розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_6, третя особа з боку позивача - Одеська міська рада, про приведення об'єкту в попередній стан, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, про визнання права власності на житловий будинок, за апеляційною скаргою Київської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2010 року,

У березні 2008 р. Київська районна адміністрація Одеської міської ради (далі - Районна адміністрація) звернулася до суду з вищеназваним позовом і на підставі ст. 376 ЦК, ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій", ст. ст. 5, 18 Закону України "Про основи містобудування" просила зобов'язати відповідачку привести у попередній стан домоволодіння по АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно побудованих житлового будинку - літера "Б", літньої кухні - літера "В", навісу - літера "Г", сараїв - літери "Д", "Е", вбиральні - літера "Ж", льоху - літера "З", прибудови - літера "а2", тамбуру - літера "а1", посилаючись на те, що вказане нерухоме майно побудоване без дозволів на реконструкцію та проведення будівельних робіт, без належно затвердженої проектної документації

Представник Районної адміністрації у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.

ОСОБА_6 позов Районної адміністрації не визнала і у грудні 2009 р. звернулася до суду із вищевказаним зустрічним позовом, який неодноразово уточнювала та доповнювала у березні 2010 року, і вказала, що вона є власником житлового будинку по АДРЕСА_3, розташованого на земельній ділянці площею 0,17 га., яка у встановленому порядку виділена їй в користування. Без відповідних дозволів вона побудувала допоміжні приміщення, які використовує тривалий час. Згідно технічного висновку стан будівельних конструкцій задовільний, їх експлуатація не представляє небезпеки, всі самочинні будівлі можуть бути прийняті в експлуатацію. За її згоди на виділеній їй земельній ділянці було побудовано ще один житловий будинок з надвірними спорудами, на якій Управлінням ЖКГ виконкому Одеської міської ради 10.11.2000 р. видано свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 Порядок користування земельною ділянкою, на якій знаходяться два житлових будинки не встановлено. Посилаючись на вказане, на підставі ч. ч. 1, 5 ст. 376 ЦК просила визнати за нею право власності на самочинні споруди, розташовані на земельній ділянці 0,17 га. за адресою - АДРЕСА_1: льох - літера "З", прибудови - літера "а2", "а3", тамбур - літера "а4", літню кухню - літера "В", сарай - літера "Е". вбиральня літера - "И". Визначити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою - АДРЕСА_1 між нею та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4.

рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.09.10 року у задоволенні первісного позову Районної адміністрації відмовлено. Позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок літера "А" з прибудовами літери "а1", "а2", "а3", "а4", загальною площею 93,9 кв. м. та надвірними спорудами у вигляді сараю літера "Е", вбиральні літера "И", погребу літера "З", що розташований на земельній ділянці площею 922 кв. м. по АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі Районна адміністрація просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову та відмову у задоволенні позову ОСОБА_6, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не були повністю та належним чином встановлені обставини, що мають істотне значення для справи: - порушено ст. 376 ЦК, ст. 29 Закону України "Про забудову територій"; - реконструкцію житлового будинку та будівництво господарських споруд виконано без дозволів та затвердженого проекту; - порушено право територіальної громади м. Одеси на землю; - висновок суду про те, що житловий будинок не є самочинно побудованим не відповідає обставинам справи; - питання відповідності житлового будинку санітарним, протипожежним, архітектурним нормам та правилам не розглядалось, як не розглядалось питання про порушення реконструкцією прав інших осіб; - право власності, відповідно до ст. 331 ЦК, ст. 18 Закону України "Про основи містобудування", виникає лише за умови прийняття об'єктів нерухомості в експлуатацію, а тому у ОСОБА_6 не виникло право власності на житловий будинок.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 02.10.69 р., виданого ОСОБА_6, як голові колгоспного двору, остання є власником домоволодіння, яке складається з житлового будинку літера "А", загальною площею 66,8 кв. м., розташованого на земельній ділянці площею 0,17 га., яка надавалася для індивідуального житлового будівництва. У 1970 - 1976 р. р. ОСОБА_7, донька ОСОБА_6, самочинно побудувала житловий будинок літера "Б", який рішенням суду було вилучено в порядку ст. 105 ЦК (редакція 1963 р.) і передано на баланс Київського райвиконкому. 10.11.2000 р. Управлінням ЖКГ виконкому Одеської міської ради ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на житло - будинок по АДРЕСА_2 тому вказаний будинок не можна вважати самочинно побудованим. Для поліпшення житлових умов ОСОБА_6 самочинно до належного їй будинку зробила добудови, внаслідок чого загальна площа будинку літера "А" складає 93,9 кв. м. Між власниками будинку літера "Б" і власником будинку літера "А" по АДРЕСА_3 визначився порядок користування земельною ділянкою, за яким у користуванні ОСОБА_6 перебуває ділянка площею 922 кв. м., а у користуванні сім'ї ОСОБА_7 перебуває земельна ділянка площею 918 кв. м. Кожний будинок отримав свою поштову адресу: АДРЕСА_1 - ОСОБА_6; АДРЕСА_2 - сім'я ОСОБА_7 Прибудови до житлового будинку виконанні без затвердженого міськвиконкомом проекту і дозволу ДАБК на виконання будівельних робіт. Прибудови та надвірні споруди відповідають будівельним, санітарним, архітектурним, протипожежним нормам і правилам, не порушують права інших осіб (а. с. 172 - 173).

