ділянки (вказана обставина встановлена рішенням адміністративного суду: л.с. 252-зв.), його заявами до органу місцевого самоврядування (л.с. 11-14), які, що зазначено у рішенні адміністративного суду, своєчасно не були розглянуті (л.с. 253), так і наявністю на спірній земельній ділянці нерухомого майна, яке є власністю позивача (л.с .60, 61), беручи також до уваги визнання рішенням адміністративного суду протиправним та скасування рішення місцевої ради про надання у власність ОСОБА_6 спірної земельної ділянки,- поновлення порушених прав позивача способом, на якому він наполягає: шляхом визнання недійсним договору дарування спірної земельної ділянки, що був укладений ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відповідає вимогам матеріального закону: частини 2 статті 13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та частин 1 статей 203, 215 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи наведене, і, зокрема, припинення права ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку відповідно до рішення суду у справі адміністративної юрисдикції,- право ОСОБА_7 взагалі, у сенсі статті 3 ЦПК України, не може вважатися порушеним, а тому висновок суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_7 є обґрунтованим.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 319, 323, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від14.10.2010 року в частині відмови ОСОБА_5 в позові до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 в цій частині задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування від 13 листопада 2009 р. ОСОБА_6 ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0060 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер № 0111947100:01:002:0253, (договір зареєстрований у реєстрі № 4-3003).

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити і в решті рішення суду залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двадцятиденний строк.