колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 09 вересня 2010 року, -

27 квітня 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири.

Свої вимоги мотивує тим, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_1. Поверхом вище розташована квартира відповідачки, в якій вона не проживає а здає в піднайом. 13 березня 2010 року з вини відповідача сталась затока її квартири про що був складений відповідний акт. Згідно експертного висновку спеціаліста їй спричинена матеріальна шкода в розмірі 8056 грн. В кошторисі акту оцінки вартість матеріалів вказана в розмірі 938 грн. 47 коп. Фактична вартість матеріалів, що придбані нею на ремонт квартири складає 1602 грн. 18 коп. Вважає, що відповідачка повинна відшкодувати їй фактичні витрати на матеріали, тобто додатково виплатити їй 663 грн. 71 коп. Просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 8719 грн. 71 коп. та судові витрати. Крім того, вважає, що в наслідок неправомірних дій відповідачки їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 3000 грн.

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 09 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. З ОСОБА_6 стягнуто на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 8056 грн., витрати на проведення оцінки майна в розмірі 500 грн., моральну шкоду в розмірі 300 грн., державне мито в розмірі 83 грн. 56 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а усього 9059 грн. 56 коп. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду і просить постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що вона в квартирі не проживає, а здає її в піднайом, у зв’язку із чим висновок суду про те, що залиття квартири поверхом нижче сталося саме з її вини є необґрунтованим, оскільки в безпосередньо її діях відсутня вина відносно наступивши наслідків, і вважає, що даний факт суперечить змісту деліктних правовідносин. Також вказує, що надана позивачкою оцінка матеріальної шкоди не може бути узята до уваги оскільки проведена оцінщиком ОСОБА_7, який в свою чергу не має повноважень готувати такий висновок та не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності в частині задоволених вимог, в решті позивач не надав суду достатніх доказів тих обставин на які він посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом (1618-15) , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 проживає в квартирі АДРЕСА_1. Поверхом вище розташована квартира № 12, яка належить на праві власності ОСОБА_6, в якій вона не проживає, а здає в піднайом, без реєстрації цього договору в житлово-комунальних органах.

Згідно акту складеного 15 березня 2010 року працівниками КП "ЖЕД №1" м. Алушти та затвердженого його начальником, 13 березня 2010 року сталося залиття квартири позивача, причиною якого встановлено розрив гибкого шлангу в мийці на кухні квартири № 12, що належить ОСОБА_6

Так нормами діючого законодавства, зокрема ст.ст. 4, 151 Житлового кодексу України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, встановлено, що власник зобов’язаний за рахунок своїх коштів утримувати належне йому житло в такому стані, щоб його експлуатація не заподіяла шкоди іншим громадянам.

Відповідно до положень частин 3, 4 статті 319 ЦК України власність зобов’язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам інших громадян.

Таким чином, обов’язок по догляду та утриманню обладнання, яке знаходиться в квартирі несе її власник. Тому у разі виходу з ладу внутрішнього обладнання ОСОБА_6 як власник житла відповідає за шкоду, яка завдана внаслідок розриву гибкого шлангу в мийці на кухні.

Згідно висновку оцінщика ОСОБА_7 від 24 березня 2010 року, якій відповідно до свідоцтва від 04.03.2005 року має право здійснювати оцінку майна та майнових прав та за таким напрямком, як оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) (а.с. 43-44), вартість матеріальної шкоди завданої ОСОБА_5 в наслідок залиття її квартири становить 8056 грн. Вказаний висновок суд першої інстанції оцінював як письмовий доказ по справі, якому була надана належна правова оцінка, згідно з правилами статті 212 ЦПК України, у сукупності з іншими доказами по справі.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що відповідачка як власник квартири, з якої відбулося залиття квартири позивача, повинна відшкодувати завдану залиття квартири майнову та моральну шкоду, оскільки вона завдана через її бездіяльність, оскільки здаючи квартиру в піднайом іншим особам, відповідачка, як її власник, не забезпечила належним чином її схоронність і утримання.

Крім того, судом першої інстанції, виходячи з принципів справедливості та виваженості, цілком обґрунтовано моральну шкоду оцінено в 300 грн., що в свою чергу відповідає нормам діючого законодавства.

Довід апеляційної скарги про те, що висновок оцінщика не може бути узятим до уваги, колегія суддів апеляційного суду не приймає оскільки даний висновок не спростований відповідачем належними доказами по справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 09 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.