Колегія суддів вважає, що погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна. Суд першої інстанції дійшов такого висновку із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Між сторонами склалися правовідносини, пов'язані із правом власності. Вказані правовідносини врегульовані відповідними законодавчими нормами, які містяться у Конституції України (254к/96-ВР) , Цивільному Кодексі (435-15) .

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому Київської райради м. Одеси від 19.09.69 р. № 468 (а. с. 28), свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 02.10.69 р. (а. с. 10) ОСОБА_6, як голова колгоспного двору, є власником домоволодіння по АДРЕСА_1. Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, складеного КП "Одеське МБТІ та РОН" 09.08.07 р. (а. с. 6 - 8) вказане домоволодіння складається з одного житлового будинку літера "А", розташованого на земельній ділянці площею 0,17 га.. До житлового будинку без затвердженого проекту, без відповідних дозволів виконкому Одеської міської ради на будівництво та державної архітектурно-будівельної інспекції на проведення будівельних робіт ОСОБА_6 самочинно побудувала літню кухню - літера "В", навіс - літера "Г", сараї - літери "Д", "Е", вбиральню - літера "Ж", льох - літера "З", прибудову - літера "а2", тамбур - літера "а1", а ОСОБА_7 - житловий будинок - літера "Б" (а. с. 6 зворотна сторона - 7 зворотна сторона). рішенням народного суду Київського району м. Одеси від 27.10.84 р. (а. с. 195) самочинно побудоване ОСОБА_7 та ОСОБА_8 домоволодіння № 28 по вул. Вавілова в м. Одесі безоплатно вилучено та передано до фонду Київського райвиконкому м. Одеси(а. с. 220). На підставі розпорядження органу приватизації від 10.11.2000 р. житловий будинок по АДРЕСА_2 було передано у спільну власність ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 (а. с.) та видано свідоцтво про право власності на житло (а. с. 44).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази про статус земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок із господарськими спорудами, належний ОСОБА_6, розподіл вказаної земельної ділянки у звьязку із будівництвом на ній житлового будинку ОСОБА_7, як відсутні докази про знаходження у власності ОСОБА_6 вказаної земельної ділянки, або докази про надання земельної ділянки їй у власність під уже збудоване нерухоме майно. Земля знаходиться у комунальній власності громади м. Одеси. Одеська міська рада, як представник територіальної громади, участі у справі не приймала. Матеріали справи не містять відомостей про прийняття в експлуатацію побудованого ОСОБА_6 нерухомого майна. У доповненнях до позову від 10.03.09 р. (а. с. 96) ОСОБА_6 відповідачами вказала ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4. Однак, участі у справі вказані особи як відповідачі не приймали. Задовольнивши позов ОСОБА_6 суд першої інстанції не розглянув її вимоги до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Стаття 213, 214 ЦПК вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності. Під час ухвалення рішення суд вирішує питання, в тому числі: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених судом обставин.

Суд першої інстанції порушив вимоги вищевказаних норм матеріального та процесуального права. Відповідно до встановлених обставин, враховуючи, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість визнання за відповідачкою права власності на самочинно побудовані прибудови, що входять до складу домоволодіння, доводи апелянта про порушення норм матеріального права (ст. ст. 331, 376 ЦК, ст. 29 Закону України "Про забудову територій", ст. 18 Закону України "Про основи містобудування"), порушення права територіальної громади м. Одеси на землю, та процесуального права (ст. ст. 10, 11, 60, 213, 214 ЦПК) є обґрунтованими.

За правилами, передбаченими п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для ухвалення нового рішення суду є порушення норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісного позову Районної адміністрації - тільки в частині знесення самочинно побудованого нерухомого майна ОСОБА_6 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

Апеляційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради - задовольнити.

рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2010 року - скасувати.

Позов Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_6, третя особа з боку позивача - Одеська міська рада, про приведення об'єкту в попередній стан - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_6 привести до попереднього стану домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 шляхом знесення за рахунок ОСОБА_6 самочинно зведених літньої кухні - літера "В", навісу - літера "Г", сараю - літера "Д", сараю - літера "Е", вбиральні - літера "Ж", льоху - літера "З", прибудови - літера "а2", тамбуру - літера "а1". В задоволенні решти позову - відмовити.