Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого –Григорченка Е.І.

суддів –Петешенкової М.Ю. Варенко О.П.

при секретарі –Коляда О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Новоолександрівська сільська рада, відділ Держкомзему у Дніпропетровському районі та регіональна філія ДП "Центр Державного земельного кадастру"про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року, де ставлять питання про його скасування, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволені частково, усунуті ОСОБА_4 перешкоди у користуванні, розпорядженні та володінні частиною земельної ділянки розміром 0,023 га, що належить йому на праві власності, з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3, шляхом їх зобов'язання знести з території домоволодіння АДРЕСА_1 збудований ними металево-цегельного паркану та встановити огорожу згідно до кадастрових планів земельних ділянок АДРЕСА_1. Також з відповідачів на користь позивача стягнено 300 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.12.2005 року позивач купив у ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,250 га, що належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на землю, на якій розташований зазначений будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу /а.с. 6, 7/.

Згідно акту встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_3 їй у приватну власність передається земельна ділянка на території Новоолександрівської сільської ради площею 0.148 га, та державний акт ОСОБА_3 був виданий на земельну ділянку в АДРЕСА_1 загальною площею 0,148 га /а.с.19, 20/.

Актом обстеження від 24.10.2006 року, в ході заміру земельної ділянки в АДРЕСА_1, встановлено, що згідно Державного акту ОСОБА_3 площа її земельної ділянки становить не 0.148 га, а фактично земельна ділянка збільшена на 290 кв.м., яка нею самовільно зайнята /а.с.86/ .

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №8839 від 27.02.2009 року фактичний розмір земельної ділянки, яку займає ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 становить 0.1716га. Земельна ділянка, яку фактично займає ОСОБА_3, не відповідає, плану тієї земельної ділянки, право на користування якою надано їй у відповідності з актом про встановлення меж земельної ділянки, що передається у приватну власність ОСОБА_3 від 20 листопада 1997 року, складеному на виконання рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району та області від 05.04.1994 року. Фактично межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 не відповідають державним актам про право власності на землю серії ЯА №837300 від 14.11.2005 року на ім’я ОСОБА_5 та серії ДП від 24.02.1998 року на ім’я ОСОБА_3 Розмір самовільно зайнятої (ОСОБА_3) земельної ділянки АДРЕСА_1 (ОСОБА_4) по АДРЕСА_1становить 230 кв.м. /а.с.218/.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні позивачем частиною його земельною ділянкою, тому задовольнив позовні вимоги, зобов’язавши вчинити певні дії та відшкодувати моральну шкоду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 386, 391, 1167 ЦК України, ст. ст. 81, 90, 131, 152 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні позивачем його земельною ділянкою, встановивши паркан на земельній ділянці позивача, самовільно захопивши частину земельної ділянки в розмірі 230 кв.м., тому задовольнив позовні вимоги щодо усунення перешкод та відшкодування моральної шкоди.

Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідачами, що позивач не набув права власності на земельну ділянку, так як не відбулась державна реєстрація земельної ділянки, та не отримав державного акту на земельну ділянку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в даному випадку існує спір між сторонами, тому позивач не зареєстрував посвідчений нотаріально договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Доводи відповідачів в апеляційній скарзі, що суд незаконно зобов’язав їх встановити огорожу згідно до кадастрових планів земельних ділянок, так як такий спосіб захисту прав не передбачений, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до п.4 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення .

Інші доводи, приведені в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Справа судом 1-ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду –залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року залишити без змін.

ухвала суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.