справа № 22-ц/2690/2828/2011 

головуючий у 1-й інстанції: Литвинова І.В.

категорія: доповідач: Наумчук М.І.

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Наумчука М.І.

суддів: Кадєтової О.В., Головачова Я.В.

при секретарі Голуб К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Медіа Україна ГмбХ", ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2010 року, -

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1, ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення позову. Апелянт зазначає, що викладені в рішенні висновки не грунтуються на поданих сторонами доказах та не відповідають фактичним обставинам справи. Віднесення судом поширеної відносно позивача інформації і висловлювань ОСОБА_2 до оціночних суджень є помилковим. Чинним законодавством заборонено поширювати недостовірну інформацію про особу, яка принижує її честь і гідність. Судом не враховано висновок експертно-лінгвістичного дослідження КНДІСЕ, згідно якого поширена інформація не належить до оціночних суджень та утворює негативне уявлення щодо психологічного образу особистості позивача, натомість в основу рішення покладено покази свідків, які є суперечливими, а окремі з них не стосуються обставин, що мають значення для вирішення справи.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Медіа Україна ГмбХ", ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що спір судом вирішений правильно.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В заявленому позові ОСОБА_1. просив визнати такою, що не відповідає дійсності (недостовірною) інформацію, викладену у статті ОСОБА_3: ОСОБА_1 больше года не дает мне покоя!", яка опублікована 19.04.2010 року в газеті "Блік" та на Інтернет ресурсі "БЛІК": "ОСОБА_1 больше года не дает мне покоя!", "Но в какой-то момент слишком очевидной стала неготовность ОСОБА_1 быть в большой семье, где каждый нуждается в человеческом внимании. В мае 2008 года после неоднократных попыток поговорить с мужем я решила закончить эти отношения.", "После развода ОСОБА_1 остались все деньги, дом площадью 800 кв. м., машины и земля, а мне – дети и спокойная жизнь. Так распорядился он сам, и я согласилась, но, при его устных гарантиях обеспечить детей жильем и достойным содержанием, ОСОБА_1 не выполнил обещаний, потому моя жизнь превратилась в кошмарный судебный сон, в подробности которого не хочется вдаваться.", "Ведь ОСОБА_1 по сегодняшний день не дает покоя многодетной матери.", "…всячески старается оклеветать ее в суде… забрать двоих дочек", "А ОСОБА_1 всего лишь следует перестать говорить, что я запрещаю ему видеться с девочками. Я никогда этого не делала!", "На что только не пойдет юрист для достижения победы", "А признавать меня аморальной – означает не уважать самого себя! Я не иду в судах по пути оценки морали бывшего мужа, мы не на базаре!" та спростувати її.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь якому випадку це має бути інформації, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб’єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що висловлювання ОСОБА_2 "ОСОБА_1 больше года не дает мне покоя!", "Но в какой-то момент слишком очевидной стала неготовность ОСОБА_1 быть в большой семье, где каждый нуждается в человеческом внимании. В мае 2008 года после неоднократных попыток поговорить с мужем я решила закончить эти отношения.", "После развода ОСОБА_1 остались все деньги, дом площадью 800 кв. м., машины и земля, а мне – дети и спокойная жизнь. Так распорядился он сам, и я согласилась, но, при его устных гарантиях обеспечить детей жильем и достойным содержанием, ОСОБА_1 не выполнил обещаний, потому моя жизнь превратилась в кошмарный судебный сон, в подробности которого не хочется вдаваться.", "Ведь ОСОБА_1 по сегодняшний день не дает покоя многодетной матери.", "…всячески старается оклеветать ее в суде… забрать двоих дочек", "А ОСОБА_1 всего лишь следует перестать говорить, что я запрещаю ему видеться с девочками. Я никогда этого не делала!", "На что только не пойдет юрист для достижения победы", "А признавать меня аморальной – означает не уважать самого себя! Я не иду в судах по пути оценки морали бывшего мужа, мы не на базаре!", викладені у статті ОСОБА_3: ОСОБА_1 больше года не дает мне покоя!", яка опублікована 19.04.2010 року в газеті "Блік" та на Інтернет ресурсі "БЛІК" не можуть розцінюватись як відомості про події і явища, достовірність яких може бути перевірена, а тому обгрунтовано відмовив в задоволенні вимог про їх спростування.

Зазначені висловлювання є вираженням особистих поглядів ОСОБА_2 з приводу її стосунків з колишнім чоловіком ОСОБА_1. (позивачем у справі) і взаємовідносин між ними.

Поданий позивачем висновок експертно-лінгвістичного дослідження КНДІСЕ не спростовує наведеного, він, як письмовий доказ, не має наперед встановленого значення та не може бути достатнім для того, щоб вважати оскаржуване рішення незаконним.

Вільне вираження поглядів, передавання почуттів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через ідеї, висловлені іншими людьми.

Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Якщо суб'єктивну думку особою висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, то на цю особу може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Оскільки такі вимоги ОСОБА_1. не з’являлись, то судом правильно не перевірялись висловлювання ОСОБА_2 на предмет форми їх викладення.

Невідповідність твердження останньої щодо розміру будинку, який залишений у власності позивача, не можна віднести до негативної інформації, вона не потягла за собою приниження честі, гідності і ділової репутації позивача.

Доводи апеляційної інстанції не спростовують наведеного і викладених в рішенні першої інстанції висновків, які належним чином мотивовані на підставі матеріалів справи та поданих доказів, аналіз яких наведено в рішенні.

Тому, неможливо погодитись з посиланням в апеляційній скарзі на те, що викладені в рішенні висновки не грунтуються на поданих сторонами доказах та не відповідають фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене колегія суддів відмовляє в задоволенні апеляційної скарги і залишає без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.