розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Костопільське хлібоприймальне підприємство" на рішення Костопільського районного суду від 21 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Костопільське хлібоприймальне підприємство" про стягнення заборгованості за договором позики та позовом Відкритого акціонерного товариства "Костопільське хлібоприймальне підприємство" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики,

рішенням Костопільського районного суду від 21 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Костопільське хлібоприймальне підприємство" (далі – ВАТ "Костопільське ХПП" або Товариство) про стягнення заборгованості за договором позики задоволено: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 37 201 гривню 83 копійки, з яких 19 910 гривень склала заборгованість за договором позики, 16 923 гривні 50 копійок - пеня та 368 гривень 33 копійки - судові витрати.

У задоволенні позову Товариства до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики відмовлено.

Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, відповідач подав апеляційну скаргу, де покликався на порушення норм матеріального і процесуального права та неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи.

На її обґрунтування вказувалося про недодержання місцевим судом при вирішенні спору і ухваленні оскаржуваного рішення вимог ст.ст. 2, 4, 8, 10, 11, 128, 208, 212, 213, 214, 215, 216, 218 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості рішення суду, роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) та листа Верховного Суду України №01-8\393 (v_393800-98) . Вважає, що Семенюк А.М., який уклав оспорюваний договір від імені відповідача, у передбаченому п.п. 9.4.4. Статуту ВАТ "Костопільське ХПП", тобто Вищим органом товариства, не обирався. Натомість його обрано з порушенням встановленого порядку на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 05.04.2007 року, що підтверджено рішенням господарського суду Рівненської області від 18.11.2008 року, яким визнано його недійсним через численні порушення порядку реєстрації, проведення зборів, відсутністю необхідного кворуму. Крім того, посилається на те, що Семенюк А.М., займаючи зазначену посаду, уклав правочин від імені особи, яку представляв, з метою подальшого

Справа №22-1910-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Олійник П.В.

Категорія: 19. 27 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.

незаконного вилучення майна на користь третьої особи.

З наведених міркувань просить скасувати рішення Костопільського районного суду від 21 вересня 2010 року і ухвалити нове, яким позов Товариства задовольнити.

У судовому засіданні представник ВАТ "Костопільське ХПП", підтримавши апеляційну скаргу, надала пояснення в межах її доводів.

Представник ОСОБА_1, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, посилався на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи ВАТ "Костопільське ХПП" у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення договору позики голова правління відповідача, який виступив від імені позичальника, діяв відповідно до наданих на той час йому повноважень та в інтересах Товариства, а тому визнання згодом господарським судом Рівненської області рішення загальних зборів акціонерів про його обрання недійсним не свідчить про недійсність оспорюваного правочину.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, місцевий суд врахував невиконання відповідачем умов договору позики і неповернення на користь позикодавця суми позики у строк, передбачений договором, та застосував установлену правочином цивільно-правову відповідальність за порушення грошового зобов’язання у виді сплати неустойки.

Проте з такими висновками районного суду не може погодитися колегія суддів апеляційного суду.

Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України – представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2007 року між позивачем та ВАТ "Костопільське ХПП", від імені якого діяв голова правління Семенюк А.М., укладено договір безпроцентної цільової позики, за умовами якого ОСОБА_1 зобов’язалася надати відповідачеві 19 910 гривень з метою погашення Товариством боргу та заборгованості, а позичальник зобов’язався повернути позивачу позику в термін від 27 грудня 2007 року по 25 травня 2008 року (а.с. 5-5, зв.). Цим правочином (п. 10) передбачено відповідальність позичальника за порушення своїх зобов’язань щодо повернення позики у виді сплати пені розміром у 1 процент від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості. Факт передачі ОСОБА_1 позики та її прийняття ВАТ "Костопільське ХПП" стверджено визнанням цих обставин сторонами і повністю підтверджується змістом повідомлення від 11 січня 2008 року, де вказано про витрату наданих позивачем 19 910 гривень згідно з квитанціями №76 від 19.12.2007 року і №9 від 20.12.2007 року на погашення існуючої заборгованості по пенсійному фонду Товариства (а.с. 6).

На звернення ОСОБА_1 про повернення заборгованості було надано відповідь, що датована 6 червня 2008 року, про визнання наявності боргу, однак неможливості негайного задоволення її вимог через тимчасову відсутність у Товариства коштів (а.с. 7).

Тому 20 серпня 2008 року позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з ВАТ "Костопільське ХПП" на її користь 19 910 гривень заборгованості по позиці та 16 923 гривні 50 копійок пені, справу за яким 22 липня 2009 року було об’єднано зі справою за поданим 8 липня 2009 року Товариством позовом про визнання недійсним укладеного із ОСОБА_1 договору позики.

Як встановлено апеляційним судом, суд першої інстанції, погодившись із позовом ОСОБА_1, стягнув з відповідача на її користь 19 910 гривень заборгованості по позиці та 16 923 гривні 50 копійок пені та залишив без задоволення вимоги Товариства.

Між тим, за повно і правильно з’ясованих районним судом обставин, що мають значення для справи, ним досягнуто висновків, які не відповідають цим обставинам, і не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Зробивши висновок про відмову в позові ВАТ "Костопільське ХПП", місцевий суд обґрунтував його тим, що визнання судом недійсним рішення про обрання 5 квітня 2007 року загальними зборами акціонерів Семенюка А.М. як голови правління Товариства не може автоматично тягнути за собою недійсність всіх угод, які були укладені ним від імені відповідача. Однак таке твердження суперечить як обставинам спору, так і вимогам закону.

Так, 18 листопада 2008 року господарським судом Рівненської області ухвалено рішення, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд" до ВАТ "Костопільське ХПП", третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,: акціонер Товариства Бас О.Л.; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України в Рівненській області і Відкрите акціонерне товариство "Рівне-Реєстр"; про визнання недійсними рішень зборів акціонерів від 05.04.2007 року та від 08.05.2008 року. Зазначене рішення суду залишене 3 лютого 2009 року без змін Львівським апеляційним адміністративним судом.

Обставини, наведені у рішенні господарського суду, відповідно до правил ч. 3 ст. 61 ЦПК України враховуються апеляційним судом при перевірці апеляційної скарги і ухваленні свого рішення.

Таким чином, обставину неправомірності перебування ОСОБА_4 на посаді голови правління Товариства згідно з рішенням господарського суду слід рахувати з моменту прийняття рішення загальними зборами акціонерів про його обрання, тобто з 5 квітня 2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України – правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

За таких обставин колегія суддів знаходить, що ОСОБА_4 перевищив свої повноваження при укладенні оспорюваного договору, позаяк не був наділений правами укладати правочини від імені та в інтересах Товариства. Недійсність рішення, яким його було обрано головою правління, тягне за собою як наслідок недійсність укладених ним від імені відповідача правочинів лише у разі, якщо вони заперечуються особою, яку він представляв.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України – підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Норма ч. 1 ст. 203 ЦК України вказує про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З огляду на викладене оспорюваний договір позики не може залишатися чинним і його необхідно визнати недійсним.

Оскільки укладений сторонами 17 грудня 2007 року правочин слід вважати недійсним з моменту його вчинення, тому вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості та пені задоволенню підлягати не може.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України – недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Беручи до уваги вказані вимоги цивільного закону, а також обставини справи, зокрема те, що Товариство не заперечувало проти наявності 19 910 гривень боргу перед позивачем та свого обов’язку по його поверненню на користь ОСОБА_1, колегія суддів вважає за доцільне застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, даними в абз. третьому п. 7 постанови від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , де зазначено про право суду застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Отже, на відповідача слід покласти обов’язок по поверненню 19 910 гривень на користь ОСОБА_1.

Колегією суддів установлено, що районний суд при вирішенні спору і ухваленні свого рішення зазначені в рішенні апеляційного суду обставини до уваги не взяв, що призвело до ухвалення оскаржуваного рішення, яке підлягає скасуванню.

Ураховуючи наведене, апеляційну скаргу слід задовольнити.

На підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 241, ч. 3 ст. 237 ЦК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313- 314, 316, 324- 325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Костопільське хлібоприймальне підприємство" задовольнити.

рішення Костопільського районного суду від 21 вересня 2010 року скасувати повністю.

Позов Відкритого акціонерного товариства "Костопільське хлібоприймальне підприємство" задовольнити.

Визнати недійсним договір безпроцентної цільової позики, що укладений 17 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Костопільське хлібоприймальне підприємство" та ОСОБА_1.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство "Костопільське хлібоприймальне підприємство" повернути ОСОБА_1 19 910 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот десять) гривень в рахунок переданих грошових коштів.

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства "Костопільське хлібоприймальне підприємство" про стягнення заборгованості за договором позики.

рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з моменту його проголошення.