Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Артеменко І.А.

Суворова В.О.

при секретарі: Ксендзюк І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 20 жовтня 2010р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, набутого під час шлюбу за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності нерухомого майна на праві особистої власності та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на 1\2 частину автомобіля, стягнення грошової компенсації,-

У вересні 2009р. ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, набутого під час шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час шлюбу, який було розірвано 11 вересня 2009р. сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, а також два гаражі, автомобіль "ВАЗ-2105". Вважає, що оскільки гаражі та квартира є спільною сумісною власністю, їй має належати 1\2 їх частини, а в квартири, просить виділити їй кімнату площею 14,0кв.м. Щодо автомобілю, вважає договір купівлі-продажу відповідно до якого власником є ОСОБА_4 недійсним, зазначає, що автомобіль "ВАЗ-2105" також належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Посилаючись на зазначені обставини просить позов задовольнити.

В свою чергу у січні 2010р. ОСОБА_3 також звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту належності нерухомого майна на праві особистої власності, зазначаючи те, що йому до шлюбу з відповідачкою на праві власності належала квартира АДРЕСА_2, в якій вони після одруження деякий час мешкали, згодом квартира була продана за 16632грн. та придбана дана спірна квартира за 10687грн. Таким чином на дану квартири були витрачені кошти отримані з продажу квартири, яка належала виключно ОСОБА_3 Що стосується автомобіля, то договір купівлі-продажу вважає дійсним, оскільки ніякого відношення до власності на автомобіль немає, лише має право на його керування. Посилаючись на вказані обставини просить задовольнити його зустрічний позов.

У серпні 2010р. ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на 1\2 частину автомобіля, стягнення грошової компенсації, посилаючись на те, що спірний автомобіль "ВАЗ-2105", 1988р.в. було придбано на сумісні кошти подружжя, факт того, що машина оформлена на ОСОБА_4 дізналася лише після звернення в суд із позовом про розподіл майна. Оскільки автомобіль є неподільною річчю, вважає необхідним стягнути на її користь грошову компенсацію в розмірі 20000грн.

рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 20 жовтня 2010р. у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя набутого під час шлюбу – відмовлено.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на 1\2 частину автомобіля, стягнення грошової компенсації – відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності нерухомого майна на праві особистої власності - задоволено, встановлено факт належності на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_1 – ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у розмірі 38,50грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу задовольнити частково, рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що на підставі права власності ОСОБА_3 мав квартиру АДРЕСА_2. Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 30 жовтня 1993р. (а.с.5) ОСОБА_3, та ОСОБА_6 уклали свій шлюб у Ленінському РАГС м.Одеси. Будучи власником квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого 2003р. (а.с.18) продає спірну квартиру ОСОБА_7 Відповідно до договору купівлі-продажу від 15 квітня 2003р. (а.с.19) ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_1. Оскільки квартиру №6 ОСОБА_3 придбав за кошти від проданої своєї квартири, суд вважав, що вказане майно є особистим майном ОСОБА_3, і не є спільним сумісним майном подружжя.

Згідно технічного паспорту НОМЕР_1 від 7 жовтня 2008р. (а.с.34) власником автомобіля ВАЗ-2105 державний НОМЕР_2 є ОСОБА_4

Враховуючи, що ОСОБА_2 не довела факт придбання автомобіля за спільні кошти, суд вважав, що підстав для задоволення її вимог не має.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст.213ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд відповідно до п.4 ст.309ЦПК України рішення суду скасовує, ухвалює по справі нове рішення, з наступних підстав.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 належала на праві власності квартира АДРЕСА_2, як особиста власність. 30 жовтня 1993р. ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.5).

Маючи намір розпорядитись власність на свій розсуд, ОСОБА_3 20 лютого 2003р. (а.с.18) уклав договір купівлі-продажу, згідно якого він продав, а ОСОБА_7 придбав квартиру АДРЕСА_2, сплативши обумовлену суму грошей.

15 квітня 2003р. ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу, за умовами якого, ОСОБА_8, ОСОБА_9 продали, а він придбав квартиру АДРЕСА_1. (а.с.19).

Враховуючи, що ОСОБА_3 придбав спірну квартиру після продажу квартири, яка належала йому на праві особистої власності, суд першої інстанції вважав, що вказане майно є його особистою власністю.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія.

Як визначено в ч.1 ст.60СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Виходячи з того, що квартира АДРЕСА_1 придбана подружжям під час перебування у шлюбі, суд дійшов до висновку про те, що вказане майно є спільним сумісним майном подружжя. Іншого сторона не довела.

За правилами ч.1 ст.70СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, частини майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи, що домовленості чи шлюбного договору щодо спірного майна у подружжя не було, судова колегія вважає, що частка дружини складає 1\2 частину спірної квартири.

Вирішуючи питання щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля ВАЗ-2105 державний НОМЕР_2, який оформлений на ОСОБА_4, судова колегія виходить з наступного.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 зазначила, що вона не має наміру оспорювати договір купівлі-продажу транспортного засобу, просить вирішити питання щодо визнання квартири АДРЕСА_1 спільним майном подружжя придбаним під час шлюбу та провести її розподіл.

Виходячи з того, що ОСОБА_2 не довела факту недійсності договору купівлі-продажу автомобіля та в подальшому оформлення на ОСОБА_4, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив їй у задоволенні вказаних вимог.

При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можливо вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення, про часткове задоволення вимог ОСОБА_2 та відмові у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309,316,319ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 20 жовтня 2010р. скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, набутого під час шлюбу задовольнити частково.

Провести розподіл спільного майна подружжя, придбаного під час шлюбу, а саме квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_2 – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності нерухомого майна на праві особистої власності – відмовити.

рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.