Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю, визнання права спільної сумісної власності подружжя на нерухоме майно та визнання права власності на його Ѕ частину, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, -

В травні 2010 року ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 (дівоче прізвище ОСОБА_7) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_8 про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю, визнання права спільної сумісної власності подружжя на нерухоме майно та визнання права власності на його Ѕ частину, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, мотивуючи тим, що з січня 1987 року по січень 2006 року ОСОБА_7 проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_10 За час проживання вони мали спільний бюджет та вели спільне господарство, за спільні кошти за період з 1990-1996 рік збудували будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 В ході підготовки позову до суду йому стало відомо, що даний будинок, а саме незавершене будівництво /12 % готовності/ за спільні кошти подружжя на своє ім"я придбала сестра ОСОБА_10 – ОСОБА_11 у ОСОБА_12 Після здачі в експлуатацію ОСОБА_11 даний будинок 26.02.1996 року подарувала ОСОБА_10 Однак ОСОБА_10 ввів в оману ОСОБА_7., повідомивши що будинок він придбав на своє ім"я.

У січні 2006 року ОСОБА_10 та ОСОБА_7 припинили спільне проживання однією сім’єю, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_10 помер. Після смерті останнього ОСОБА_7. звернулась із заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва на спадщину, на що отримала відмову, оскільки спірний будинок з надвірними спорудами ОСОБА_10 24 лютого 2005 року продав своєму онуку ОСОБА_8

2 листопада 2010 року ОСОБА_7. зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_7

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 квітня 2010 року ОСОБА_7 за заявою ОСОБА_13 була визнана недієздатною та ОСОБА_13 був призначений її опікуном.

ОСОБА_6 просив суд встановити факт проживання ОСОБА_7 однією сім’єю з ОСОБА_10 без реєстрації шлюбу з січня 1987 року і по січень 2006 року; встановити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1; визнати право власності на Ѕ частину вказаного будинку за ОСОБА_7; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 24 лютого 2005 року, в частині відчудження ОСОБА_10 ОСОБА_8 Ѕ частини будинку.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2010 року в задоволені позову відмовлено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 судові витрати за надання правової допомоги в сумі 3 000 гривень.

В апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а по справі постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які з‘явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, був зареєстрований в АДРЕСА_1 Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу до 24.12.2002 року перебував у шлюбі з ОСОБА_14

ОСОБА_9 з 02.11.2007 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_6, рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.04.2010 року визнана недієздатною і ОСОБА_6 призначений її опікуном. В шлюбі з ОСОБА_10 не перебувала.

Відповідно до договору дарування від 29.12.1990 року ОСОБА_15 подарував ОСОБА_11 незакінчене будівництво, готовністю 12 %, розташоване по АДРЕСА_1

Вказаний будинок ОСОБА_11 був зданий в експлуатацію 04.05.1996 року.

26.02.1996 року на підставі договору дарування ОСОБА_11 вищевказаний будинок з надвірними спорудами подарувала своєму братові ОСОБА_10 24.02.2005 року даний будинок з надвірними спорудами ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу продав своєму внукові ОСОБА_8

Із наданих суду актів від 16.09.2010 року та 17.09.2010 року складених депутатами Звенигородської міської ради в присутності свідків, ОСОБА_10 в період з літа 2002 року до смерті проживав у своєї сестри ОСОБА_16 за адресою АДРЕСА_2 та у сина ОСОБА_17 за адресою АДРЕСА_1

Колегія суддів вважає, що відмовляючи ОСОБА_6 в задоволенні його позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що в ході розгляду справи факт проживання ОСОБА_7 однією сім"єю з ОСОБА_10, придбання та будівництва за спільні кошти будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 доведений не був.

Колегія суддів також вважає правильним висновок суду про пропуск строку позовної давності, оскільки договір дарування між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 був укладений в 1996 році і при житті ОСОБА_10 ОСОБА_9 /ОСОБА_7. з позовом в суд про порушення будь-яких її прав не зверталась. Твердження апелянта, що причиною пропуску строку є тяжка хвороба ОСОБА_7 колегія не може прийняти до уваги, оскільки вищевказаний договір був укладений 26.02.1996 року, а захворіла остання як вказує ОСОБА_6 в 2007 році. Із матеріалів справи також вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_10 не заводилась, ніхто із спадкоємців з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, чим повністю спростовуються твердження ОСОБА_6 про звернення ОСОБА_7 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Колегія суддів також вважає безпідставним посилання ОСОБА_6 про недотримання судом першої інстанції при розгляді даної справи Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) 2003 року в частині застосування до даних правовідносин саме норм ЦК України (435-15) 2003 року, оскільки його положення застосовуються до тих прав і обов"язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, що в ході розгляду справи встановлено не було.

Оскільки відповідно до рішення суду від 01.04.2010 року ОСОБА_6 є опікуном ОСОБА_7 і як законний її представник в розумінні ст. 39 ЦПК України звернувся в суд з позовом в її інтересах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про розподіл судових витрат відповідно до положень ЦПК України (1618-15) .

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги з доповненнями до неї суттєвими не являються, були предметом судового розгляду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 – відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю, визнання права спільної сумісної власності подружжя на нерухоме майно та визнання права власності на його Ѕ частину, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання законної сили.