на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2010 р., ухвалене за його позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини,

В вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Їхня сім`я проживала в АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2008 року визначено порядок його участі у вихованні малолітньої доньки.

При розгляді позивач свої вимоги мотивував також тим, що відповідачка, діючи всупереч його інтересам та інтересам дитини, без його згоди переїхала проживати з донькою в м. Селидово Донецької області, де вона не має власного житла, роботи й самостійного заробітку. Крім того, відповідачка має захворювання на ВІЛ-інфекцію, що може негативно вплинути на стан здоров`я малолітньої дитини. Зазначив також, що він забезпечений житлом, веде здоровий спосіб життя, працює, має стабільний заробіток та всі необхідні умови для проживання, виховання та нормального розвитку дитини. Проте відповідачка перешкоджає йому брати участь у вихованні дитини.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд визначити постійне місце проживання дитини з ним.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2010 р. в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов. Він посилається на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, наявним в ній доказам, а також положенням сімейного законодавства і нормам процесуального права.

Перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 161 СК, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передавати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, ухваленої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р. (995_384) , дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена із матір’ю.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у шлюбі з 28 квітня 2006 р. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. З серпня 2007 р. сімейні відносити між позивачем і відповідачко припинені. Дитина залишилася проживати з матір’ю ОСОБА_4 Шлюб між позивачем і відповідачкою розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2009 року. З вересня 2009 р. відповідачка без згоди позивача змінила місце проживання і до теперішнього часу разом з дитиною постійно проживає у АДРЕСА_2 однією сім’єю із ОСОБА_8, який працює водієм АТЗТ "Мушкетівська автобаза" на міжнародних рейсах, позитивно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання.

Відповідачка з липня 2010 р. неофіційно працює швачкою у приватному підприємстві "Анна", за місцем роботи та проживання характеризується позитивно.

Дитина з 17 червня 2010 р. відвідує дитячий заклад "Чайка" м. Селидове.

Службою у справах дітей Селидівської міської ради 22 вересня 2009 р. перевірені умови проживання малолітньої ОСОБА_5. Згідно акту, складеного за результатами обстеження, відповідачкою створені належні умови для проживання дитини. В сім’ї останньої та її співмешканця ОСОБА_8, де проживає дитина, склалися доброзичливі стосунки.

Згідно висновку органу опіки та піклування Селидівської міської ради від 15 жовтня 2010 р. доцільним є визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 з матір’ю ОСОБА_4

Довідка Миколаївського обласного центру від 18 жовтня 2010 р. профілактики та лікування хворих на СНІД свідчить, що ОСОБА_4 спостерігалася в СНІД – центрі з 20 червня 2006 р. з приводу захворювання на ВІЛ-інфекцію, у зв’язку з чим приймала відповідну терапію з метою профілактики передачі вірусу від матері до дитини. Малолітню ОСОБА_5 знято з диспансерного обліку у 18 місяців, дитина здорова, життю і здоров’ю дитини стан здоров’я матері не загрожує.

Судом також встановлено, що відповідач має на праві власності 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, працює на ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", має достатній заробіток, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.

Встановивши наведені обставини, суд з урахуванням положень принципу 6 Декларації прав дитини, ухваленої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р. (995_384) , висновку органу опіки та піклування Селидівської міської ради прийшов до обгрунтованого висновку про те, що кожна із сторін має належні умови для проживання та виховання дитини, але враховуючи малолітній вік дитини, її прихильність до матері, постійне місце проживання ОСОБА_5 слід визначити із матір’ю ОСОБА_4

Доводи ОСОБА_2 про те, що при ухваленні рішення суд не дав належної оцінки тому, що він має кращі побутові та матеріальні умови для проживання дитини не підлягають задоволенню, оскільки при вирішенні спору між батьками про місце проживання малолітньої дитини перевага в матеріально-побутовому становищі одного і батьків не може бути визначальною умовою для передачі йому дитини.

Не спростовують висновків суду посилання відповідача і на те, що дитина не може проживати з позивачкою із-за захворювання останньої на ВІЛ-інфекцію. Із довідок Миколаївського та Донецьких обласних центрів профілактики та лікування хворих на СНІД відповідно від 18 жовтня 2010 р. та від 10 січня 2011 р. вбачається, що наявність ВІЛ-інфекції у матері не є протипоказанням для проживання з нею дитини.

Беручи до уваги наведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2010 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом 20 днів може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції.