АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Командор", ОСОБА_11 про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів, -

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2010 року і винести нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Апелянт наголошує, що при укладенні ОСОБА_11 оспорюваного попереднього договору та при сплаті фірмі "Командор" за умовами цього договору коштів у сумі 32800 доларі США необхідна була його згода, оскільки ці гроші є спільною сумісною власністю подружжя.

Апелянт стверджує, що суд безпідставно не взяв до уваги наявну у справі переписку між відповідачами яка, на його думку, повністю підтверджує факт отримання ОСОБА_10 від ОСОБА_11 попередньої оплати у сумі 32800 доларів США, а тому суд мав визнати попередній договір купівлі-продажу недійсним та стягнути на його користь сплачені без його згоди кошти.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно до ст. 303 ЦПК України, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції згідно в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційним судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Командор" (продавець) 23.07.2008 року уклали попередній договір купівлі-продажу частки статутного капіталу і на підтвердження намірів про наступне укладання договору купівлі-продажу покупець повинен був передати продавцеві 32800 доларів США в якості авансу в рахунок наступного договору купівлі-продажу (а.с.6).

Судом встановлено, що по справі відсутні докази про те, що ОСОБА_11 виконала умови попереднього договору про купівлю-продаж частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Командор" і передала продавцеві як аванс 32800 доларів США, які були спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_11. Досліджуючи обставини справи та докази, що містяться в справі, аналізуючи доводи позивача, та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що, суд в повному обсязі дослідив обставини справи та ухвалив правильне по суті і обґрунтоване рішення.

В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б безспірно і достовірно підтвердили факт передачі відповідачкою ОСОБА_11 32800 доларів США покупцеві, а доводи апелянта про підтвердження факту передачі грошей перепискою між відповідачами є лише його, апелянта, юридично неспроможними припущеннями.

Висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

Разом з тим, у мотивувальній частині рішення судом невірно зазначено мотиви для відмови у визнанні попереднього договору недійсним з тих підстав, що Цивільний кодекс України (435-15) не містить вимоги про наявність згоди одного з подружжя при укладенні такого правочину як попередній договір купівлі-продажу частки статутного капіталу.

Вирішуючи спір, слід врахувати, що визнання правочину недійсним пов"язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Зважаючи на конкретні обставини даної справи, недійсність оспорюваного правочиу не створює юридичних наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, оскільки позивач не є стороною цього правочину і факт передачі покупцеві 32800 доларів США спільних сімейних коштів позивачем не доведений ні суду першої інстанції ні апеляційному суду. Зважаючи, що фактично попередній договір купівлі-продажу сторонами у встановлений строк не виконувався і не відбувся, підстави для визнання недійсним зазначеного попереднього договору купівлі-продажу із заявлених позивачем мотивів відсутності його згоди на укладення цього правочину та з підстав недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору – відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 – відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.