колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, третя особа: ДП "Черкаське лісомисливське господарство" про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_8, що діє від свого імені та від імені і в інтересах свого неповнолітнього сина - ОСОБА_11, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, третя особа: комісія з питань захисту прав дитини Соснівського райвиконкому м. Черкаси про вселення,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_10, його адвоката, які підтримали свою апеляційну скаргу, а апеляційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_9 просили відхилити; ОСОБА_8, ОСОБА_9, їх адвоката, які підтримали свою апеляційну скаргу, а апеляційну скаргу ОСОБА_10 просили відхилити; представника служби у справах дітей виконавчого комітету Соснівської районної ради м. Черкаси, яка просила з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини, залишити в силі рішення суду першої інстанції, колегія суддів, -

ОСОБА_10 в листопаді 2008 року звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа: ДП "Черкаське лісомисливське господарство" про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що згідно ордеру №019508 від 17 лютого 1989 року йому на склад сім"ї 3 особи (він, дружина та донька) була надана із державного житлового фонду 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1.

З дня отримання цього житла їхня сім’я була зареєстрована та стала проживати в цій квартирі, наймачем квартири є позивач.

ОСОБА_10 вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_11, який також був зареєстрований в даній квартирі.

рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.11.1998 року шлюб між позивачем та відповідачкою ОСОБА_8 був розірваний.

З липня 2001 року відповідачка ОСОБА_8 разом з дітьми виїхала в село Чернещина, Золотоніського району, в будинок чоловіка, з яким підтримує фактичні шлюбні стосунки, забравши з квартири свої особисті речі та речі дітей. Позивач вказує, що з того самого часу відповідачі у квартирі не проживають і в неї не повертались.

На теперішній час в квартирі зареєстровані позивач, відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9 та неповнолітній ОСОБА_11, однак у квартирі проживає лише позивач, відповідачка ОСОБА_8 разом з дітьми з 2001 року в квартиру не повертались, цим житлом не цікавились, не беруть ніякої участі в оплаті комунальних послуг, втратили зв’язок з квартирою.

Реєстрація відповідачів в квартирі при їхньому фактичному не проживанні в ній призводить до невиправданих витрат по оплаті комунальних послуг, які нараховуються на всіх зареєстрованих в квартирі 4х осіб, що порушує права позивача, у зв"язку із чим ОСОБА_10 просив постановити судове рішення, яким визнати ОСОБА_8, ОСОБА_9 та неповнолітнього ОСОБА_11, особами, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов’язати ДП "Черкаське лісомисливське господарство" зняти з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_8, ОСОБА_9 та неповнолітнього ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1

У свою чергу, ОСОБА_8, що діє від свого імені та від імені і в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_11 та ОСОБА_9 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_10, третя особа: комісія з питань захисту прав дитини Соснівського райвиконкому м. Черкаси про вселення, посилаючись в обґрунтування заявленого зустрічного позову на те, що ОСОБА_10 в сім"ї поводив себе вкрай негативно, систематично зловживав спиртним, перебуваючи в нетверезому стані влаштовував у квартирі бешкет, при цьому всіляко ображав всіх та допускав випадки побиття позивачки ОСОБА_8

ОСОБА_8 вказує, що все це відбувалось у присутності дітей - ОСОБА_9 та сина ОСОБА_11, що вкрай негативно відобразилось на їх розвитку, психіці дітей, особливо молодшого сина ОСОБА_11, який став дратівливим, неслухняним, намагався втекти з дому подалі від сцен насилля, став схильний до бродяжництва.

Оскільки ОСОБА_10 своїми аморальними діями фактично змусив ОСОБА_8 та дітей - ОСОБА_9 та ОСОБА_11 тимчасово залишити вказану спірну квартиру, підшукати собі тимчасове житло та засоби для існування, в подальшому, змінив замки на вхідних дверях, чим фактично унеможливив доступ до житла, позивачі за зустрічним позовом просили визнати причини їх не проживання в квартирі АДРЕСА_1 поважними, вселити їх в спірну квартиру та відмовити в задоволенні основного позову ОСОБА_10 до них про визнання особами, які втратили право користування житловим приміщенням.

рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2010 року основний позов ОСОБА_10 - задоволений частково.

Визнано ОСОБА_8 та ОСОБА_9 особами, які втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Зустрічний позов ОСОБА_8, що діє від свого імені та від імені і в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_11, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, третя особа: комісія з питань захисту прав дитини Соснівського райвиконкому м. Черкаси про вселення – задоволений частково.

Вселено ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження в квартиру АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_10 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його позову про визнання неповнолітнього ОСОБА_11 особою, що втратила право користування житлом та в частині задоволення зустрічного позову про вселення в квартиру неповнолітнього ОСОБА_11 скасувати, в цій частині винести нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 ОСОБА_9 просять рішення суду першої інстанції скасувати як постановлене при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, із порушенням вимог матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні основного позову ОСОБА_10 про визнання особами, які втратили право користування житловим приміщенням відмовити, задоволивши зустрічні позовні вимоги до ОСОБА_10 про вселення до квартири.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданих апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ОСОБА_8, ОСОБА_9 та відхилення апеляційної скарги ОСОБА_10, виходячи із наступного.

