колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, приватного підприємства "Комід", Кримського республіканського підприємства "Бюро технічної реєстрації та інвентаризації м. Євпаторії", треті особи – "Біржа Західно – Кримського регіону" м. Євпаторії, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_12, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, Євпаторійська міська рада, про визнання договору купівлі – продажу недійсним та скасування державної реєстрації права власності, апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 12 листопада 2010 року,

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись до ОСОБА_9, Приватного підприємства "Комід", Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія", третя особа - Товарна біржа "Біржа Західно - Кримського регіону", з позовом про визнання договору купівлі – продажу недійсним та скасування реєстрації права власності на нерухомість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 9.04.2010 року між ПП "Комід" та ОСОБА_9 було укладено договір про продаж будинку АДРЕСА_1 та посвідчено його на товарній біржі. На підставі вказаного договору за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на нерухомість. Між тим, позивачі, як співвласники будинку АДРЕСА_1 мають переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності, яке при укладенні угоди не було дотримано. Окрім цього, вчинений правочин є нікчемним, оскільки не додержані вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору.

Ухвалою Євпаторійського міського суду від 2.11.2010 року позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ддо КРП "бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії" про зобов’язання вчинити певні дії залишено без розгляду (а.с. 118).

рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 12.11.2010 року позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, приватного підприємства "Комід", треті особи – "Біржа Західно – Кримського регіону" м. Євпаторії, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_12, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, Євпаторійська міська рада, про визнання договору купівлі – продажу недійсним задоволені. Визнано договір купівлі – продажу № 646-03/10 від 19.04.2010 року, укладений на товарній біржі "Біржа Західно – Кримського регіону" між Приватним підприємством "Комід" та ОСОБА_9 на приміщення АДРЕСА_1 недійсним. Стягнено з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 120 грн. – витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та 51 грн. – судовий збір.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить рішення суду скасувати, оскільки позивачі, які не належать до сторін по договору, не довели, що будь – які їх права порушені внаслідок укладення спірної угоди. Окрім цього, вважає, що форма договору купівлі – продажу дотримана.

Заслухавши суддю – доповідача, вислухавши осіб, що з’явилися до суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання при укладенні договору вимог ст. 362 ЦК України не є підставою для визнання договору купівлі – продажу частки у праві спільної часткової власності недійсним. Разом з тим, оскільки договір від 19.04.2010 року не було нотаріально посвідчено, то він є нікчемним. Так як, за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на нерухоме майно на підставі зазначеного договору, тобто створені юридичні наслідки, правочин повинен бути визнаний недійсним.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції недостатньо обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2010 року на товарній біржі "Біржа Західно – Кримського регіону" посвідчено договір купівлі - продажу, за яким ПП "Комід" продало, а ОСОБА_9 купив приміщення АДРЕСА_1, яке складається у цілому з: літера "Б"- житлового будинку, прим № 1 – коридор, № 2- кухня, № 2а- шафа, № 3-санвузол, № № 4, 5- житлові кімнати. Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0070 га. ( а.с. 48).

26.04.2010 року здійснена реєстрація права власності на будинок № 7-9а по вул. Приморський м. Євпаторії за ОСОБА_9 (а.с. 77)

ОСОБА_7 є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва від 6.03.2002 року про право власності на житло, яке приватизовано у відповідності до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) ( а.с.17). На таких же підставах виникло право власності на квартиру № 25 у ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ( а.с. 19). ОСОБА_6 є власницею квартири № 4 в зазначеному будинку, на підставі договору купівлі – продажу від 15.10.1998 року (а.с. 18). ОСОБА_5 належить квартира № 26 на підстав договору купівлі – продажу від 15.03.1993 р.(а.с. 14).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню, оскільки встановлений рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 4.08.2010 року по спору між тими ж сторонами, той факт, що будинок АДРЕСА_1 є одноповерховим багатоквартирним жилим будинком, в якому право власності на окремі квартири вперше виникло в порядку приватизації державного житлового фонду.

Таким чином, сторони по справі є власниками окремих квартир та співвласниками допоміжних приміщень в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку. Власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування.

Оскільки квартира є самостійним об’єктом права приватної власності, право привілеєвої купівлі не застосовується.

Тобто, позивачам, при укладенні договору купівлі – продажу між ПП "Комід" та ОСОБА_9, не належало переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності, передбачене ст. 362 ЦК України.

Та обставина, що з урахуванням вартості окремих квартир, визначено розмір частки відносного всього багатоквартирного будинку, не змінює правового статусу житлового будинку як багатоквартирного, та не дає підстави вважати, що сторони у справі є співвласниками відносно головної речі - самостійних квартир, а не тільки місць загального користування ( приналежність до головної речі).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право позивачів на переважне право купівлі частки не порушено; з цих підстав угода не може визнаватися недійсною.

Як слідує із заявлених позовних вимог, позивачі, вказуючи на порушення при укладенні договору від 19.04.2010 року їх права привілеєвої купівлі частки у праві спільної часткової власності, також посилались на нікчемність угоди. Пленум Верховного Суду України в пункті 5 постанови від 6.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) роз’яснив, що відповідно до ст. 215 та ст. 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб’єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з’ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Позивачі не навели чим порушено їх права або законні інтереси при укладенні угоди між ПП "Комід" та ОСОБА_9

Між тим, їх право на оспорення угоди або встановлення нікчемності правочину, в яких вони не є сторонами, пов’язане саме з наявністю порушення прав або законних інтересів внаслідок такої угоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позов про визнання угоди недійсною внаслідок її нікчемності задоволенню не підлягає, оскільки позивачі не довели наявність свого права на оспорення укладеної угоди.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що підставою для скасування рішення та відмови позивачам в позові слід визнати необґрунтованість заявленого позову по суті, тобто у зв’язку з дотриманням всіх вимог закону при укладенні угоди.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити частково.

рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 12 листопада 2010 року скасувати та в позові ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.