розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного казначейства України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа - прокуратура Одеської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Державного казначейства України, прокуратури Одеської області на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27 липня 2010 року,

В червні 2009 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 січня 2004 року органами прокуратури відносно нього була порушена кримінальна справа. Під час досудового слідства у нього в квартирі проведено обшук, вилучено майно та на майно накладено арешт, на протязі 1 року 5 місяців та 25 днів він знаходився під вартою. Органами досудового слідства був незаконно вилучений його автомобіль, який зберігався на штрафному майданчику, був розукомплектований та став непридатним до експлуатації, чим заподіяна майнова шкода в сумі 35420 грн. 25 коп. Київським районним судом м.Одеси від 22 вересня 2008 року відносно позивача постановлений виправдувальний вирок. Після уточнення позовних вимог позивач просив стягнути:

- за рахунок коштів Державного бюджету України заподіяну йому органами досудового слідства моральну шкоду в сумі 10 000 000 грн., витрати на проведення експертизи та транспортування автомобіля в сумі 1069 грн.;

- з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області майнову шкоду в сумі 35420 грн. 25 коп. та моральну шкоду в сумі 20000 грн.

Відповідачі позов не визнали.

рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 27 липня 2010 року позов задоволено частково, на користь позивача стягнута моральна шкода в сумі 250000грн. за рахунок коштів державного бюджету, з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області стягнута майнова шкода в сумі 35420 грн. 25 коп., моральна шкода в сумі 5000 грн. та витрати в сумі 1069 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду в частині стягнення моральної шкоди за рахунок державного бюджету та стягнути на його користь 250000 грн.

В апеляційній скарзі Державного Казначейства України та прокуратури Одеської області ставиться питання про скасування рішення суду з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, апеляційні скарги Державного казначейства України та прокуратури Одеської області підлягають частковому задоволенню, рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до кримінальній відповідальності. Висновок суду в цій частині є законний і обґрунтований.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності по ст. 257, ч.1 ст. 263 КК України та Київським районним судом м.Одеси від 22 вересня 2008 року відносно нього постановлений виправдувальний вирок, що є підставою для відшкодування йому державою шкоди на підставі ч.1 ст. 1176 ЦК України.

Згідно з вимогами частин 5, б ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Стягуючи на користь позивача 250000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не зазначив в чому вона полягає та не обгрунтував визначений ним розмір цієї шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що під час досудового слідства позивач на протязі 1 року 5 місяців та 25 днів знаходився під вартою, у нього проведено особистий обшук та обшук в квартирі, вилучено майно, на майно накладено арешт. Незаконними діями органів досудового слідства були порушені конституційні права позивача, що завдало йому фізичних і моральних страждань, призвело до погіршення його здоров’я та здібностей, порушення його нормальних життєвих та службових зв’язків та інших негативних наслідків морального характеру.

Колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір компенсації моральної шкоди підлягає зменшенню. При цьому колегія суддів враховує положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 (v0004700-95) , відповідно до якого крім урахування характеру та обсягу немайнових втрат, зазнаних особою, необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням викладеного, колегія суддів визначає розмір компенсації моральної шкоди в сумі 200 000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області майнової шкоди в сумі 35420,25 грн., оскільки відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР відшкодування шкоди в разі неможливості повернення в натурі вилученого майна, проводиться за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно.

З матеріалів справи вбачається, що під час досудового слідства у позивача був вилучений автомобіль Тойота Каріна, держномер НОМЕР_1, який зберігався на арешт майданчику відповідача з квітня 2004 року по червень 2009 року, був розукомплектований, пошкоджений та прийшов до стану непридатного для експлуатації (а.с.5, 12-13, 28-30, 136). За висновком автотоварознавчої експертизи вартість майнових витрат по приведенню автомобіля до стану придатного до експлуатації складає 35420,25 грн. (а.с.42-58). Крім того, позивачем витрачено на проведення експертизи та транспортування автомобіля 1069 гривень (а.с.135), що відносяться до судових витрат та підлягають стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України. Тому загальна сума стягнення складає 36489,25 грн. (35420,25 + 1069).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно стягнута моральна шкода в сумі 5000 грн. з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, оскільки відшкодування моральної шкоди на підставі вищезазначеного Закону та ч.1 ст. 1176 ЦК України здійснюється за рахунок держави. Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судом першої інстанції безпідставно застосована ст. 1177 ЦК України, яка передбачає відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину. Зазначена норма права на спірні відносини не розповсюджується.

Приймаючи до уваги те, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, судом не правильно застосовані вищезазначені норми права, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення майнової шкоди та судових витрат на загальну суму 36489,25 грн. з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 200000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України. В решті позовних вимог слід відмовити.

Наведені у апеляційних скаргах Державного казначейства України та прокуратури Одеської області доводи не дають підстав для відмови в позові в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 314 ч.2 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційні скарги Державного казначейства України, прокуратури Одеської області задовольнити частково.

рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27 липня 2010 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 36489 (тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят дев’ять) гривень 25 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України через Державне казначейство України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

В решті частини позову відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.