Справа №22-172/11

Головуючий у 1-й інстанції: 

Гончаренко П.П.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Бондаря М.С.

суддів Гончара О.С., Кухаря С.В.

при секретарі Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Система"на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Система"(надалі Товариство) про відшкодування матеріальної шкоди, треті особи Південно-східна Головна регіональна дирекція Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"(надалі Страховик), ОСОБА_3 та ОСОБА_4, -

Неодноразово змінюючи і доповнюючи свої позовні вимоги, позивачка звернулась в суд із вказаним позовом. Зазначала, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 05.05.2009 року на 404 км. траси Харків-Сімферополь за участі автомобілів, що належать сторонам на праві власності, автомобілю позивачки було завдано пошкоджень, на усунення яких вона витратила 62023,01 грн. Винним у скоєнні ДТП постановою суду визнано ОСОБА_4, який керуючи автомобілем відповідача на час ДТП, перебував з ним в трудових відносинах і виконував свої професійні обов’язки. Частково завдану шкоду в сумі 44599,8 грн. позивачці сплатив Страховик, з яким відповідач уклав договори про страхування своєї цивільної відповідальності. Проте решту суми відповідач сплачувати відмовляється. В зв’язку з чим, ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача 17423,21 грн. невідшкодованої матеріальної шкоди.

рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 24 вересня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у випадку порушення норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про суті.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 05.05.2009 року на 404 км. траси Харків-Сімферополь за участі автомобілів, що належать сторонам у праві власності, автомобілю позивачки було завдано пошкоджень, на усунення яких вона витратила 62023,01 грн. Винним у скоєнні ДТП постановою суду визнано ОСОБА_4, який керуючи автомобілем відповідача на час ДТП, перебував з ним в трудових відносинах і виконував свої професійні обов’язки. Частково завдану шкоду в сумі 44599,8 грн. позивачці сплатив Страховик, з яким відповідач уклав договори про страхування своєї цивільної відповідальності. Проте, решту суми відповідач сплачувати відмовляється. Пославшись на ст.ст. 1166, 1172, 1187, 1194 ЦК, суд першої інстанції знайшов зазначені обставини достатніми для задоволення позову.

Відповідно до чч.1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Так, суд першої інстанції не врахував, що 27.05.2008 року Товариство і ВАТ НАСК "Оранта"уклали договори обов’язкового і добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, якими передбачено страхові ліміти в розмірі 35000 грн. і 200000 грн. відповідно. (а.с. 61-69)

З урахуванням фізичного зносу пошкодженого авта позивачки на переконання ВАТ НАСК "Оранта"вартість майнової шкоди складає 44599,8 грн., яка була сплачена на користь ОСОБА_2 в рахунок виконання своїх зобов’язань за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 72-84)

Позивачка вважає, що дійсний розмір завданої їй матеріальної шкоди складає 62023,01 грн., на підтвердження чого надала суду копію акту приймання-передачі виконаних робіт з ремонту автомобіля, складеної ПП Колісник, у якого ремонтувався пошкоджений автомобіль позивачки. (а.с. 6)

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди й страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-ІV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-ІV (1961-15) ) страховик при настанні страхового випадку відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи відповідно до лімітів відповідальності страховика .

Статтею 9 Закону № 1961-ІV встановлено, що страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика, яке не може перевищувати розміру прямого збитку.

Відповідно до положень ст.ст. 3, 22 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"та ст. 1194 ЦК України суть такого страхування має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист майнових інтересів страхувальників.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, оскільки відповідач застрахував свою відповідальність в межах 235000 грн. (загальний ліміт страхової виплати), то в межах зазначеної спричиненої шкоди несе цивільну відповідальність щодо відшкодування матеріальної шкоди ВАТ НАСК "Оранта". Товариство несе майнову відповідальність на відшкодування матеріальної шкоди поза 235000 грн.

Оскільки позивачкою не доведено і навіть не заявлялось, що завдана їй відповідачем шкода перевищує ліміт відповідальності страховика, спричинена їй матеріальна шкода стягненню з Товариства не підлягає.

Крім того, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" (2658-14) та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (z1074-03) .

Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що розмір матеріального збитку при настанні вищевказаного страхового випадку не визначено у зазначений спосіб. А тому надана позивачкою фотокопія акту приймання-передачі виконаних робіт з ремонту автомобіля, складеної ПП Колісник, у якого ремонтувався пошкоджений автомобіль позивачки, не є допустимим засобом доказування завданого матеріального збитку, в зв’язку з чим суд не вправі взяти його до уваги як доказ.

Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, належної оцінки їм не надав, в зв’язку з чим, зробив неправильні висновки і ухвалив рішення, яке на переконання судової колегії не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Система"задовольнити.

рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 вересня 2010 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.