Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Білецького О. М., Семеній Л. І.,

при секретарі - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2010 року

у справі за позовом Відділу культури і туризму Охтирської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди приміщення, стягнення заборгованості по орендній платі, штрафних санкцій, зобов’язання звільнити приміщення,

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2010 року позов Відділу культури і туризму Охтирської районної державної адміністрації задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Відділу культури і туризму Охтирської районної державної адміністрації 36687 грн. 90 коп. заборгованості по орендній платі.

Зобов’язано ОСОБА_1 звільнити нежиле приміщення з окремим входом, загальною площею 60 м2, за адресою: АДРЕСА_1, і передати Відділу культури і туризму Охтирської районної державної адміністрації за актом приймання-передачі.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому вказує, що він не повинен відповідати по боргах своєї померлої матері, оскільки обов’язок сплатити борг за договором оренди нерозривно пов’язаний з особою спадкодавця, а тому не може бути виконаний іншою особою. Зазначав, що відповідач пропустив строк позовної давності.

Заслухавши пояснення представника апелянта ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача, які вважали рішення місцевого суду правильним, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 09 грудня 2002 року між Відділом культури і туризму Охтирської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 було укладено угоду про оренду нежилого приміщення з окремим входом, загальною площею 60 м2, з метою відкриття бару, строком до 09 грудня 2004 року (а. с. 46).

Згідно з п. 10 зазначеної Угоди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць згідно з

постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2000 року №75 (75-2000-п) .

09 грудня 2004 року між Районним будинком культури та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди вказаного приміщення строком на один рік (а. с. 48-49).

Згідно з п.п. 4.1, 4.2, 4.5, 8.1 цього Договору розмір орендної плати за перший місяць оренди становить 101 грн. 78 коп.

За наступні місяці орендна плата сплачується у розмірі, визначеному в п. 4.1 даного Договору, з урахуванням індексу інфляції у розрахунковому місяці.

Розмір орендної плати може бути змінений за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до даного Договору. Одностороння зміна розміру орендної плати не допускається.

У випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі 2% від суми боргу за кожен день прострочення.

09 грудня 2005 року між Відділом культури Охтирської районної державної адміністрації та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було повторно укладено договір оренди вказаного приміщення строком на один рік (а. с. 51-52).

Згідно з п.п. 4.1, 4.2, 4.5, 8.1 зазначеного Договору розмір орендної плати за перший місяць оренди становить 147 грн. 95 коп.

За наступні місяці орендна плата сплачується у розмірі, визначеному в п. 4.1 даного Договору, з урахуванням індексу інфляції у розрахунковому місяці.

У разі затвердження районною радою методики, орендна плата приводиться у відповідність до цієї методики, про що орендодавець зобов’язаний повідомити орендаря.

У випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі 2% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% від своєчасно несплаченої суми.

Листом від 26 травня 2005 року позивач повідомив ОСОБА_3 про виявлену помилку в нарахуванні орендної плати та запропонував останній доплатити 701 грн. 88 коп. (а. с. 114).

Листами від 06 грудня 2005 року та від 03 січня 2006 року ОСОБА_3 було повідомлено про збільшення з 01 січня 2006 року орендної ставки до 20% та введення зонального коефіцієнту 3 у зв’язку із затвердженням рішенням сесії нової методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна (а. с. 163, 164, 120, 121-123).

Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

18 листопада 2008 року державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 припинено, а ІНФОРМАЦІЯ_1 остання померла.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яку прийняв ОСОБА_1 – їх син (а. с. 59).

У відповідності з ч. 1 ст. 781 ЦК України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи – наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки після закінчення строку договору оренди від 09 грудня 2005 року ОСОБА_3 продовжувала користуватися орендованим приміщенням, проти чого не заперечував позивач, зазначений договір було кілька разів поновлено (до 09 грудня 2007 року, до

09 грудня 2008 року, до 09 грудня 2009 року та до 09 грудня 2010 року) та він припинився

ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв’язку зі смертю наймача.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З пояснень батька відповідача ОСОБА_2 вбачається, що після смерті його дружини і матері відповідача відкрилась спадщина на 1/3 частину трикімнатної квартири та будинок у АДРЕСА_1, у подружжя було дві автомашини. Заяву про прийняття спадщини подав єдиний син – відповідач у справі.

За таких обставин місцевий суд обґрунтовано частково задовольнив позов Відділу культури і туризму Охтирської районної державної адміністрації, оскільки після припинення реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, остання вже як фізична особа відповідала за зобов’язаннями, пов’язаними з її підприємницькою діяльністю, а після прийняття спадщини її права та обов’язки перейшли до відповідача як спадкоємця.

Доводи скарги про те, що зобов’язання щодо сплати орендної плати нерозривно пов’язані з особою ОСОБА_3, а тому не можуть бути успадковані, суперечать положенням ст. 1219 ЦК України, в якій наведено вичерпний перелік прав та обов’язків, що не входять до складу спадщини.

Посилання апелянта на те, що позивач пропустив строк позовної давності, є необґрунтованими, оскільки, ОСОБА_3 визнавала наявність боргу сплачуючи у травні, липні, серпні, грудні 2003 року, лютому, березні, квітні, червні, серпні, листопаді, грудні 2004 року, березні, червні, липні, грудні 2005 року, квітні – вересні 2006 року, січні 2007 року орендну плату в більшому розмірі, ніж було нараховано позивачем, у зв’язку з чим перебіг позовної давності переривався (ч. 1 ст. 264 ЦК України).

Оскільки і після смерті матері відповідач не віддає ключі та не звільняє приміщення, яке орендувала ОСОБА_3, то суд обґрунтовано зобов’язав відповідача звільнити займане приміщення, оскільки договір оренди припинив своє існування з ІНФОРМАЦІЯ_1, а новий договір оренди з відповідачем не укладався. З пояснень представника позивача вбачається, що сім’я відповідача здає це торгівельне приміщення в суборенду.

Інші доводи скарги висновків суду також не спростовують.

Варто відзначити, що ще на початку 2009 року позивач заявляв цей же позов до Господарського суду Сумської області, однак, встановивши факт державної реєстрації припинення відповідачкою підприємницької діяльності, цей суд ухвалою від 19 березня 2009 року, копія якої є на а. с. 10, закрив провадження у справі. А вже 10 серпня 2009 року цей позов заявлено в Охтирському міськрайонному суді.

Таким чином, перевіривши рішення в межах доводів скарги, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд ухвалив його з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.