Згідно вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового є неповне з"ясування судом обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи по суті, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення основного позову ОСОБА_10 щодо визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, та відмовив в задоволенні позову щодо вселення ОСОБА_8, ОСОБА_9 до квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідачі - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підлягають визнанню особами, які втратили право користування даним житлом, оскільки на протязі тривалого проміжку часу не користувалися спірним житлом без поважних на те причин.

Проте, з даними висновками суду першої інстанції не можна погодитися.

Згідно вимог діючого житлового законодавства України, Постанови Пленуму ВСУ "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) при розгляді справ про визнання наймача або членів його сім"ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням, з підстав, передбачених ст. 71 ЖК України, необхідно ретельно з"ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

В разі їх поважності, в тому числі внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім"ї, суд може продовжити пропущений строк.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, тимчасова відсутність відповідачів - ОСОБА_8, ОСОБА_9 та неповнолітнього ОСОБА_11 у квартирі АДРЕСА_1 була обумовлена рядом причин об"єктивного та суб"єктивного характеру - неналежною поведінкою самого позивача ОСОБА_10, що потягнуло за собою розірвання шлюбу між сторонами, тяжким матеріальним станом відповідачки ОСОБА_8, на утриманні якої знаходилося двоє дітей, при ухилянні позивача ОСОБА_10 від належного виконання своїх батьківських обов"язків по відношенню до дітей, в тому числі щодо їх виховання та утримання.

Згідно наявних матеріалів справи, за ОСОБА_10 рахувалася велика сума заборгованості по аліментним платежам. Виходячи із даних постанови головного держвиконавця Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції про підрахунок заборгованості по аліментах, станом на 1.10.2009 року боржник ОСОБА_10 має заборгованість по аліментах 11 067 грн.30 коп. /а.с.107/.

Крім того, колегія суддів враховує той факт, що неповнолітня дитина сторін - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає рядом захворювань, неодноразово перебував на лікуванні в Черкаській обласній психіатричній лікарні, перебуває під наглядом з 2003 року з приводу розладів поведінки та емоцій, що підтверджується наданою медичною документацією, у зв"язку із чим потребує підвищеної уваги та захисту його інтересів.

Всі вищевказані причини в їх сукупності, змусили відповідачку ОСОБА_8 залишити квартиру і поїхати в с. Чернещина, Золотоніського району, де вона працевлаштувалася на роботу в СТОВ "Нива" с. Зорівка, Золотоніського району, Черкаської області, щоб належним чином утримувати та виховувати своїх дітей, вирішувати проблеми, пов"язані із їх станом здоров"я та розвитку.

Вимушене залишення відповідачами квартири АДРЕСА_1 внаслідок збігу складних сімейних та особистих обставин не можна вважати невикористанням спірного житла понад передбачені законом строки без поважних причин.

При вирішенні виниклого спору колегія також приймає до уваги той факт, що будь-якого іншого житла, яке б належало ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 на праві власності немає. Згідно довідки виконкому Зорівської сільської ради /а.с.32/ ОСОБА_8 дійсно проживає в с. Чернещина, Золотоніського району тимчасово, без реєстрації та власного будинку не має.

Будь-які об"єктивні докази того, що відповідачі взагалі мають нормальне, придатне для проживання житло, в матеріалах справи відсутні.

Визнання ОСОБА_8, ОСОБА_9 та неповнолітнього ОСОБА_11 особами, які втратили право користування житлом при відсутності іншого житла, придатного для нормального проживання, призведе до суттєвого ущемлення їх законних прав та інтересів, в першу чергу, неповнолітньої дитини, а з урахуванням схильності ОСОБА_11 до бродяжництва та асоціальної поведінки, в подальшому, вкрай негативно позначиться на його вихованні, розвитку, загальному психоемоційному стані.

Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_10 щодо визнання відповідачів особами, які втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, зазначив посилання на норми матеріального права, як на статтю 71 ЖК України /відсутність особи понад 6 місяців у жилому приміщенні без поважних причин/, так і на статтю 107 ЖК України / вибуття особи на інше постійне місце проживання/, що є неприпустимим, оскільки суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням лише з однієї вказаної позивачем підстави.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову ОСОБА_10 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 про визнання особами, які втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 і наявності правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_8, яка діє від свого імені і в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_11, ОСОБА_9 щодо вселення в спірну квартиру АДРЕСА_1.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст. ст. 64, 71, 72 ЖК України, Постановою Пленуму ВСУ № 2 від 12.04.85 року (v0002700-85) /із наступними змінами та доповненнями/ "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України (5464-10) ", колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_10 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2010 року - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_9 -задоволити.

рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2010 року - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_10 до ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_11 про визнання особами, які втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_8, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_11, ОСОБА_9 - задоволити.

Вселити ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 в квартиру АДРЕСА_1.

рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.