розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану за довіреністю представником ОСОБА_3, на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2009 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У вересні 2009 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі – Банк), посилаючись на невиконання ОСОБА_4, як боржником, та ОСОБА_5, як поручителем, умов кредитного договору в частині повернення кредитних коштів просило постановити рішення про стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь Банку 71418.30 дол. США заборгованості за основною сумою кредиту, 5260.01 дол. США заборгованості за відсотками за користування кредитом та 44487.95 грн. пені.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2009 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 23 грудня 2009 року про виправлення описок та арифметичних помилок) позов задоволено – зобов’язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернути Банку 71418.30 дол. США заборгованості за кредитом 5260.01 дол. США заборгованості по відсоткам та 44487.95 грн. пені, а у разі неможливості повернення – стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Банку 656879 грн. 27 коп. заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд. Апелянт зазначає, що укладений між Банком та боржником кредитний договір є недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", суд першої інстанції помилився у визначенні валюти стягнення а також передчасно закінчив провадження у справі, оскільки 31.03.2010 року цим же судом було постановлено ухвалу про об’єднання даної справи зі справою № 2-1122/10 за позовом ОСОБА_4 до Банку про визнання недійсними договорів кредиту, поруки та іпотеки.

Представник Банку заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що 18.12.2007 року між Банком та ОСОБА_4, як позичальником, було укладено кредитний договір № ML-010/134/2007 (а.с.23-27) за яким Банк надав позичальнику у кредит 72500 дол. США на придбання нерухомого майна на строк до 18 грудня 2027 року. Банком умови договору щодо надання валютних коштів виконані. Між Банком та ОСОБА_5 18.12.2007 року укладено договір поруки № SR-010/134/2007 за яким остання поручалася перед Банком за виконання боржником, а саме ОСОБА_4, умов вище вказаного договору і прийняла на себе зобов’язання у випадку невиконання боржником боргових зобов’язань перед кредитором здійснити виконання боргових зобов’язань в обсязі, заявленому кредитором (а.с.28). Починаючи з 17.06.2009 року ОСОБА_4 припинила виконання своїх зобов’язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом про що вона 29.04.2009 року (а.с.19) а ОСОБА_5 28.08.2009 року (а.с.21) були попереджені Банком.

За таких обставин, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст. ст. 526, 554 та 1054 ЦК України, умов кредитного договору № ML-010/134/2007 та договору поруки № SR-010/134/2007, дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо недійсності кредитного договору є безпідставними, оскільки рішенням апеляційного суду Житомирської області від 07.12.2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до Банку про визнання цього договору недійсним.

Безпідставними є також доводи щодо передчасного закінчення провадження у даній справі, оскільки рішення у цій справі було постановлено судом 10.12.2009 року, тобто до винесення ухвали суду про об’єднання даної справи в одне провадження зі справою № 2-1122/10 за позовом ОСОБА_4 до Банку про визнання недійсними договорів кредиту, поруки та іпотеки.

Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд першої інстанції прийняв рішення про солідарне стягнення з відповідачів судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, що не передбачено процесуальним законом. А відтак, рішення суду цій частині підлягає зміні, судові витрати покладаються на відповідачів у рівних розмірах.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану за довіреністю представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2009 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "ОТП Банк" 1700 грн. сплаченого державного мита та 120 грн. витрат з ІТЗ змінити, зазначивши про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "ОТП Банк" по 850 грн. з кожної сплаченого судового збору та по 60 грн. з кожної витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

У решті рішення залишити без зміни.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.